Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 23:16

«20 свідчень» про Майдан: злочини без покарання


Майдан Незалежності 19 лютого 2014 року

Майдан Незалежності 19 лютого 2014 року

Відео – чи не єдиний доказ у справах вбитих – активістка

Київ –У Києві показали «Двадцять свідчень про переломний день протистоянь на Майдані» – документальний кінопроект про криваві події 20 лютого 2014-го. Стрічка повністю змонтована із відео, що були викладені на YouTube у цей день, та сюжетів різних телеканалів. Автори кажуть, що ці кадри можуть бути чи не єдиними доказами злочинів, скоєних тоді на Майдані. І наголошують: повноцінне розслідування цих справ й досі не розпочалося.

Була людина – і ось її не стало»

«Двадцять свідчень» починаються із розповіді жінки про те, як 20 лютого рівно о 17 годині біля Жовтневого палацу вона розмовляла зі своїм чоловіком. Раптом почула постріл, а наступної миті побачила, як він падає, скривавлений. «Ідея у тому, що була людина – і ось її не стало», – каже режисер Максим Спасов.

Його самого 20 лютого на Майдані не було – у цей день він працював у студії як журналіст. Фільм називає наочним коментарем до новинної стрічки. Каже, що намагався бути якомога об’єктивнішим.

Ідея «Двадцяти свідчень» виникла у ініціативи «Євромайдан SOS». Волонтерка Марія Томак переконана: саме 20 лютого в Україні почалася війна – за грузинським чи молдавським сценарієм.

Коли стався розстріл, ми вирішили робити фільм саме про цей день, про його ранок

«Коли стався розстріл, ми вирішили робити фільм саме про цей день, про його ранок. Звісно, ми не збиралися виконувати роботу Генеральної прокуратури. Просто це важливо для суспільства – постійно привертати увагу до цієї теми», – каже активістка.

«З правосуддям затягують, у правосудді відмовляють»

Збирання відеосвідчень важливе ще й тому, що 90 відсотків речових доказів злочинів на Майдані знищено, розповідає Марія Томак. А розслідування так і не просунулося. Напередодні правозахисна організація Amnesty International представила звіт щодо цих розслідувань із багатозначною назвою «Рік після Майдану: з правосуддям затягують, у правосудді відмовляють». Зорян Кісь, представник Amnesty International в Україні, вважає: причина у тому, що корумпована система влади, проти якої боролися, не змінилася.

Ніякого прогресу в розслідуванні немає. Лише тиждень тому Ірину Рабченюк (київська вчителька, що осліпла на одне око після удару кийком – ред.) втретє викликали до прокуратури

«Наш звіт, на жаль, більше, ніж на половину, аналогічний тому, що ми публікували буквально одразу після подій – ніякого прогресу в розслідуванні немає. Лише тиждень тому Ірину Рабченюк (київська вчителька, що осліпла на одне око після удару кийком – ред.) втретє викликали до прокуратури. Її попросили знову принести медичні документи, тому що попередні загубилися», – розповідає він.

Валерія Рибак, активістка із групи громадського спостереження «Озон», утім, зауважує, що судові засідання стали відкритішими. Однак сьогодні на лаві підсудних, не враховуючи працівників ДАІ, які писали протоколи під час Автомайдану, з’явилося усього сім осіб.

«Це – справи щодо побиття 30 листопада, справа Михайла Гаврилюка, журналіста Веремія і справи 39 громадян, які були на Майдані 20 лютого – це троє осіб, одна з них, Дмитро Садовник, як ми знаємо, втекла», – розповідає Валерія Рибак.

«Двадцять свідчень про переломний день протистоянь на Майдані» побачили вже у понад десяти містах Європи. Автори сподіваються, що це допоможе прояснити українську ситуацію для європейців, які мають неоднозначну думку щодо тутешніх подій. Фільм можна переглянути у вільному доступі.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG