Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 14:15

Чи довго протримається режим Путіна після вбивства Нємцова?


Володимир Путін. Москва, 23 лютого 2015 року

Володимир Путін. Москва, 23 лютого 2015 року

Путіна намагатиметься усунути його ж оточення. Може дійти і до фізичної ліквідації

(Рубрика «Точка зору»)

Якщо підсумувати усі «надбання» Володимира Путіна з часу передачі йому влади над Росією Борисом Єльциним, то маємо констатувати, що в Російській Федерації за 15 років путінізму знищені всі демократичні перетворення і незалежні ЗМІ. Путінський режим не поважає і не дотримується чинного законодавства і конституції Росії та прав російських громадян. Режим Путіна твердо впевнений, що демократія в Росії становить реальну загрозу діючій диктаторській владі. Він активно розправляється з опозицією в Росії, мета якої побудова вільної, цивілізованої держави, в котрій дотримання прав людини стоїть на першому місці. За режиму Путіна судова система є замовною системою влади і ФСБ Росії, коли судове рішення вже готове до початку суду, що саме по собі є нонсенсом і злочином.

Але одним із найбільших злочинів часів путінської влади є знищення знакових інакомислячих особистостей – Юрія Щекочихіна, Галини Старовойтової, Ганни Політковської, Олександра Литвиненка, Сергія Магницького, більш ніж дивна смерть Валерії Новодворської, котра сталася під час «лікування» лікарями в стилі 30-х років минулого століття.

Апофеозом низки політичних убивств (на жаль – цілком логічним) стало убивство головного російського опозиціонера Бориса Нємцова. Таким чином постає закономірне питання: чи довго ще протримається режим Путіна після вбивства Нємцова?

Для того, щоб спробувати відповісти на нього, потрібно, принаймні, коротко оглянути доступну інформацію зі ЗМІ про саме убивство. Хто за ним стоїть і які наслідки можуть бути в короткотерміновому, в середньотерміновому і довготерміновому проміжку часу.

Сліди ФСБ-КГБ

Якщо уважно переглянути плівку зі всепогодної камери спостереження, котра з’явилася в інтернеті наступного дня після вбивства Бориса Нємцова, то чітко видно, що саме вбивство було не лише посекундно сплановане, а й реалізоване за схемою, котра була відпрацьована ще КГБ і її наступницею ФСБ.

А також чітко видно, що той, хто реалізовував це вбивство, щонайменше, має дуже значний адміністративний ресурс у Москві. Оскільки рух автівок на час убивства, пересування самого вбивці і тих, хто його вивозили з місця скоєння злочину, чітко вказує на «роботу» багатьох осіб, кількість котрих перевищує тих, кого ми бачимо, на один-два порядки. І (що важливо) має чітку координацію за допомогою засобів зв’язку.

Організувати таке під силу лише владній еліті. Цебто: вбивство реалізоване, або на замовлення Путіна, або ж на замовлення його найближчого оточення.

Сам же «викид» цього запису наступного дня у відкритий доступ в інтернет говорить про те, що ті, хто це зробили, не бажали, щоб слідство встигло вибити показання у справжніх чи псевдосвідків та спромоглося «зліпити» версію, котра дуже далеко відходить від дійсного перебігу подій.

Наступне, що необхідно відмітити, це те, що ті поліцейські чини, які виступали у засобах масової інформації, були збентежені і також не мали бажання сильно відходити від реальності, що, як кажуть на сучасному кремлівському сленгу, показує, що вони «не при ділах».

Звідси випливають дві паралельні найбільш імовірні версії. Перша – це що вбивство було замовлене Путіним, а опозиційна група з його найближчого оточення зробила все, щоб воно було використане проти нього, що навіює паралелі з відомим «касетним скандалом» в Україні часів Леоніда Кучми.

Друга – що нагнітання політичної обстановки, коли Володимир Путін метав громи і блискавки на опозицію, було використане цим же оточенням для того, щоб створити цю ситуацію. Хоча, власне кажучи, все сходиться до одного. Що на сьогодні те найближче оточення, на яке весь час опирався Путін і всередині країни, і під час експансії назовні, ймовірно, готове не лише відмовитися від нього, а й «притиснути» його або й взагалі усунути з політичного Олімпу.

Оскільки останнім часом він замість очільника угруповання, котре грабувало Росію, перетворився на гальмо цього процесу й загрозу існуванню нинішніх представників владної еліти в цілому.

Чому корисно читати Кіплінга?

Склалася класична ситуація за «Книгою джунглів» Редьярда Кіплінга – «Акела промахнувся!» Якщо ж згадати правило, блискуче сформульоване Кіплінгом у цій книзі: «Коли вождь зграї промахується, його звуть Мертвим Вовком, хоча він ще живий, бо жити йому вже залишається недовго» – то все логічно.

Оскільки на сьогодні ті найближчі до Путіна еліти, які при ньому стали мільярдерами, або ж мультимільйонерами, прекрасно розуміють, що продовження путінського курсу останнього року призведе не лише до його падіння, а й до їх падіння та втрати всього накопиченого чи й життя.

Їхній інстинкт самозбереження, котрий, власне, і є основною складовою діяльності подібних угруповань, підказує, що Путіна треба або усунути, або зробити «лялькою» у своїх руках.

По якому напрямку піде розвиток ситуації, можна буде дізнатися найближчим часом, з того, які інформаційні «викиди» відбудуться, та які добре сплановані «випадковості» організують для Путіна його колеги.

Проте вже тепер впевнено можна сказати, що ситуація, говорячи термінами шахової гри, виглядає таким чином, що для Путіна може настати мат у два ходи.

Чи будуть ці ходи зроблені протягом днів або місяців, залежить від тих, хто грає у цю гру.

Якщо еліти захочуть зберегти Путіна, щоб не було великих заворушень, то вони його можуть покласти на певний час до лікарні, чи ще якимось іншим чином тимчасово формально усунути свого (уже тепер колишнього лідера) – відправити, наприклад, на тривалий відпочинок до резиденції у Сочі (згадаймо Форос для Горбачова).

Якщо ж це буде неможливим і він буде становити своїм поплічникам пряму й безпосередню загрозу, то шлях Чаушеску – це найближча аналогія до того, що може статися.

Володимир Путін. Архівне фото

Володимир Путін. Архівне фото

Путін несе відповідальність за все

Єдиний плюс для зовнішнього світу, і найбільше для України, у тому, що акценти боротьби із зовнішньої сцени переносяться на сцену внутрішню, російську. І, так звана, боротьба з Україною залишається в цьому разі на маргінесах і буде згортатися у будь-якому разі.

Росія сьогодні стала ізгоєм на світовій арені. То чи не спробує Путін або його оточення, за такої критичної для себе ситуації, перетворити Росію на повністю ізольовану від світу державу на зразок Північної Кореї?

По всьому, можна сказати, що Путін просто не встигне цього зробити. Бо в нього уже немає ані часу, ані ресурсів.

А оточення, хоча й може провадити якісь формальні кроки по затягуванню гайок, на кшталт того, що робив Андропов, коли прийшов до влади, теж не матиме ні часу, ні великого бажання реалізовувати направду подібний сценарій. Лише про людське око.

Подібне може лише стати перехідним періодом до повної здачі їх позицій демократичному світу. Наразі старі політичні еліти прекрасно розуміють, що відбувається насправді в Росії і усвідомлюють, що епоха їхнього дерибану закінчена.

Сам же факт, що вбивство сталося за правління Путіна, означає, що він несе за нього повну відповідальність (особливо враховуючи все інше, що він накоїв до цього), і тому йому гарантована міжнародна і внутрішня політична ізоляція.

Віктор Каспрук – незалежний політолог

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • 16x9 Image

    Віктор Каспрук

    Віктор Каспрук – політолог, журналіст-міжнародник, публіцист. Закінчив Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. Працював завідувачем відділу політики в газеті В’ячеслава Чорновола «Час-Time». Автор понад 2300 статей. Спеціалізується на висвітленні проблем України, Росії, Білорусі, Близького Сходу, арабського світу, Латинської Америки та Південно-Східної Азії.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG