Україні не треба вишукувати героїв – їх багато в історії, а сучасні живуть прямо пліч-о-пліч із нами. Все, що потрібно – підтримувати і популяризувати їх, робити їхні постаті цікавими і не набридливими для суспільства. В умовах війни суспільство, природньо, шукає орієнтири, російська пропаганда ж загострює потребу у міфотворенні. Про героїв і міфотворення, які подекуди життєво необхідні для нації – у першому ефірі програми «Культфронт», спільному проекті Радіо Свобода і «Форуму видавців».
Позитивне міфотворення в Україні віддавна було однією з найсильніших сторін української культури, вважає режисер Сергій Проскурня. Почалося воно з казки і народної пісні, продовжилося міфотворенням довкола тих постатей, які залишили свій слід в українській історії.
Водночас, на думку художника Андрія Єрмоленка, в українській культурі на який час виник «вакуум героя-воїна». «У нас якраз народжується герой-воїн. Причому цей герой живе з нами, з ним можна поговорити, його можна зрозуміти», – каже Єрмоленко.
Художник, однак, не погоджується, що такий герой – безіменний. Він каже: багато з тих, кого вважає героями, знає на імʼя-прізвище і збирається популяризувати через свою творчість.
«Шевченко створив міф України, а потім народ створив міф Шевченка»
Устим Кармелюк, Олекса Довбуш, доба Гетьманщини – приклади позитивного українського міфотворення, вважає режисер Сергій Проскурня. Він нагадує й про одну з найбільших постатей української культури – Тараса Шевченка. «Шевченко створив міф України і потім народ почав створювати міф Шевченка», – каже режисер.
На думку Проскурні, навʼязувати того чи іншого героя більшості, яка донині не осягнула його значущості, не варто. «Для того, щоб людей, які, наприклад, інфіковані совком і радянською ідеологією, переінакшити, змінити їхній спосіб мислення, потрібен художній образ, і не треба нічого їм пояснювати. Треба просто створити засобами мистецтва таку атмосферу чи візуальний образ, за яких людина могла перемінитись, змінити своє ставлення», – вважає Сергій Проскурня.
«Сила впливу мистецтва надзвичайна», – додає він.
«Донбас – це Стус і Дзюба, це Жадан»
Одна з проблем, чому у різних регіонах українці по-різному ставляться до одних і тих самих героїв – у тому, що суспільство досі частково перебуває під впливом радянської пропаганди. Режисер Сергій Проскурня вважає, що неоднаковість людей у різних частинах України – це радше родзинка, ніж недолік. «Якщо ми будемо використовувати цю енергію різності, неодноманітності – ми отримаємо потрібний ефект», – каже він.
Сергій Проскурня також переконаний, що Донбас уже не один рік і не одне десятиліття має своїх героїв. «Донбас – це Стус, це академік Дзюба, Донбас – це Жадан», – зазначає режисер і додає, що скандали на кшталт того, що свого часу мав місце у Донецьку через ініціативу присвоїти ДонНУ імʼя Стуса – не більше, ніж штучно створений.
«Немає розбіжності культури», – каже художник Андрій Єрмоленко, говорячи про різні регіони України. На його думку, питання стоїть лише в тому, де більший вплив мала радянська пропаганда.
«Коли Схід зрозуміє, хто на кого напав, тоді питання, хто герой, зникне», – зазначає художник у відповідь на запитання про те, чому дехто з жителів східних областей не сприймає підтримувані більшістю образи героїв і нині вірить у міфи російської пропаганди щодо ситуації на Донбасі. Андрій Єрмоленко вважає, що владі слід більше уваги приділяти питанню пропаганди і ідеологічної роботи з населенням, а українським культурним діячам – докладати максимум зусиль до того, щоб їхня праця досягала всіх куточків України.
Над матеріалом працювали Аліна Швидко й Олена Ремовська
