Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 08:11

Донеччина. Сповідь медика: мої земляки – біомаса


Місцеві жителі набирають воду зі свердловини. Донецьк, 5 лютого 2015 року

Місцеві жителі набирають воду зі свердловини. Донецьк, 5 лютого 2015 року

В аптеках закінчуються запаси ліків, але місцеві газети створюють ілюзію самодостатності

Більшість жителів, які залишилися в Макіївці, – це суцільна біомаса. Нездатність аналізувати очевидні факти, небажання бути громадянином України, але при цьому вимагати фінансування з державної казни, м’яко кажучи, непатріотично і нераціонально.

Ще навесні 2014 року були перші спроби захоплення влади, адміністративних будівель та жертви, мешканці «одурманювалися» фантастичними гаслами про незалежність та багатство. І псевдореферендум для багатьох жителів був спробою висловити свій протест проти влади України. Не уявляючи, що ховається за міфічною назвою «ДНР», люди із захопленням ставили галочки в бюлетенях.

Тепер приходить усвідомлення гірких наслідків. Фінансова і транспортна блокада регіону негативно вплинула безпосередньо на жителів – ту саму біомасу, до якої потрохи приходить протверезіння. Ейфорія життя в казковій країні «ДНР» дуже швидко змінилася безгрошів’ям, депресією, голодом і нескінченною кількістю трагічних фронтових зведень зі списками постраждалих і загиблих...

Пропрацювавши кілька десятків років у медицині, зараз я спостерігаю повний хаос, який неминуче призведе до сумних наслідків. Зрозуміло, що заробітну плату ми не отримуємо, а тільки диференційовану, так звану, допомогу від «республіки». Ми адаптуємося до нових життєвих реалій і заощаджуємо кожну копійку, а отриману тисячу гривень «розтягуємо» якомога довше, не дозволяючи купити зайву булочку. До речі, у Макіївці останні місяці в магазинах відмовляються приймати гроші у вигляді копійок. А готівка нині в дефіциті. Тому інтернет та міські дошки оголошень усіяні оголошеннями про «допомогу» за зняття готівки з банківської картки за певний відсоток. У деяких магазинах, а саме в торговій мережі «Брусничка», можна розплатитися карткою, але чергу треба зайняти за 2-3 години до відкриття крамниці.

Фінансування безпосередньо потреб лікарень звелося до нульового мінімуму, ніяких надходжень медпрепаратів та необхідних матеріалів практично немає. В аптеках закінчуються запаси ліків, а частина взагалі закрилася. Наприклад, препарати для гіпертоніків знайти майже неможливо. Якщо раніше багато виїжджали на підконтрольну українській владі територію і купували все необхідне аж до ліків і побутової хімії, то зараз повний колапс. Люди у відчаї і депресії, що призведе не тільки до зубожіння, але і до передчасних серцево-судинних захворювань.

Крім того, підкошують і ціни на продукти харчування. На тлі тотального безгрошів’я цифри на цінниках ростуть як на дріжджах. Наприклад, за останні 3 дні рис і гречка подорожчали на 5 гривень (раніше 1 кілограм коштував 16 гривень, зараз 21), горох, пшоно і крупа «Артек» – 9-10 гривень. При цьому цукру і гречаної крупи в деяких магазинах уже зовсім немає. Для багатьох пенсіонерів, інвалідів єдиний шанс не померти з голоду – продуктові пакети гуманітарки.

На дорогах їздять «вояки» на джипах, віджатих свого часу у місцевих жителів. З кожним днем людей на вулицях все менше, тому що виходити страшно. Переважна частина заможних мешканців давно виїхала з міста, а інші ховаються від страху і безвиході у своїх уцілілих будинках. Населенню вже все одно, хто проти кого воює, були б тільки мир і стабільність.

Інформаційний простір – суцільна «проросійська» пропаганда: ТБ, радіо, преса. Якщо в Донецьку друковані видання практично пішли з ринку, і замість них з’явилися «ДНР-івські» листівки та інше, то в Макіївці продовжують виходити дві міські газети. Вони виходили і в мирний час, висвітлюючи діяльність минулої влади, а наразі є одними з рупорів «ДНР». Зараз ці два видання випускаються набагато меншим накладом і періодичністю під заступництвом «ДНР». На сторінках читачам розповідають про те, що продуктів у місті нібито вдосталь, про «безперервні обстріли Макіївки ЗСУ», а також про те, як українці «косять» від мобілізації і «щедру» російську гуманітарну допомогу Росії. Якщо стисло, то газети створюють ілюзію самодостатності і повної гармонії життя при «ДНР», що фактично не відповідає реальності.

Я з нетерпінням чекаю того дня, коли я зможу вийти на вулицю з українським прапором і знову говорити рідною українською мовою. Зараз дуже важливо не озлоблюватися один на одного, зберегти любов до близьких і Батьківщини. І, на мій погляд, Батьківщину зраджувати не можна ні за яких обставин, адже Батьківщина визначається не тим, хто керує твоєю країною. Як би погано не було в рідній державі, потрібно працювати і намагатися змінити цей світ на краще!

Наталія Першина, медичний працівник, місто Макіївка

Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода


Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG