Віктор Резунков
Через 15 років після смерті відомого російського політика, першого мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака світ побачила його книга про Сталіна. Про неї, а також про те, що сказав Собчак про Володимира Путіна за кілька днів до смерті, Радіо Свобода розповіла політик і вдова Анатолія Собчака Людмила Нарусова.
– Анатолій Олександрович вважав, що злочини зі знищення мільйонів невинних людей у концтаборах ГУЛАГу були співставні зі злочинами Гітлера. Гітлер знищував чужі народи, а Сталін знищував свій народ. Книга про це. Собчак розумів, що в самому нашому народі лежать корені тоталітаризму. Ця рабська покірність – іти голосувати за того, за кого скажуть, незрозумілий страх – все це не викорінене, і ця книга – попередження.
Перші роки після смерті чоловіка я взагалі не торкалася його письмового столу – просто не могла. Я починала розбирати, знала, що книга лежить у шухляді письмового столу, куди він сам її поклав, але я розбирала інший архів, у шафах, а письмового столу не торкалася. Він збирався працювати над цією книгою ще півроку. У відеоінтерв'ю, яке тут представлене (а воно було зроблене в лютому), він говорить про травень, і я думала, що цей рукопис ще «сирий». А потім, кілька років тому, я її подивилася, і мене буквально взяв острах, тому що я зрозуміла, наскільки це, як не дивно, актуальне сьогодні. Здавалося б, після чудових книг Волкогонова, Радзинського про Сталіна щось додати важко. А у Собчака був зовсім інший підхід. Він, як це не здасться жорстоко, виносить вирок нам усім: народу, який творить культ особистості, вихваляючи Сталіна. Собчак, по суті, попереджає. Це політичний заповіт Анатолія Собчака. Він його зробив і своїм колишнім однодумцям, і своїм учням, а головне – своєму народові.
Розумієте, відбувається якась реанімація сталінізму, радянський ренесанс. Цей тренд нам здається дуже тривожним, дуже небезпечним. І ми зрозуміли, що ця книга актуальна, як ніколи. Я вже не кажу про заборонний тренд, про заборонні закони, які прямо порушують Конституцію...
Відкат під виглядом патріотизму. Хоча насправді це не патріотизм. Це те, що називається «квасний патріотизм». Але під виглядом патріотизму відбувається чергове перекидання «залізної завіси». Ті, хто в парламенті, ті, хто в керівництві країни, схоже, хочуть знову відрізати нас від світу, замкнути в собі. І це дуже тривожна тенденція, тому що залишається один крок до націоналізму. Ми навіть самі не розуміємо, як це небезпечно!
– У цій книзі Анатолій Собчак звертає увагу на кілька особливостей диктатора. У нього, наприклад, була велика кількість дач. І ще він не міг обходитися без того, щоб регулярно в різних точках Землі не влаштовувати міжнародні конфлікти: то в Греції, то в Китаї... Він пише: «Але найдивнішим у цьому випробуванні фашизмом і комунізмом було те, з якою легкістю і з яким ентузіазмом народ підкорився насильству, з якою радістю втратив свободу і здійснював жахливі злочини, поклоняючись неправдивим богам і брехливим ідеям». У вас немає відчуття, що те, що ми зараз спостерігаємо на прикладі Путіна, нагадує Сталіна?
– Короля робить почет. І той почет, який, намагаючись угадати подих вітру від президента, сьогодні вправляється у різних вправах – як їм здається, патріотичних – бажаючи сподобатися, ось це найнебезпечніше.
– За два чи три дні до від'їзду Анатолія Собчака в Калінінград я брав у нього інтерв'ю в передпокої вашого будинку і запитав його про те, про що запитували в той час багато: хто такий Володимир Путін? Ось що він відповів: «Думаю, що більшість росіян бачить у ньому людину, яка дійсно думає про державу, про країну, не про свої інтереси та потреби, бачить у ньому державну людину, яка дійсно служить державі і буде думати про країну. Можливо, вкотре наш народ повірив, що до влади прийде новий, молодий, освічений, рішучий, мужній чоловік, який буде служити країні, служити народу. І в цьому – причина його популярності. Тому жодної загадки тут особливо і немає. Я думаю, що в ньому – рідкісне поєднання якостей офіцера (бо він більшу частину життя пропрацював офіцером на службі державі), а з іншого боку, гарної університетської освіти в одному з найкращих університетів не тільки Росії, але і Європи, з широкими демократичними традиціями. Людина, що знає західне життя не з чуток, а зсередини, яка пожила на Заході, прекрасно знає і негативні, і позитивні сторони цього життя. Це дійсно нове явище в нашій політиці... Він дуже добре розуміє і плюси, і мінуси західного способу життя, розуміє, що для Росії прийнятно, а що – ні… Стався якийсь щасливий збіг обставин, що така людина стала на чолі держави, бо не дай Боже нам московських чиновників, такої, знаєте, старої номенклатурної бюрократії, прогнилої, продажної, яка вже сьогодні влаштувала для себе таке життя аристократів, які можуть дозволити собі все, а для решти – жебрацьке і напівголодне життя. Не дай Боже нам подібного роду людей мати у владі! Слава Богу, що так сталося, що ні Лужков, ні Примаков зі своїм вихованням, зі своєю минулою діяльністю, пов'язані з номенклатурою, не стали навіть претендувати на місце президента і не мають сьогодні шансів». Як вам ця оцінка?
– Я до цього не можу нічого додати. У той час він так щиро думав. Це дуже тверезий аналіз. Не романтичний. Тут ні додати, ні відняти.
– А у вас змінилося ставлення до Володимира Путіна, якщо порівняти з цією оцінкою Анатолія Собчака?
– Ні. У плані того, що Володимир Путін – людина, яка вважає, що у нього є особлива місія, що він державник, це дійсно так. Він дійсно думає, як він розуміє державні інтереси і цілеспрямовано здійснює... Але, як казав Вольтер, «влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно». П'ятнадцять років – це великий термін.
– Як відомо, ходила величезна кількість різноманітних чуток про смерть Анатолія Собчака. Ви невдовзі після похорону сказали таку фразу: «Ще не на часі розповісти всю правду про смерть Собчака». Час ще не настав?
– Ні.
– Але ця правда є?
– Є.
– Ви носите її в собі?
– Ні, що ви! Я теж не хочу ризикувати. Вона в надійному місці.
– Вам не важко носити це в собі постійно?
– Ви знаєте, після всього того, що я пережила з тим цькуванням, яке було влаштоване щодо моєї сім'ї і частково триває сьогодні, мені вже нічого не важко.
За кілька днів до смерті Анатолій Собчак розповів про свою книгу про Сталіна. Відео надане Людмилою Нарусовою.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
