Доступність посилання

ТОП новини

Танкіст із Черкащини: полон в «ЛНР», дві втечі, ризик розстрілу і, зрештою, звільнення


Святослав Андрієнко (у центрі) разом зі своїми бойовими побратимами
Святослав Андрієнко (у центрі) разом зі своїми бойовими побратимами

Черкащанин Святослав Андрієнко повернувся після полону додому і поспілкувався з Радіо Свобода

Черкаси – Українського солдата Святослава Андрієнка звільнили лише після двох спроб втечі з полону проросійських сепаратистів на Луганщині. 21-річний танкіст із Черкащини змушений був майже півроку переховуватися у двох родинах на окупованій Луганщині. Перша сім’я, зрештою, вирішила віддати Святослава бойовикам за винагороду в 17 тисяч гривень. А інша – як виявилося, сім’я українських патріотів – під загрозою розстрілу кілька місяців ховала хлопця у своїй оселі.

Після року строкової військової служби Святослав Андрієнко у складі першої окремої танкової бригади поїхав до зони АТО на Донбасі. Військові дислокувалися на Луганщині, а наприкінці липня потрапили в засідку біля Луганського аеропорту.

«Ми були у Луганському аеропорту, потім нас відправили на зачистку території. Коли їхали, бачили людей на полі. Ми трохи заблукали, і командир розпитав по карті, де розташоване те місце, куди ми прямували. Коли ж туди приїхали, нас розстріляли із «градів», із мінометів. Подзвонили до командира, він наказав вертатися назад. Ми поверталися і потрапили у засідку», – розповідає Святослав.

Хлопців було сімнадцятеро. Майже всіх сепаратисти відразу взяли в полон. Лише Святослав із двома товаришами не потрапили до рук бойовиків. Спершу переховувалися в кущах. Та коли поночі переповзали поле – їх таки виявили проросійські бойовики. Захоплених українських військових перевезли до Краснодона. Утім, полон для Святослава Андрієнка тривав усього два дні.

«Прийшов батько «ополченця», забрав мене до себе додому. Я там мав щось робити, щось розбирати. А потім мене мали відвезти у «штаб». Я використав те, що мене на цього батька залишили, і втік. Коли я тікав, по мені відкрили вогонь і поцілили в ліве плече», – продовжує хлопець.

Святослав Андрієнко
Святослав Андрієнко

За втікачів з полону бойовики обіцяли 17 тисяч гривень

Пораненого Святослава забрали до себе місцеві мешканці. Полікували руку та надали притулок. Майже місяць хлопець не підозрював, що живе в родині прихильників угруповання «ЛНР». Виявилося, що їхній син служить у збройному формуванні так званої «народної республіки». Та й сама родина не проти заробити на Святославові.

Хлопець згадує, що відчув зле, коли господарі хати перестали його ховати. А втекти він зміг на одній із зупинок рейсового автобуса, яким родина везла його віддавати бойовикам.

«Щоб нас здавали, за нас давали винагороду – 17 тисяч гривень. Навряд чи вони б отримали ці гроші, їх би, мабуть, теж розстріляли», – роздумує хлопець.

«Я підлягав розстрілу»

Опісля Святослав потрапив до проукраїнської родини на Луганщині – сім’ї справжніх патріотів, як називає їх хлопець. Вони тоді збиралися виїхати із окупованих територій, але затрималися в Краснодоні на кілька місяців, щоб саме врятувати від сепаратистів Святослава.

З української сторони хлопцеві пропонували знову здатися в полон бойовикам. За це обіцяли звільнити його у групі разом із іншими українськими полоненими.

«Мені не можна було здаватися в полон. Бо я підлягав розстрілу. Та й що б тоді не говорили? Що українські солдати добровільно здаються в полон», – пояснює він.

Місяць тривала операція із вивезення Святослава з окупованої території. У ній брали участь офіцери з різних підрозділів Міністерства оборони, спецгрупа СБУ та командир 92-ої бригади. Намагався допомогти звільнити хлопця і черкаський правозахисник Валерій Макеєв.

У середині серпня він поїхав на Луганщину визволяти полонених, зокрема мав вивезти до України і Святослава Андрієнка. Однак сам потрапив у полон «ЛНР», який для нього тривав сто днів.

«Наче сон, що я вже на свободі»

Тим часом завдяки Святославові Андрієнку швидко обміняли всіх його товаришів із першої танкової бригади, яких наприкінці липня біля Луганського аеропорту взяли у полон. Коли хлопець сам тікав після дводенного перебування у сепаратистів, у полі знайшов загублений телефон офіцера з номерами своїх командирів. Їм він і розповів, скількох військових взяли у полон і де їх тримають.

Сам же хлопець пробув на окупованій території майже п’ять місяців. Його звільнили у переддень 21-го дня народження. Найстрашніше за весь час, згадує Святослав, був початок і кінець – засідка біля Луганського аеропорту та переїзд блокпостів бойовиків, коли хлопця вже везли додому.

«Іще досі не можу повірити, що я вже на свободі. Думаю, наче сниться мені сон, що звільнили і вдалося приїхати з окупованої території», – каже він.

Після реабілітації Святослав Андрієнко, швидше за все, повернеться на схід – захищати Україну. А по закінченні війни хлопець мріє вступити до вишу і здобути фах слідчого.

  • Зображення 16x9

    Дар’я Бунякіна

    Співпрацює із Радіо Свобода з 2010 року. Народилася у Черкасах. Закінчила Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького за спеціальністю «Журналістика». Має досвід роботи в газетній та телевізійній журналістиці.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG