Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 16:23

Кадрова політика влади вкрай непродуктивна. Її символи: Гелетей, Гонтарєва, Ярема…

(Рубрика «Точка зору»)

Остання за часом хвиля мобілізації до ЗСУ викликала бурхливу громадську реакцію. У деяких областях, насамперед на заході України, чимало військовозобов’язаних її проігнорували, саботуючи заклики військкоматів, виїжджаючи за кордон, переховуючись від повісток тощо.

Від найбільш патріотичних областей, які завжди були в авангарді боротьби за самостійність України, такого не чекали. Тому деякі накинулися насамперед на галичан, звинувачуючи їх у небажанні захищати Батьківщину. Зокрема, відомий волонтер і радник міністра оборони Дмитро Бірюков почав у фейсбуці шпетити наших співгромадян, не вибираючи виразів. А даремно. Галичини у XX столітті зробили для України неймовірно багато. І серед героїв Небесної Сотні вони представлені більш ніж високим відсотком, і в добровольчих батальйонах їх вистачає. І в 2014 році особливих проблем із мобілізацією в тих регіонах не було. Що ж сталося?

Некомпетентність і неправда – лице влади

Західна Україна, яка була однією з найактивніших сил обох Майданів, за рік переконалася в тому, що майданівські «люди сцени» знову обдурили народ. Ніщо з обіцянок практично не виконано, ніхто з попередньої влади не покараний, олігархи, які підтримували Януковича і фінансували сепаратистів на Донбасі, живуть здебільшого в Києві, ні від кого не переховуються і чудово почуваються. Більше того, продовжують впливати на політику держави. Оновлення в системі влади не відбулося, бо змінюють керівників, а не систему.

Чимало галичан, воюючи в АТО, бачили, як у визволених містах Донбасу на керівництво знову призначають тих, хто співпрацював із сепаратистами, та й сам, власне, є сепаратистом і прихильником Путіна. Бачили, як у зоні АТО процвітає бізнес олігархів, незважаючи на бойові дії. Вони бачать президента, який публічно бідкається, що вже багато місяців не може продати свої підприємства в Росії і на окупованих територіях України. Хто піде під прапори Верховного, який має фабрики на землі країни-агресора? Чи міг Франклін Делано Рузвельт під час Другої світової війни мати завод у Токіо?

Дратує постійна брехня влади: війну називають АТО, казали, що не можна запроваджувати воєнний стан, бо Україні не дадуть грошей МВФ, хоча ще в жовтні 2014 року глава Представництва МВФ в Україні Жером Ваше заявив, що фонд не припинить допомогу Україні і за воєнного стану.

Кадрова політика влади вкрай непродуктивна. Її символи: Гелетей, Гонтарєва, Ярема… Список далеко не повний. А чого варте призначення на посаду шефа Адміністрації президента лобіста російської і проросійської преси в Україні пана Ложкіна? Це він виграє інформаційну війну проти Кремля?

Президент Порошенко зробив усе, щоб у новому парламенті було потужне представництво вчорашніх сил: це й збереження 50% мажоритарної квоти на виборах, це й проведення виборів у де-факто контрольованих сепаратистами місцевостях Донбасу (де за Юхима Звягільського проголосувало аж 2 тисячі виборців!), це й відмова на виборах від ідеологічного протистояння з «Опозиційним блоком», це й «зливання» округів цій публіці. А тепер у Верховній Раді під час голосування з питання боротьби проти антидержавної пропаганди в медіях де-факто склалася нова більшість у складі «Блоку Петра Порошенка» і «Опозиційного блоку», які разом провалили законопроект про закриття антиукраїнських ЗМІ під час війни, що є дозволом на підривну пропаганду.

Почуття багатьох українців, у тому числі галичан, висловив кримський письменник Валентин Бут: «Я не можу чомусь останнім часом позбутися відчуття, що дими на вулиці Грушевського і кров Інститутської стали початком очищення для моєї нації, та, на жаль, не для влади, бо від неї й досі тхне брехнею, облудою, некомпетентністю, зрадою». Боюся, після новітньої угоди в тому ж Мінську ця оцінка зайвий раз підтвердиться.

На щастя, Давид не був бізнесменом

Хіба народ, насамперед політично активні галичани, цього не бачить? Утруднення з мобілізацією пов’язані з украй низькою довірою суспільства до вищого політичного і військового керівництва. І це заслужена недовіра, адже, як казав Авраам Лінкольн, «можна якийсь час дурити весь народ, можна тривалий час дурити частину народу, але не можна весь час дурити весь народ». Ці слова треба золотими літерами викарбувати у владних кабінетах…

Населення Галичини завжди було готове збройно стати на захист України. Але їм дуже важко зрозуміти «дивну війну», що її майже півроку вела чинна влада, коли солдатам забороняли стріляти по ворогах, коли вони повинні були тупо сидіти в шанцях і на блокпостах, де їх безконтактно вбивали російські «Гради» і «Смерчі». А за їхніми спинами відбувалася таємна дипломатія «договірняків». Чого лише варті нескінченні порошенківські криваві «мінські перемир’я»… Народ не може збагнути багатьох непідвладних здоровому глузду речей і реагує по-своєму.

Автор чув виступ по радіо підполковника-«афганця», учасника Майдану і АТО Кривоносова. Він розповів, що на українських заводах можуть випускати суперсучасні протитанкові системи «Скіф», які на відстані 5 кілометрів пробивають броню завтовшки 1 метр. Терористи «ДНР» і «ЛНР» уже заявили, що якщо на українській стороні з’явиться масово така зброя, то вони у танки не сідатимуть. Для ЗСУ це дуже актуально, адже завдяки «перемир’ям» терористи вже мають повноцінну танкову армію (понад 800 броньованих машин). І що ж влада? Під тиском громадськості вона придбала для армії аж 10(!) таких комплексів…

На сході героїчно воюють добровольчі батальйони («Правого сектору», ОУН, «Донбас», «Айдар» і т.д.), але їх постійно намагаються розформувати або знеособити, поставивши під контроль радянських генералів, які постійно демонструють брак елементарних навичок стратегічного і тактичного мислення. У цьому сенсі дуже зворушує пояснення вітчизняних стратегів щодо трагедії під Іловайськом, мовляв, ніхто не очікував, що російська армія завдасть удару по нашим військах. І це вони не очікували після Криму, Придністров’я, Абхазії, Південної Осетії, Грузії 2008 року…

І чи варто дивуватися проблемам із мобілізацією, коли Верховний головнокомандувач робить заяви, що не сприяють підвищенню бойового духу армії? В інтерв’ю польському телеканалу президент Порошенко сказав: «Ми створили нову армію, яка може стримати терористів, але військовою силою не завершимо цей конфлікт. Росія має мільйон солдатів, найбільшу і найсильнішу армію в світі, ми не можемо протистояти їм». Хтось би мав нагадати Порошенку, що Червона армія в 1939 році за кількістю перевищувала все населення Фінляндії. Якби вождь фінів маршал Карл-Густав Еміль Маннергейм думав і виступав так, як нинішній глава України, то Фінляндія гарантовано стала б ще однією республікою СРСР. А згадаймо Афганістан, який не лише вистояв, але й сприяв розпаду Радянського Союзу. І ще до відома Порошенка: найсильнішою армією світу є армія США. Після неї – армія Китаю (з необмеженим мобілізаційним резервом і також з ядерною зброєю).

У Біблії є чудовий сюжет про битву низенького Давида з велетнем Голіафом. Але Давид був воїном. Якби він був бізнесменом, то ніколи не переміг би великого і могутнього ворога…

Ігор Лосєв – кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології НаУКМА

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG