Київ – Серед київських захисників кінотеатру «Жовтень» триває дискусія стосовно його статусу та майбутнього вигляду. Адміністрація кінотеатру та активісти вже висловлювалися проти надання будівлі статусу пам’ятки архітектури або історії зараз, оскільки це може затримати реконструкцію. Утім, експерти зауважують, що навіть після відновлення присвоїти такий статус буде непросто. А архітектори наголошують: важливо не відтворювати якісь зразки минулого, а зберегти основну функцію «Жовтня».
Думати про статус пам’ятки для «Жовтня» потрібно після його реконструкції, переконані громадські активісти. Утім, для цього може забракнути документів, зауважує фахівець з охорони культурної спадщини Олена Мокроусова. Більшість нинішніх пам’яток конструктивізму були внесені до реєстру у 80-х роках. Тоді ж «Жовтень» вкотре реконструювали, і в експертів, вочевидь, було замало підстав надавати йому такий статус. Така сама ситуація склалася кілька років тому, пояснює історик, – недосить даних про початковий проект та попередні реконструкції.
«Зараз у фахівців є можливість дослідити цей об’єкт, зробити зондажі та обміри. Тоді ми зможемо зрозуміти, чи є щось автентичне у цих стінах і до якого періоду які стіни належать. Чому я так чіпляюся за автентичність? Тому що це базовий принцип світового пам’яткознавства. Багато хто вважає, що якщо споруда не зберегла початковий вигляд і не може бути пам’яткою архітектури, можна зробити її пам’яткою історії. Але на пам’ятки історії вимоги автентичності розповсюджуються так само», – каже Олена Мокроусова.
Такі дослідження можна провести протягом місяця, додає експерт. Однак цей процес досі не розпочато.
Автентичність «Жовтня» – у його діяльності – архітектор
Загалом «Жовтень» пережив три трансформації, розповідає київський історик Михайло Кальницький. У 1931 році він називався «Держкіно» й справді був збудований за канонами конструктивізму за проектом Валеріана Рикова. До речі, кінотеатр задумувався як пролетарський, і саме тому з’явився не в центрі, а у «робітничому районі».
Буквально за кілька років конструктивізм оголосили буржуазним стилем, а «Жовтень» тримав нинішнє ім’я і соцреалістичний фасад. І нарешті у 80-х роках кінотеатру повернули приблизний первісний вигляд і перемістили головний вхід на протилежну сторону – до нового проходу з вулиці Ярославської до Щекавицької. Саме таким його знають кияни, і відбудовувати Михайло Кальницький пропонує саме так.
«Будинок кінотеатру постраждав частково. Йдеться про те, щоб зробити «протез» тієї частини, яка була втрачена, а не створювати нову споруду. І не будемо забувати, що вигляд кінотеатру на кінець 80-х років – це єдиний в його історії вигляд, який відобразив нову просторову ситуацію», – наголошує історик.
Тим часом архітектор Вадим Заплатніков переконаний: у реконструкції (або радше реновації) «Жовтня» важливо не стільки дотриматись якогось стилю, скільки зберегти основну функцію цього закладу.
«Кінотеатр «Жовтень» є, по суті, Будинком кіно. Тобто найстаріший кінотеатр, який, змінюючись формально і візуально, дожив до наших днів саме як кінотеатр, що не так часто трапляється. Я би назвав цю безперервну тяглу функцію основою автентичності», – вважає архітектор.
На цьому ж наголошує директор «Жовтня» Людмила Горделадзе. Тим часом мер Києва Віталій Кличко призначив нещодавно замовника робіт з відновлення кінотеатру. Також відкрито продаж благодійних квитків на майбутні сеанси «Жовтня». Пропонований внесок – 40 гривень – дорівнює ціні на один квиток в кіно.
