Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 16:23

​27 січня минає 70 років з часу звільнення одного з найбільших нацистських концтаборів

Київ – Сьогодні минає 70 років відтоді, як війська радянського Першого українського фронту звільнили «Аушвіц» – один з найбільших нацистських концтаборів. Серед його в’язнів було й близько двохсот активістів ОУН-«бандерівців». Приблизно кожен сьомий із них загинув в ув’язненні.

Українських в’язнів концтабору «Аушвіц» (відомого також як Освєнцим) можна поділити на три умовні групи: військовополонені червоноармійці та радянські партизани, остарбайтери – втікачі чи порушники дисципліни, а також діячі українського національно-визвольного руху – оунівці. Останніх у концтаборі було близько 200 осіб. Серед них і був і майбутній очільник Організації Степан Ленкавський, і два рідні брати провідника ОУН Степана Бандери. Андрій та Олекса Бандери, а загалом близько тридцяти оунівців загинули чи померли в «Аушвіці».

До концтабору відправляли не за рішенням суду, а ізолювали за рішенням того чи іншого поліцейського чиновника. Оунівцям інкримінували антидержавну, антинімецьку політичну діяльність

«Вони туди потрапили не як брати Бандери, а як люди, причетні до організації. Якби в них було інше прізвище, їх би все одно загребли. Концтабір – це не тюрма. До концтабору відправляли не за рішенням суду, а ізолювали за рішенням того чи іншого поліцейського чиновника. Оунівцям інкримінували антидержавну, антинімецьку політичну діяльність», – наголошує дослідник українського національного визвольного-руху історик Іван Патриляк.

Оунівці стали в’язнями концтабору здебільшого восени 1941-го чи на початку 1942 років. Адже німці вороже сприйняли проголошений бандерівцями Акт відновлення української держави, що змусило оунівців піти в підпілля.

«Власна» літера – окремий барак

В «Аушвіці» оунівці, як і інші в’язні, були залучені до важкої фізичної праці.

«В’язнів там використовували на найрізноманітніших роботах, як правило, за межами, табору: будівництво, вирубка лісу, робили насипи для колій… Це була важка фізична праця», – розповідає історик Іван Патриляк.

Як розповідає співробітниця Інституту національної пам’яті історик Вікторія Яременко, оунівці вимагали від адміністрації концтабору, аби їх визнали окремою категорією в’язнів – і домоглися свого. Їх позначили окремою літерою «U» – українці. Загалом, близько 600 в’язнів мали спеціальну позначку – літеру «U».

Вони жили в окремому бараці окремою групою

«Вони жили в окремому бараці окремою групою», – зазначає Вікторія Яременко. Щоправда, так були позначені далеко не всі українці, які перебували в «Аушвіці».

Напередодні визволення табору військами Першого українського фронту, більшість в’язнів пішки погнали в Німеччину – серед них були й оунівці. Утім, якраз для них зустріч із радянськими солдатами не віщувала нічого доброго. Відтак вони потрапили до концтаборів, які невдовзі опинилися в американській зоні окупації.

Як зазначають в Інституті національної пам’яті до сьогодні історія ув’язнених у таборі українців вповні не досліджена. З огляду на це у столичному музеї «Великої вітчизняної війни» днями відкрита виставка «Концтабір «Аушвіц» – український вимір. Дослідження, документи, свідчення». Близько 300 експонатів нагадують про злочини нацистів та розказують про українців – визволителів та в’язнів «табору смерті», де нацисти знищили близько мільйона осіб.

  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    На Радіо Свобода – з 2008 року. Спеціалізуюсь на політиці та історії.Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG