Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 11:57

Стурбований Москвою, Лукашенко дрейфує до Брюсселя


Президенти Росії та Білорусі Володимир Путін та Олександр Лукашенко

Президенти Росії та Білорусі Володимир Путін та Олександр Лукашенко

Офіційний Мінськ через політику Росії щодо України хоче поліпшити взаємини з ЄС?

Українська криза та політична солідарність з Києвом, яку виявляє білоруське керівництво, сприяє налагодженню тісніших контактів між Мінськом та Європейським союзом. Але ЄС не відмовляється від своєї головної претензії до Мінська – вимозі звільнення усіх «політичних в’язнів» у Білорусі.

Олександр Лукашенко не має репутації політика, який поетично висловлюється на адресу білоруської мови. Але саме це він зробив, коли зустрічався з молоддю раніше цього місяця.

«Культура – ось що робить білоруську людину білорусом. Це не лише література, музика чи архітектура, але також і наша мова, якою ми всі повинні володіти. Також наша історія, яку ми повинні пам’ятати. І наші цінності, які ми маємо поважати», – сказав Лукашенко.

Несподіваний захист національної ідентичності, зокрема білоруської мови, був одним з кількох ознак останніми місяцями, які свідчать, що авторитарний білоруський президент не почувається комфортно в геополітичній тіні Росії.​

«Не має значення, хто прийде на білоруську землю, я буду боронитись. Навіть, якщо це буде Путін», – сказав Лукашенко минулоріч у травні в інтерв’ю російському телеканалові «Дождь».

Вплив конфлікту в Україні

Криза в сусідній Україні, під час якої Лукашенко постійно захищав територіальну цілісність та суверенітет України, дала також йому можливість відігравати посередницьку роль для припинення насильства, а також відчинила двері до налагодження взаємин із Заходом.

«Беручи до уваги наростання проблем у стосунках президента Лукашенка з Кремлем, це є додатковим стимулом для нього спробувати налагодити відносини з Європейським союзом», – каже Грант Костанян з Центру досліджень європейської політики у Брюсселі.

Майя Коціянчич, речниця Верховного представника ЄС із зовнішньої політики Федеріки Моґеріні, сказала Радіо Свобода, що ЄС «віддає належне» позиції Лукашенка щодо України.

Один з представників ЄС, який попросив, аби його не називали, сказав, однак, що «ще зарано» говорити про прогрес у відносинах ЄС і Мінська, хоча «позитивні кроки» були помічені.

«Мінськ раптом усвідомив той факт, що світ має багато нюансів і не можна спиратися лише на одного партнера»,– сказав цей єврочиновник.

За понад 20 років перебування при владі, Лукашенко вправно балансував між Москвою та Заходом, приймаючи щедрі вливання та запевнення в безпеці від своїх покровителів у Росії, в той сам час протидіючи спробам Москви підірвати суверенітет Білорусі чи навіть інкорпорувати його країну до складу Російської Федерації.

Але на цей раз тверда позиція Лукашенка, можливо, має глибше коріння.
Минулого тижня державні ЗМІ Білорусі оголосили про нову політику «дерусифікації» в школах, спрямовану на відродження білоруської мови.

Згідно з опитуванням 2009 року, 53,2 відсотка білорусів вважають білоруську мову своєю рідною, у порівнянні з 73,6 відсотками у 1999 році. А 26 січня уряд оголосив про найбільшу військову мобілізацію мирного часу, яка стосуватиметься 15 тисяч громадян Білорусі.

1 лютого в дію вступить нова військова доктрина Білорусі, яка прямо проголошує, що «надсилання озброєних груп, нерегулярних військ, груп найманців, які використовують зброю проти Республіки Білорусь з боку іноземної держави чи держав від імені іноземної держави» потягне за собою оголошення війни.

У грудні під час низки кадрових пертурбацій, Лукашенко призначив Олександра Косинця главою своєї адміністрації. Цю посаду вважають другою за впливом у Білорусі.

Косинець походить з Вітебська і, як Лукашенко, колись був чиновником радянського штибу. Але він також є білоруським патріотом, який придушував прояви російського націоналізму в своїй області. Він також звів пам’ятник великому князю литовському Ольгерду у Вітебську минулого року попри спротив місцевих росіян та проросійських казаків.

Роль нової економіки

Водночас, хоча і «зі швидкістю равлика», Мінськ намагається реформувати та модернізувати свою економіку.

Грант Костанян зауважив, що 55% білорусів нині працюють у приватному секторі – це значне зростання за останнє десятиліття.

Приватний сектор Білорусі дуже зацікавлений у покращенні торгівельних відносин з ЄС на противагу старим державним підприємствам, які традиційно прив’язані до російської економіки.

Зближення поглядів між Мінськом та ЄС через Україну, як виглядає, створює нагоду для покращення взаємин.

ЄС помітив, що Лукашенко звільнив з в’язниць кількох політичних активістів, яких ЄС вважає «в’язнями сумління». У відповідь, Брюссель скоротив список білоруських чиновників, проти яких діють санкції ЄС.

Мінськ також трохи зблизився з балтійськими державами та Польщею, враховуючи спільність позицій щодо України. Міністр закордонних справ Латвії, яка нині головує в ЄС, Едгарс Рінкевічс каже про нову сторінку у відносинах з Білоруссю.

ЄС провів два раунди переговорів з Мінськом щодо візової лібералізації у 2014 році і третій раунд очікується цієї весни. Джерела в ЄС кажуть, що угоду про візову лібералізацію може бути парафовано під час саміту «Східного партнерства» в Ризі у травні цього року.

Представники ЄС однак підкреслюють, що не пом’якшують своїх вимог щодо потреби звільнення усіх політичних в’язнів у Білорусі і це залишається головною перешкодою на шляху до нормалізації відносин.

«Міжнародна амністія» каже, що в Білорусі за ґратами все ще перебувають семеро політичних в’язнів.

Костанян каже про ознаки того, що президент Лукашенко хотів би прибути на саміт «Східного партнерства», але Коціянчич, не виключаючи такої можливості, наполягає однак на тому, що зарано поки говорити про рівень представлення Білорусі на саміті у Ризі.

Над матеріалом працювали Robert Coalson, Rikard Jozwiak та Ростислав Хотин.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG