Київ – Володимир Путін не відступить у війні, яку він веде проти України, вважає публіцист, історик Андрій Плахонін. До продовження ескалації на Донбасі господаря Кремля спонукає в тому числі ускладнення економічного становища у самій Росії. Але цей чинник грає водночас на користь України, якій треба зараз вистояти і з часом розраховувати на повернення своїх територій за прикладом Хорватії. Адже цій державі теж не зразу вдалося відновити суверенітет у війні із Сербією. Такими чином Андрій Плахонін прокоментував Радіо Свобода перспективи досягнення домовленостей на зустрічі у «нормандському форматі» 11 лютого у Мінську.
– Зрозуміло, що Володимир Путін не відступить. Зараз питання навіть не в тому – чи визнає він Україну? Зараз постало питання збереження його режиму. А в умовах економічного хаосу, який поступово завдяки санкціям уже давно зазнає величезного напруження (не лише корупційного, а й економічного дисбалансу), цей економічний хаос ставить перед Путіним єдиний варіант розвитку подій – збройна ескалація в будь-якому вигляді в принципі. А Захід, судячи з промов Меркель, готовий до «холодної війни». А чи готовий Путін до «гарячої» війни? Це я вам точно не скажу. Навряд чи. Зараз у нього є ресурси воювати тільки з Україною і не більше. Але йому потрібен зовнішній ворог.
– Дехто із оглядачів після активізації європейських лідерів в намаганні припинити війну на Донбасі, після заяв Ангели Меркель і Франсуа Олланда проводять паралелі із подіями 1938 року – Мюнхенською угодою про поділ Чехословаччини. Мовляв, готують Мюнхен-2 – для України. Як історик, Ви вважаєте справедливою цю паралель чи ні?
– Про нібито поділ України почали говорити з торішніх подій у Криму. Знов-таки проводили паралель. У даному випадку, з одного боку ми маємо розуміти, що зараз лідери Заходу дійсно не готові до відкритої війни. З іншого боку – уявімо собі, що Україна повертає Донбас у військовий спосіб. (Це на даний момент неможливо). Уявімо – повертає. Що ми зараз можемо зробити з тим населенням? Ми тверезо маємо розуміти, що більшість його проти України налаштована. Зараз Україна може розраховувати у кращому випадку на «хорватський варіант». Мати певний перепочинок у середині країни для проведення реформ, зробити добру армію, в цей час наш супротивник ослабне і тоді ми зможемо повернути ці території й запропонувати щось цим людям.
– Ви маєте на увазі події 1995 року – відновлення суверенітету Хорватії над зайнятими сербами територіями, ліквідація республіки «Сербська Країна». А повертаючись до чергової мінської зустрічі, якщо вона відбудеться – на чому має наполягати Київ? У зв’язку з такими настроями на Донбасі піти на поступки сепаратистам? Закріпити нинішню ситуацію? Що саме має відстоювати Україна?
– Україна має відстоювати як такий «мінський формат». Найголовніше питання в ньому – невизнання «виборів» на територіях «ДНР» і «ЛНР». І якщо вони хочуть певної долі автономії, тоді Україна вимагає: а) роззброєння; б) проведення законних виборів на цих територіях без участі терористів, які зараз це очолюють. Але ми, відстоюючи цю позицію, маємо розуміти – та сторона на ці умови не піде. І в тому чи іншому вигляді цей конфлікт (більш чи менш «гарячий») триватиме мінімум ще рік, а може й більше. Поки є режим Путіна. І ми ще не знаємо, що прийде йому на зміну. Якщо будуть ці зміни. Чи не прийде щось гірше за нього?
