Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 20:01

У Петербурзі буде музей «Новоросії»: показуватимуть шоломи «Азова» зі свастикою


Акція на підтримку проросійських бойовиків на Донбасі, Петербург, 23 лютого 2015 року

Акція на підтримку проросійських бойовиків на Донбасі, Петербург, 23 лютого 2015 року

«Масштаби цього явища мене лякають» – директор музею Анни Ахматової

Тетяна Вольтська

Будь-хто, хто заходить до цього підвалу, безсумнівно, насторожиться вже перед дверима, які обвішані вивісками «Русская школа», «Русская школа парикмахерского искусства», «Курсы ногтевого сервиса», «Санкт-Петербургская общественная благотворительная организация «Наше отечество». Спустившись на кілька сходинок, відвідувач побачить себе в оточенні спочатку великої кількості ікон, а потім – неймовірно строкатих манекенів, жіночих пластмасових голівок, прикрашених на рідкість химерними зачісками і капелюхами. Якщо уявити собі на хвилину, що капітан Лебядкін замість віршів міг виготовляти зачіски, у нього, можливо, вийшло б що-небудь якраз у цьому стилі.

Утім, нічого неможливого в цьому підвалі немає – це можна зрозуміти дуже швидко, навіть під час побіжного погляду на господиню салону – імпозантну рішучу жінку, яка обводить свої володіння задоволеним поглядом.

Галина Пучніна

Галина Пучніна

«Все, що ви тут бачите, це зроблене з натурального волосся, під моїм керівництвом, – каже Галина Пучніна. – Але у нас тут не тільки зачіски роблять, у нас тут багато чого. Ми хочемо, наприклад, школу для дівчаток відкрити, от тут, зовсім поруч – адже подивіться, для хлопчиків є багато чого, а для дівчаток хіба є що-небудь? Нічого немає, ходять з пупками назовні, не знають, чим зайнятися. У мене три сини і чотири онуки, одні чоловіки. А рідні у мене всі воювали, всі знали, що таке війна. І сестра зараз на Донбасі, вона мені розповідає, що там діється, вона брехати не стане. Тому я хочу, щоб не було війни – її просто не повинно бути, і все тут! Але для цього людей треба виховувати з дитинства».

Ми будемо фільми показувати, снаряди, вибухи, кров, насильство, все як є, осколки від снарядів покладемо, шоломи батальйону «Азов» зі свастиками

Саме тому, за словами Галини Пучніної, і народилася ідея музею так званої «Новоросії», але він буде аж ніяк не мирним: там якраз будуть фотографії війни, документальні фільми про війну на Донбасі й багато іншого. «Ми будемо фільми показувати, снаряди, вибухи, кров, насильство, все як є, осколки від снарядів покладемо, шоломи батальйону «Азов» зі свастиками», – говорить вона.

На пропозицію показати, як створюється музей, Галина Федорівна охоче погоджується, одягається і виходить на вулицю. Щоб пройти до приміщення майбутнього музею, потрібно обігнути будинок, пройшовши повз меморіальну дошку і портрет Блока, і вийти з вулиці Декабристів на набережну річки Пряжки, і там увійти до арки все того ж будинку. І ось вони, ще одні підвальні двері, в які доводиться довго стукати. Тут Галина Федорівна фотографувати не дозволяє: всюди страшний бруд, сміття, голі стіни, труби, але посеред всього цього стоять ряди коробок – це гуманітарна допомога, що чекає відправки на Донбас, до стелі вдалося прикріпити маленький російський прапорець. «Я вже шість партій гуманітарної допомоги зібрала», – розповідає Галина Пучніна.

Мітинг у Петербурзі, 4 листопада 2014 року

Мітинг у Петербурзі, 4 листопада 2014 року

Перебувати в підвалі, однак, уже неможливо: важко дихати, відразу починає сильно дерти в горлі. Молоді люди, які працюють у цьому підвалі, розповідають, що це сусід, роздратований тим, що вони свердлили стіну, пирснув в отвір газом з балончика – вочевидь, перцевим. Обурена Галина Федорівна більше не в змозі розмовляти, вона йде карати бунтівного сусіда, погрожуючи поліцією, а головне, тим, що у неї син – «ефесбешник».

Невідомо, чи дійсно Галина Федорівна Пучніна є справжнім автором ідеї музею. У соціальних мережах давно ходять повідомлення про майбутній музей «Новоросії», але там називається інше ім'я – такого собі Германа Владимирова, тісно пов'язаного з бойовиками. Та й сама господиня перукарні з гордістю каже, що музеєм займаються бойовики, гроші на нього збирають, приводять підвал у божеський вигляд. Але в підсумку не так уже й важливо, чия це ідея, головне, що вона, мабуть, носиться в повітрі.

В одному відділі одного музею співробітниця запропонувала: давайте зробимо виставку про «ДНР». Її запитують: а як, у нас же у фонді все про Першу світову війну? Але вона каже: візьмемо в інтернеті матеріали

«Я не буду називати джерело, щоб не підвести людей, але в одному відділі одного музею співробітниця запропонувала: давайте зробимо виставку про «ДНР», про те, як ми їх підтримуємо, – розповідає викладач петербурзького Європейського університету, антрополог Ілля Утєхін. – Її запитують: а як, у нас же у фонді все, в основному, про Першу світову війну, але вона каже: візьмемо в інтернеті матеріали і взагалі... Тобто це дуже показово – для значної частини населення пропаганда малює картинку, яка замінює реальність. Адже функція музею полягає в тому, щоб якось цю реальність документувати, документувати минуле. І багато з цих музеїв мають, швидше, функцію храмів, ніж презентацію документів, тому що вони конструюють цю реальність. Взяти хоча б прострелене пальто Ілліча, яке було у великій кількості в різних музеях. І точно так само, як пропаганда конструює з підсобних матеріалів «Новоросію», так само, напевно, можна сконструювати виставку або храм, який буде відображати уявну реальність. Проти гуманітарної допомоги не заперечиш – вона дійсно потрібна, але от у яку ідеологічну оболонку все це загорнуте – це інше питання. Адже музей – це не гуманітарна допомога, це музей тієї реальності, заради якої робиться війна. Так що я думаю, що у цього явища глибокі корені, які цілком резонують з радянською традицією».

Це така приватна ініціатива, абсолютно маргінальна і гомерично смішна

Співробітниця петербурзького Науково-інформаційного центру «Меморіал» Тетяна Косінова вважає, що майбутній музей «Новоросії» не заслуговує на те, щоб ставитися до нього зі «звірячою серйозністю». «Ніякої суспільної небезпеки він не становить, це така приватна ініціатива, абсолютно маргінальна і гомерично смішна. Навіть якщо «згори» у цього музею буде підтримка, натовпи народу він у свій підвал не приверне. Мені здається, що реакція на це повинна бути – сміх та іронія», – говорить вона.

Директору музею Анни Ахматової у Фонтанному будинку Ніні Поповій, навпаки, не до сміху – вона, скоріше, солідарна з Іллею Утєхіним.

У радянському житті часто бували такі явища – робили доморощені музеї Пушкіна з революційною патетикою: що він завжди був вірний друг декабристів і боровся проти самодержавства. Таких тіток було – до печії

– У радянському житті часто бували такі явища – робили доморощені музеї Пушкіна з революційною патетикою: що він завжди був вірний друг декабристів і боровся проти самодержавства. Таких тіток було – до печії. Є «народний» музей Ахматової в Автово, до цього був чоловік у Пушкіні, забула, як його звали, він теж збирав всяке про Ганну Андріївну і вбачав у цьому свій обов'язок і призначення. І взагалі, музеїв Пушкіна в 70-і роки в Росії було 17, храми руйнували, зате відкривали музеї в містечках, де він колись проїжджав, створювали патетичні місця для поклоніння. У цієї маси людей є така потреба, тяга до вигаданого сакрального – як ось цей камінь у Херсонесі, про який ми зараз дізналися, що князь Володимир там був. Це абсолютно примітивна тяга.

У цьому музеї мене бентежить кількість шовінізму, війни і агресії

У цьому музеї мене бентежить кількість шовінізму, війни і агресії. Але ж і ті музеї про Пушкіна-друга декабристів теж були агресивні, моторошно революційні, вони повинні були кликати за собою, насаджувати, захоплювати, закликати будувати своє життя за канонами Павлика Морозова. Ось і виходить пекельна суміш Павлика Морозова, Пушкіна і «Новоросії». Це відрижка радянського ідеологізованого простору, де обов’язкові ключові фігури, на які треба рівнятися, яким потрібно поклонятися, відповідати і будувати своє життя за цими законами.

– А як Вам бачиться те, що обрамлює цей музей – акцент на належність до православ’я, школа для дівчаток та інше?

– Взагалі-то масштаби цього явища мене лякають. За рівнем агресії і бажанням впливати на суспільство. А може, він якраз відповідає цим 86 відсоткам (за даними соціологів, відсоток підтримки президента Володимира Путіна – ред.), не знаю. Така самодіяльність просто лякає.

– А може, це задавлений «совок»? Стільки років це було не в тренді, і ось тепер знову можна тріумфально до цього повернутися...

Це дуже страшні, але дуже хворі люди. Вони інфікують все навколо

– Звичайно, саме так. Це комплекси людей, яким не вдалося щось у житті зробити. Але насправді, якщо подивитися в масштабі всієї країни, це вимагає якогось лікування, якісь облатки треба докласти, пояснити, що це глухий кут, що це в нікуди. Це дуже страшні, дуже хворі люди. І скільки десятиліть це ще нам буде відгукуватися, не знаю.

Акція пам’яті Бориса Нємцова у Петербурзі, 1 березня 2015 року

Акція пам’яті Бориса Нємцова у Петербурзі, 1 березня 2015 року

Вони інфікують усе навколо, але треба чинити опір. У неділю мене дуже порадував наш марш – було в цьому якась гідність, такі хороші особистості, і так багато молодих людей, ніким не вишикуваних і не організованих, тільки власним ставленням до подій. І ці розмови в колоні – наївної надії в них було небагато, але рівень свідомості – справжній.

Ця пропаганда і створює явища, яких насправді немає – адже немає і не було в реальності ніякої «Новоросії»

Історик Євген Анісімов вважає: «Створення такого музею – це втілення в життя пропаганди, яку люди чують день і ніч. По-справжньому їх і звинувачувати за це не можна, вона діє дуже потужно, тут потрібно просто знайти в собі сили це вимкнути. Але сили є не у всіх. Ось ця пропаганда і створює явища, яких насправді немає – адже немає і не було в реальності ніякої «Новоросії», нам про неї розповіли нещодавно у відомій промові, і ось тепер з'являється музей, який буде створювати образ цієї «Новоросії». Хтозна, немає нічого неможливого – можливо, зрештою вона у нас і насправді з'явиться, як якесь самостійне утворення. Все це дуже сумно, тому що це штучна, сконструйована реальність, але люди вкладають у неї справжні душевні сили, свій час, своє життя. А в іншому наше суспільство перебуває в стані глибокого сну».

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG