Верховна Рада ліквідувала Національну комісію з питань моралі як державну установу. За відповідний законопроект проголосували 245 народних депутатів. Рішення спеціального органу, що існує понад 10 років і покликаний здійснювати нагляд за моральністю, не має окремого предмету регулювання, іншими словами дублює функції інших органів, а ще «з’їдає» близько 4,5 мільйонів гривень на рік, кажуть прихильники його ліквідації. Разом з тим, в Україні є ще дев’ять «регулювальників моралі».
Другого листопада 2009 року художник-акціоніст із Луганська Олександр Володарський разом з однією дівчиною прийшли під будівлю Верховної Ради України, роздяглися й зімітували статевий акт. Перформанс мав назву «*біться за Національну експертну комісію з питань суспільної моралі!». Тоді молодого чоловіка затримали за статтею 296-2 Кримінального кодексу України «хуліганство, вчинене групою осіб», а з 1 березня по 22 липня 2011 року він відбував покарання у виправному закладі №132 селища Коцюбинське під Києвом.
Сьогодні Олександр Володарський на ліквідацію Верховною Радою Національної комісії з питань захисту моралі відреагував скупо: «Не дочекався Костицький пенсії», – написав він у своєму Фейсбук.
Радіо Свобода запитало митця, як він оцінює ліквідацію органу, проти якого так боровся.
Комісія із захисту моралі була вкрай одіозним явищем, але потрібно визнати, що вона практично не мала реальної владиОлександр Володарський
«Комісія із захисту моралі була вкрай одіозним явищем, але потрібно визнати, що вона практично не мала реальної влади. Її роль була символічною, НЕК уособлювала цензуру, але не була єдиним і дійсно значущим її джерелом. Точно так само символічною, а не реальною перемогою є і її ліквідація. Але символічні перемоги теж важливі. Справжнім ворогом є не Костицький, а клерикальне лобі в уряді та Верховній Раді. Ті політики, які намагаються використовувати релігійні забобони як інструмент для завоювання та утримання влади», – поділився враженнями він.
Василь Костицький, про якого згадав Володарський, очолив Нацкомморалі у 2009 році (загалом там працює 50 осіб). За цей час орган встиг «здобути» статус скандального. Зокрема, через те, що визнав «порнографічною продукцією» роман лауреата Малої Національної Шевченківської премії, відомого українського письменника Олеся Ульяненка «Жінка його мрії». Письменнику довелось оскаржувати висновки Комісії у суді, який, у свою чергу, не знайшов у книзі ознак порнографії. Або ж через заборону мультику «Сімпсони» чи «Сертифікати щасливої родини», коли сім’я, яка вважає себе щасливою, може отримати від Комісії з питань моралі спеціальний сертифікат на підтвердження цього факту.
На фінансування цього органу держава виділяла з держбюджету в середньому по 4,5 мільйони на рік. Дані кошти витрачали на утримання приміщення, заробітні плати та податки на них, відрядження, що стосуються експертних оцінок комісії, та на канцелярію. Але взамін держава отримувала рішення без юридичної сили, пояснює автор законопроекту перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики Ольга Червакова.
Виконуючи такі експертизи, вони не несли абсолютно ніякої відповідальності. Це була просто приватна думка низки громадян УкраїниОльга Червакова
«Згідно з висновками Мін’юсту, Національна експерта комісія з питань моралі не має окремого предмету регулювання. Це означає, що вона тільки дублює функції інших державних органів. Експерти не були попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо недостовірного експертного висновку. Тобто, виконуючи такі експертизи, вони не несли абсолютно ніякої відповідальності. Це була просто приватна думка низки громадян України», – пояснила вона.
На захист НЕКу виступило духовенство
На появу законопроекту активно відреагував як уже згаданий очільник НЕКу, так і його співробітники. У зверненні до президента, голови Верховної Ради і громадськості прихильників ліквідації вони називають «псевдопатріотами», а наведені дані про їхню діяльність – «брехливими звинуваченнями та маніпулюваннями».
«Сьогодні Національна комісія стала важливим центром протидії антиукраїнській інформаційній війні, провела низку публічних заходів із цього питання як у Києві, так і в ряді областей України, виступила із важливими пропозиціями щодо внесення змін до законів, проводить значну патріотично-виховну роботу в державі. Поки опоненти Національної комісії проїдають гранти і воюють проти неї, нечисленним апаратом тільки протягом десяти місяців 2014 року проаналізовано й досліджено понад 31 тисячу (!) матеріалів, багато рішень комісії розглядається у судах. Тож ставити питання про ліквідацію цього колегіального державно-громадського органу, члени якого – видатні діячі науки, освіти, охорони здоров’я, культури та інших сфер життя – означає свідомо чи несвідомо допомагати широкомасштабній російській агресії проти України», – виступили на свій захист працівники НЕК.
Серед активних супротивників ліквідації НЕК і українське духовенство. Зокрема, у зверненні Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій за підписом патріарха Філарета зазначено: «Переконані, що будь-яка свобода не може бути абсолютною, інакше переростає у свавілля і наносить шкоду іншим громадянам. Так само і в сфері інформаційної політики Українська держава повинна вживати належних заходів для створення безпечного інформаційного простору для дітей та для захисту своїх громадян від зловживань з боку ЗМІ».
То що буде з мораллю?
За законопроектом №1647 Нацкомморалі не ліквідовується повністю, а лише як державна установа з відповідним фінансуванням із держбюджету. Ця структура може існувати як громадська організація, пояснює його автор. В Україні ж є моральні авторитети, до яких українці прислухаються більше, серед них, наприклад, «Ініціативна група Першого грудня». Так, один з її членів, чи не найвпливовіший українець світу Богдан Гаврилишин каже, що рівень етичності чи моральності кожна людина повинна визначити для себе сама.
Я сам собі встановив певні принципи, що я можу, а що не можу. Розум є остаточним суддею, що є добро, що є правда, а що неправдаБогдан Гаврилишин
«Певна цензура повинна існувати, але мати цілу структуру. Хіба вона встановлює етичні стандарти? Я сам собі встановив певні принципи, що я можу, а що не можу. Розум є остаточним суддею, що є добро, що є правда, а що неправда», – каже він.
Ті, кому потрібне державне регулювання моралі, поки що можуть звернутись до 9 інших органів, які теж регулюють ці питання. Серед них Міністерство культури і мистецтв України, Міністерство освіти України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення та інші. Разом з тим, серед них потрібно визначити одну відповідальну структуру, пропонує депутат від «Народного фронту» Юрій Тимошенко, адже «Де сім мамок, там дитя небавлене», каже він.
