Кланово-олігархічна система в Україні дала колосальну тріщину. Тому сьогодні не лише українська квазідержава, а і її найбільші бенефіціари – супербагаті та знамениті – постали перед грандіозним викликом, констатує газета «День». Видання пише, що нова команда, яка прийшла до влади на здобутках другого Майдану, «задовольнилася» перемогою над авторитарною системою Януковича. Однак цього вочевидь недостатньо. Відтак олігархам сьогодні слід суттєво переглянути свої «стратегії». Є три варіанти як рухатися далі, зазначає газета. Один з них на цьому тижні продемонстрував Дмитро Фірташ. Його варіант – це прикинутись, що «великий бізнес» не має провини у тому, що Україна доведена до такого стану. А він, просто, як і всі інші волонтери-патріоти «готовий» профінансувати спасіння держави. Скажімо, оплатити «кращих» із кращих експертів світу, аби ті розказали Україні, куди їй іти. Другий варіант шляху продемонстрував Ігор Коломойський. Він закликав депутатів розпочати процес перегляду результатів торгів держмайном, щоб повернути країні незаконно вкрадене. Хто першим може опинитися під лупою правоохоронців, стане вже зрозуміло в квітні. Журналісти назвали цю дорогу, озвучену Коломойським – активний бій на внутрішньому фронті старих проблем. І третій варіант полягає в тому, щоб осмислено перегорнути сторінку 90-х. Конкретніше йдеться в статті – «Чи змінила «їх» війна?».
Який запас міцності має гривня і де влада допустила найбільші помилки? Як згадує «Газета по-українськи», ще з часів Януковича тримали фіксований курс і спалили багато валютних резервів – до 12 мільярдів доларів. Можна було тоді девальвувати гривню до 8,4–8,6 за долар і перейти до політики плаваючого курсу. Тому, за підрахунками експерта видання, вклад Януковича в падіння курсу – десь 9 гривень за долар, Путіна – 11. Усе, що вище, – помилки нової влади. Щоб її врятувати, потрібно, щоб президент, прем’єр, міністри й голова НБУ домовилися про реформи. Тоді курс опуститься до 18-22 гривень за долар із тенденцією до посилення. Можна дрейфувати до 16, навіть до 8 за долар – протягом п’яти наступних років. Посилити уряд можна новою посадою – віце-прем’єром з економічних реформ. На нього можна буде все звалити й принести в жертву через рік, як закінчиться основний етап змін. Це – позитивний сценарій. Про негативний йдеться в матеріалі «Ми повернулися у початок 1990-х. А економічний підйом почнеться через два роки».
А ось на думку експерта тижневика «Новое время», для стабілізації української економіки потрібно не менше, ніж 3-5 років важкої праці. Перший рік треба зупинити падіння. Далі організувати підйом, стимулювати економіку. Мета наступної за цим п'ятирічки – наздогнати і перегнати Польщу. Цей план занадто амбітний, запевняють зарубіжні експерти. Міжнародна практика та досвід країн-реформаторів засвідчує: вибратися за десять років з ями, в якій опинилася Україна, можна, а от вибратися з ями і наблизитися до рівня Польщі – неможливо. Це буде диво, зазначають експерти у статті «Вибратися з ями».
