Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 13:08

«Тих, кому потрібна допомога, дуже багато, а звернень до фахівців мало» – психолог Дичковська

Київ – У воєнному конфлікті на Сході України бере участь уся країна. Бійці повертаються додому і не можуть спати – ночами вони бачать уривки боїв, у снах до них «повертаються» загиблі побратими, а у головах чути розриви снарядів і крики смертельно поранених. Жінки та матері солдатів нарікають, що їхні сини або кохані стали агресивними і нервовими, або ж, навпаки, байдужими до оточуючих. Переселенці сумують за втраченими домівками і звичним життям, а їхні діти плачуть і ховаються від кожного різкого звуку. Навіть ті, хто ще нікого не спорядив на фронт, сидять, прикуті до екранів, звідки війна приходить прямо до їхніх осель. І це – також війна, стверджують психологи.

Танкіст із позивним «Зенько» отримав контузію, але, на його думку, йому «пощастило» значно більше, ніж його побратимові. Той після бою гнав танк кілька десятків кілометрів углиб української території, його ледве зупинили. Куди і навіщо «проривався» боєць, він сам сказати не зміг. На щастя, хлопець зупинився, не спричинивши нікому шкоди, і погодився пройти психологічну реабілітацію. Так само, як і «Зенько».

На запитання Радіо Свобода, чи потрібна психологічна реабілітація бійцям, «Зенько» відповів ствердно. «Не у всіх нерви залізні», – коротко пояснив військовий.

Психологи пояснюють, що бійці АТО унаслідок стресу повторно переживають трагічні події, учасниками яких вони були, у них порушено сон і поведінку. Мова йде про надзвичайну знервованість, надмірну емоційність і роздратування, депресію і так звані тривожні стани, що разом отримали назву «посттравматичний синдром».

Людина постійно переживає те, що відбулося з нею на передовій

«Людина постійно переживає те, що відбулося з нею на передовій. Вона постійно «повертається у бій», іноді боїться засинати вночі, щоб не переживати втрату побратима або не чути вибухів. Вдень у таких хлопців ми спостерігаємо підвищену знервованість, проблеми з концентрацією уваги тощо. Це все можна і треба лікувати. А для цього потрібно єднати зусилля і лікарів (штатних психологів чи психіатрів та волонтерів), і родин учасників АТО», – розповіла радіо Свобода психолог Валентина Нейкова-Мохова. Вона працює як волонтер з групою психологів у Центральному військовому госпіталі у Києві.

Психолог Галина Дичковська у розмові з Радіо Свобода зазначила, що не кожен боєць, який потребує психологічної реабілітації, готовий звернутись до фахівця.

Навіть якщо проблем «вище даху» і ніяка нервова система вже не витримує, всеодно чоловікам дуже важко визнати, що вони мають проблему. Тих, кому потрібна допомога, дуже багато, а звернень до фахівців надзвичайно мало

«Так, щоб люди самі звертались, то це рідко трапляється, таких бійців дуже малий відсоток. Та і з чоловіками, як відомо, взагалі складно, оскільки, за їхніми словами, у них «нема проблем». І навіть якщо проблем у них «вище від даху» і ніяка нервова система вже не витримує навантаження, то всеодно чоловікові визнати, що він має проблему, дуже-дуже важко. Тому тих, кому потрібна допомога, дуже багато, а звернень до фахівців надзвичайно мало», – пояснила Дичковська.

Система психологічної підтримки «пробуксовує» – фахівці

Нинішня медична система, що збереглася практично нереформованою з радянських часів, не витримує навантаження. У міністерстві оборони України кажуть, що бракує не лише кадрів, себто військових психологів, – відсутня і єдина інформаційна база тих, хто готовий і справді здатен надати допомогу. Також потрібна спільна база бійців, котрі цієї допомоги потребують, вважає психолог генерального штабу міністерства оборони Оксана Бельська.

«Я безпосередньо працюю з гострими травмами, супроводжую хлопців до госпіталю. З власного досвіду скажу, що потрібен єдиний реєстр, куди ми зведемо всі дані на кожного бійця, який потребує психологічної реабілітації. Потрібна єдина стратегія, тому що у нас багато помічників-волонтерів, чимало різних профільних асоціацій тощо. Так, більшість працює кваліфіковано і професійно, але є і люди без відповідної кваліфікації, і тоді допомога перетворюється на протилежне», – додала Бєльська у розмові з Радіо Свобода.

Нерідко колишні бійці з психологічними проблемами потрапляють прямо до психіатричних лікарень. Враженнями від такого місця днями поділилася радник президента, народний депутат Ольга Богомолець. За її словами, умови перебування там доволі складні, комфорт як такий відсутній, оскільки у палаті можуть лежати разом і учасники АТО, і шизофреніки.

Психіатрична лікарня, коридори з порожніми стінами, палати на 10-12 чоловік, тиша і зал, де за одним великим столом сидить до двох десятків міцних чоловіків з погаслими очима. Більшість – учасники АТО, і кілька хворих на шизофренію

«Психіатрична лікарня, коридори з порожніми стінами, палати на 10-12 чоловік, тиша і зал, де за одним великим столом сидить до двох десятків міцних чоловіків з погаслими очима. Більшість – учасники АТО, та ще кілька чоловіків, хворих на шизофренію. І всі разом, мовчки, яскраво-жовтою фарбою розфарбовують гіпсових зайчиків і слоників» – розповіла журналістам Богомолець.

Нині на базі Національного медичного університету імені Богомольця військові психологи з України та Західних країн проводять семінари-навчання із запобігання та лікування стресових розладів. Їхня аудиторія – лікарі, психіатри, психотерапевти, психологи, соціальні робітники і волонтери з усієї України, повідомила Богомолець.

«Допомогу (психологічну і психосоматичну) отримали понад 10 тисяч бійців, які повернулись із зони АТО. І мова йде не про поранення, а про психічну бойову травму», – каже Богомолець.

Допомога звідусіль

Національна гвардія України за підтримки психологів підготувала рекомендації з подолання посттравматичного синдрому. Брошура, а також відеоролик, розраховані і для тих, хто відправляється у зону воєнних дій, і для тих, хто звідти повернувся. Також, як зазначають у прес-службі Нацгвардії, окремим розділом виписано рекомендації для родин таких бійців.

Уцілому, обсяг потреб у психологічній допомозі в Україні ще важко оцінити, бо ситуація перебуває у розвитку. З досвіду інших країн відомо, що психологічними наслідками війни не можна нехтувати. За даними американської недержавної організації «Зупинимо солдатські суїциди!», серед тих, хто повернувся з війни, вдвічі, а часом і втричі більше людей можуть накласти на себе руки через психологічні проблеми, ніж в середньому в суспільстві.

Передати американський досвід намагається 38-річний уродженець Москви, випускник Гарварду, який понад 20 років мешкаєу США Роман Торговицький. Нині він займається бізнесом і активно підтримує Україну і виступає проти імперської політки Кремля.

Через соцмережі Торговицький запропонував учасникам АТО тренінги з так званої «шокової психології», які допоможуть попередити і лікувати посттравматичний синдром. За його словами, такий тренінг-семінар успішно використано у збройних силах Данії для вояків, які виконували миротворчу місію в Афганістані. Торговицький створив фонд для реабілітації українських військових.

Замість того, щоб привозити в Україну програми для навчання психологів і психотерапевтів, я запрошую на тренінг самих бійців. Вони вилікують свої психотравми і далі зможуть допомагати своїм побратимам

«Травмовані люди надзвичайно погано ідуть на контакт з психотерапевтами і намагаються триматися ближче до людей, які пройшли через подібні шоки і травми. Тож, замість привозити в Україну програми для навчання психологів і психотерапевтів, я запрошую на тренінг самих бійців. Я буду працювати з кожним за окремим напрямками, залежно від обставин, за яких вони отримали травми (стреси): це бійці з переднього краю «Східного фронту», поранені вояки і солдати, які перебували у полоні. Вони вилікують свої психотравми і далі зможуть допомагати своїм побратимам», – пояснив Торговицький у розмові з Радіо Свобода.

Більшість бійців вважають, що найкращою психологічно і моральною підтримкою є присутність дружин, батьків або дітей поруч з ними. Офіцер Національної гвардії з позивним «Камаз» у розмові з Радіо Свобода зазначив, що присутність коханої поруч, допоки він лікує поранення – найкращі ліки.

«Краще, коли твої рідні біля тебе. Я не став звертатись до психологів, тому що моя кохана була біля мене і мені було від того легше», – зауважив «Камаз».

Переселенці: вибухи, руїни, важкі дороги

Окрема категорія українців, які потребують підтримки – це переселенці та їхні діти. За даними державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС), психологи відомства разом з представниками громадських (волонтерських) організацій за час воєнного конфлікту на Сході України надали психологічну допомогу понад двомстам тисячам осіб, серед яких майже третина – це діти і підлітки.

Речник держслужби Наталя Бистра повідомила Радіо Свобода, що унаслідок ескалації конфлікту попит на психологічну допомогу серед родин переселенців зростає. В останні дні через загострення гуманітарної ситуації і посилених обстрілів евакуйовані з Донбасу мирні мешканці перебувають у стані глибокої депресії.

У нашій службі є багато психологів і зараз у них дуже велике навантаження

«У нашій службі є багато психологів і зараз у них дуже велике навантаження. Вони постійно працюють з цими людьми, переселенцями, й особливо з дітьми, які виїхали з Донецької і Луганської областей», – наголосила Бистра.

Якщо минулої осені переселенці були налаштовані більш оптимістично і сподівались на швидке повернення додому, – то нині їм зрозуміло, що повернення додому найближчим часом навряд чи можливе. Це спричинило зростання депресивних станів і нервових розладів, підтверджують психологи слова Бистрої.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG