(Рубрика «Точка зору»)
Колишнього керівника фракції Партії регіонів у Верховній Раді і колишній керівника Луганської області Олександра Єфремова рішенням Печерського суду 16 лютого арештували на два місяці, з можливою альтернативою у вигляді внесення застави у розмірі близько 3,6 мільйона гривень.
Чи залишиться Єфремов у в’язниці або заплатить заставу (колишні однопартійці вже пообіцяли знайти необхідну суму) і вдягне електронний браслет – ще запитання без відповіді. У будь-якому випадку, його справа вірогідно стане найбільш резонансним політичним процесом в Україні найближчого майбутнього. У середині квітня має відбутися суд, який визначить подальшу долю одного з найвпливовіших регіоналів. Але чи стане вирок Єфремову початком більш глобального процесу – розбору в причинах подій, які привели Україну до драматичних подій 2014 року і покарання винних?
Важливий момент – за що конкретно судять?
У залі Печерського суду, де обирали запобіжний захід Олександру Єфремову, з перепалки адвоката підсудного і слідчого прокуратури стало зрозуміло, що судять регіонала за його діяльність в парламенті. «Зловживання службовим становищем при обтяжуючих обставинах та службове підроблення» – йдеться про примус депутатів до голосування (в першу чергу, за закони 16 січня) і про підтасовування результатів (тобто, про масове голосування за відсутніх депутатів).
Не виключено, що список звинувачень за ці два місяці потовстішає. Але в СІЗО Єфремов вирушив виключно як керівник фракції Партії регіонів. Не як луганський «дон», якого критики звинувачують у прямому або побічному розпалюванні пожежі сепаратизму і війни на сході країни, та можливому авторстві кримінальних схем зі збагачення підконтрольних йому і його родичам фірм на постачаннях устаткування вугільним держпідприємствам за завищеними цінами. Ці делікатні теми прокуратура обійшла стороною, не вони стали причиною затримання впливового луганчанина.
Можна припустити, що це тільки грає на руку соратникам Єфремова з Партії регіонів і Опозиційного блоку. Судять лише за парламентську діяльність? Нинішня опозиція відразу оголосила арешт політичним переслідуванням. Сайт Партії регіонів опублікував заяву Єфремова, де він називає себе «жертвою» чинної влади.
«В результаті падіння курсу гривні та зубожіння громадян рейтинги влади стрімко падають. Їм терміново потрібно довести свою ефективність і скинути на інших провину за свої провали. У якості «жертви» вибрали мене», – йдеться в заяві.
«Я був і залишаюся патріотом своєї рідної Луганщини та України. Це моя Батьківщина. Я все життя працював, щоб вона була вільною і демократичною, а люди мали роботу, гідну зарплату і пенсію», – стверджує Єфремов.
Спадщина Єфремова
Хто це говорить? Людина, яка з початку 2000-х років мала монопольну владу в Луганську за президента Кучми, а потім і за президента Януковича. Яка виплекала всю місцеву еліту і сформувала політичний ландшафт. Яка визначала всі ці роки вектор розвитку регіону.
Чи призвів Олександр Єфремов Луганщину до процвітання? За його перебування керівником області регіон тільки убожіє – масово закривалися шахти і підприємства. Вирішив він бодай одну з головних проблем області? Ні, безробіття, зростання злочинності і негативна демографія ще в ті роки заклали бомбу, яка вибухнула в 2014 році у вигляді «ЛНР».
У чому Єфремов був незмінно успішний, так це в побудові владної вертикалі і пропагуванні ідеї особливого «донбаського шляху». Що забезпечувало непогані результати на виборах для «лідерів південного сходу», але знову ж – у підсумку кинуло Луганщину в обійми «Русского мира». І на багатьох посадах операторів російської окупації на Луганщині – єфремовські кадри.
У моїх бесідах з переселенцями з Луганщини підприємці, юристи, журналісти і колишні чиновники говорять про величезне почуття провини, яка їх гризе. Провини за те, що рік тому свідомі луганчани пізно оцінили загрозу і не включилися в боротьбу з сепаратизмом. Допустили катастрофу. «Кожен з нас на своєму місці зробив так мало, тепер Луганщина в руїнах, а в наших будинках господарюють чужинці», – цю фразу я часто чув від так званого середнього класу Луганська. Багато хто з них у підсумку включився в волонтерський рух, пішов в добровольчі батальйони.
Але чи відчуває свою провину клас вищий?
Єфремов і його оточення з початку конфлікту на сході, як виглядає, рятували себе і свої капітали, але не переймалися допомогою постраждалому населенню. Жоден політик не організував доставки гуманітарної допомоги жителям ні окупованої, ні звільненої територій. На відміну від Донеччини, якій допомагає не тільки Ахметов, а й луганчанка Королевська, розграбований і добитий війною луганський край просто кинули напризволяще. Втім, це не заважає політикам у своїх публічних виступах «відстоювати інтереси Сходу».
І підсудний Єфремов, так само як і його, поки не судимі, соратники, свою вину – навіть непряму – заперечують. Єфремов справді вважає, що «все життя працював, щоб Луганщина була вільною і демократичною»?
Тим часом медіа так званої «ЛНР», якими опікується колишній прес-секретар Єфремова та Януковича Родіон Мірошник, арешт колишнього боса проігнорували. Ця подія навіть не потрапила в новини. Схоже, що багатотисячних мітингів, які за традицією зганяли в Луганську регіонали, щоб «висловити обурення регіону Києвом» цього разу не буде.
А «казаки», що зайняли найдепресивніші шахтарські регіони окупованої Луганщини, прямо називають Єфремова «олігархом» і «злодієм». І відмовляються підкорятися «ЛНР» в тому числі і через те, що там сидять ставленики колишнього керівника області.
Андрій Діхтяренко – луганський журналіст, оглядач Радіо Свобода, головний редактор «Реальної газети»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
