Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 07:09

Як в ЄС змушують владу бути відкритою?


(Ілюстраційне фото)

(Ілюстраційне фото)

Чиновники не хочуть публічно говорити про свої зарплати, бо знають, що буде проблематично обґрунтувати свою відповідь – чеський публіцист

Відкритість влади залежить від якості політиків та від наполягання суспільства, яке діє через тиск преси. Але відкритість, породжена революцією, не триває вічно – за неї потрібно боротися постійно. Бо люди при владі тим більше прагнуть загородитися від народу, чим більше вони впливають на журналістів, чим улесливішими є їхні слова до виборців і чим гірше виборці орієнтуються в ситуації. Про це говорить журналіст і публіцист Богдан Копчак, багатолітній кореспондент словацького новинного агентства TASR, співзасновник «Українського журналу» в Празі.

– Чи стала влада відкритішою, особливо після того, як було поставлено законодавчі вимоги до прозорості інформації, та після появи доступних реєстрів?

– Ситуація покращується з кожним днем, кожним роком. Але наперекір тому відбувається часто щось протилежне. За рішенням судів, за тим, як автори закону про доступ до інформації самі інтерпретують цей закон.

Якщо державна установа або якийсь орган місцевого самоврядування отримує гроші з бюджету – значить є право населення отримати інформацію про те, куди ці гроші йдуть

Якщо державна установа або якийсь орган місцевого самоврядування отримує гроші з бюджету – значить є право населення, журналістів отримати інформацію про те, куди ці гроші йдуть.

Однак, коли журналісти або хтось звернеться і спитає: «Скажіть, будь ласка, а такий-такий чиновник, завідувач таким і таким відділом, яка в нього зарплата?» Відповідь виходить дуже неоднозначною. Часто тої відповіді взагалі нема. Багато журналістських розслідувань показали, що деякі чиновники можуть отримувати різними формами більшу зарплату, ніж міністр. І тому чиновники не хочуть публічно говорити про свої зарплати. Бо знають, що для них дуже проблематично було б обґрунтувати ту свою відповідь.

Що торкається реєстрів – дійсно, сьогодні можна багато якоїсь інформації знайти в реєстрах. Але якби хтось захотів побачити всі домовленості – наприклад, за скільки міністерство або якась державна організація купує офісний папір, або якісь меблі? Часто інформація ховається ніби за якусь бізнесову тайну, але завжди за цим причини є такі, що ціни завищені.

– Богдане, яка тут роль журналістів у Чехії? Тому що дуже важливо те, як громадянське суспільство за допомогою журналістів тисне на владу для того, щоби вона була більш відкритою, щоби вона більше говорила з людьми. І сама влада, з іншого боку, більше хоче говорити з людьми. Можна навіть навести приклади щотижневого інтерв’ю президента країни, постійних прес-конференцій, на яких і запитання можна поставити, і влада про щось звітує – про те, що вона робить?

– І так, і ні. Якщо ви сьогодні запитаєте в чеського президента, що він думає про Україну, він відразу відповість, як найбільший експерт, і 90% членів чеського уряду не погодиться з його відповіддю. І більшість населення.

Якщо ви в президента Чехії запитаєте, скільки отримує зарплату права його рука, людина, яка недавно змогла купити за дуже підозріло заниженою ціною будинок, ви не отримаєте відповіді

Але якщо ви в президента Чехії запитаєте, скільки отримує зарплату права його рука, людина, яка недавно змогла купити за дуже підозріло заниженою ціною будинок, ви не отримаєте відповіді. А інформація про зарплату у цього чиновника є дуже важливою, бо це державні кошти. Так що на такому рівні є проблема отримати адекватну інформацію.

Деякі чеські політики, які є одночасно бізнесменами, мають в своїх руках великі видавництва і можуть впливати на свій образ у медійному просторі

Журналісти, звичайно, провели свої розслідування. Це часто базується на тому, що вони просто відчувають, що це вони мають робити. Але в Чехії за останні декілька років відбулися змістовні зміни у сфері журналістики. В Чехії дуже специфічна ситуація в тому, що деякі політики, які є одночасно бізнесменами, мають в своїх руках великі видавництва і таким способом можуть впливати не тільки на теми, якими ці журналісти займаються, але і на образ цих політиків у медійному просторі і на образ своїх конкурентів.

– Тобто поки ці газети були в руках іноземного інвестора – німецького, в даному випадку, який не був зацікавлений у тому, щоби впливати на внутрішню політику Чехії – вони були більш незалежними і вимагали більшої відкритості від влади?

Великі німецькі видавництва дотримувались тільки однієї лінії – отримувати якийсь стабільний прибуток і мати довіру читачів. Але сьогодні ситуація є кардинально відмінною

– Абсолютно так. Тому що великі німецькі видавництва дотримувались тільки однієї лінії – отримувати якийсь стабільний прибуток і мати довіру читачів, які зацікавлені, щоб газети займалися розслідуваннями, писали об’єктивно і неупереджено до партії або якихось бізнесових структур.

Але сьогодні ця ситуація є дійсно кардинально відмінною, і частина журналістів відчувають тиск і відходять від великих видань до різних інтернет-проектів, маленьких незалежних ЗМІ.

  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG