Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 22:58

Поразка у Дебальцевому може бути гіршою за Іловайськ, винуватці вже відомі – експерти


Україна, здається, не хоче виставляти на поле бою армію більшу за 50 тисяч, підозрюють західні оглядачі

Про плани бойовиків оточити групу українських військ у Дебальцевому було відомо багато місяців, втім розвиток подій на фронті свідчить, що сепаратисти за підтримки Росії мають шанс все ж здійснити намір, про який українське командування було «попереджено» заздалегідь. Про це з Донбасу повідомляє журналіст британського «The Independent» Олівер Керол.

«Дебальцеве стає все більш схожим на Піски, поки що словосполучення «дебальцевський казан» – чистої води панікерство. Хоча «в горловині» між Троїцьком та Вуглегорськом вже зовсім не «АТО», а те про, що ми читали в книжках про «Велику Вітчизняну», – деталізує з місця подій Костянтин Реуцький.

«Становище дуже складне, але підкріплення прибуває, ми це бачили. Чи вистоїмо, залежить від кожного з нас», – резюмує Реуцький, навівши приклади героїзму поранених українських вояків, з якими поговорив у лікарні в Артемівську.

Героїзм українських військових у надскладній ситуації відзначають і кілька західних оглядачів, які днями на сторінках впливових ЗМІ видали песимістичні сценарії розвитку подій для української армії. Ті самі оглядачі піддають нищівній критиці українське військове командування.

«Підтримувані Росією бойовики наступають поблизу Донецька, Луганська та Маріуполя. Скільки ще Київ зможе відбивати їх поступ?», – питають Майкл Вайс та Джеймс Міллер на сторінках популярного видання «The Daily Beast».

Автори переконані: бойовикам по силах оточити українських військових у Дебальцевому.

«Якщо ця позиція впаде, сепаратисти об'єднають фронт, повністю убезпечать Донецьк і зможуть продовжити рух до наступних цілей».

Похмурі реалії дебальцевського напрямку деталізує вже згаданий Олівер Керол.

«Ось чому це не Іловайськ. Тут тисячі українських солдатів а не сотні, як в Іловайську. Тут значно більше озброєння. Більше доріг для відступу. Сепаратисти знають, що це буде кривава баня. Про можливість оточення сепаратисти говорять багато місяців, а Іловайськ був імпровізацією (hasty operation – мова автора), тож мають бути відповідні плани. Це все не значить, що відведення військ, або масовані втрати виключені. Цей варіант навіть може здаватись найбільш ймовірним».

Ситуація у Маріуполі, на думку Вайса та Міллера, не краща:

«Українські військові влітку казали нам, що всі доступні військові ресурси підуть на укріплення міста. Але тепер армія та добровольчі батальйони перекидають зброю та людей на два інші фронти. І при тому, що Новоазовське вже захоплено сепаратистами, Маріуполь можуть відрізати з півночі та сходу».

А від захоплення Маріуполя рукою подати і до перетворення «республік» бойовиків на цілком дієздатну псевдо-державу (з портом та аеропортом) і до прориву до Криму, і до потужного економічного удару по Україні (бойовики фактично винищили промисловість Сходу), – попереджають автори.

Як сталось так, що країну з понад 40 мільйонним населенням ставлять на межу військової поразки кілька десятків тисяч бойовиків, хай навіть озброєних до зубів Росією?

Що не так з українськими військовими планами? – запитує експерт, і сам і відповідає: «Усе».

«Звісно ж, Москва озброює бойовиків, полегшує надходження до них підкріплень, надсилає радників, спеціалістів і навіть власних військових. Їх кількість, за різними оцінками, коливається від 9 до 4 тисяч. Але хай там як, це одна військова бригада. Ну і що, що це елітні війська десантники та морпіхи. Одна військова бригада не має бути вирішальною силою у війні проти країни з понад 40 мільйонами населення», – пише експерт.

«Зрештою, участь Росії досі була порівняно мінімальна, навіть не на рівні із війною Росії проти Грузії, коли Москва атакувала країну в 9-ро меншу за Україну», – додає експерт.

Причиною усіх поразок української армії, на думку Ґалеотті, є те, що «Київ не сприймає війну серйозно».

Експерт нещадний у своїй критиці провалів керівництва та збройних сил України:

«Немає стратегії, плану, який скеровував би кожен аспект війни. Чи ставиться мета оточити Донецьк та взяти його мором? Тримати оборону і чекати, коли економічний та політичний тиск на Росію примусить її відмовитись від підтримки сепаратистів? Чи може наступ на бойовиків по всіх фронтах?».

«Важко навіть сказати, хто винен більше військове керівництво, чи політичне, чи командування військ. Всі три викликають питання».

«Бойовий дух військ не є незмінною величиною. Хоча деякі підрозділи, особливо «кіборги» – показали справжній героїзм».

«Москва досі має перевагу у розвідці. Частково це пояснюється перевагою у супутникових технологіях, але причиною є і наявність шпигунів в уряді».

Експерт не знаходить пояснень, чому величезна країна, схоже, не бажає виставляти на поле бою армію більшу за 50 тисяч.

«Та ж Іспанія, країна співставного з Україною розміру, яка ні з ким не воює і входить до НАТО має армію у 75 тисяч. Хорватія, як відзначав Джон Шиндлер, під час війни із сербськими повстанцями виставила 150 000 військових, при населенні у десятеро меншому за населення України», – пише Ґалеотті.

Він радить Києву займатись війною, а не пропагандою і називає передумови перемоги у війні, яка зараз розгортається не на користь України.

«Чітка стратегія, щоб у генералів можна було вимагати розробки плану її реалізації. Якщо для цього треба залучити закордонних експертів то хай так і буде. Потрібне і посилення контррозвідки. Але понад усе Україні потрібен уряд, який не лише говорить про «тотальну війну», але і готовий її вести».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG