Доступність посилання

02 грудня 2016, Київ 21:59

«Ми не півострів втратили, а людей» – режисер фільму «Кирим»


Кадр із фільму «Кирим»

Кадр із фільму «Кирим»

«Знімати одній було набагато безпечніше, ніж командою, весь матеріал я скидала щодня на віддалений сервер і виїжджала з Криму без відео» – Ксенія Жорноклей

Олена Дуб

32-річна українка Ксенія Жорноклей, яка живе в ОАЕ, зняла короткометражний документальний фільм про Крим. 35-хвилинна стрічка про життя трьох поколінь кримськотатарської сім'ї в нових, окупаційних умовах, буде показана цього року на Каннському кінофестивалі в рамках програми Short Film Corner. А в березні фільм обіцяють показати і в Україні – на Міжнародному кінофестивалі документального кіно про права людини DocuDays. В інтерв'ю для «Крим.Реалії» Ксенія Жорноклей розповіла про те, як знімався фільм, а також поділилася своїми враженнями про кримських татар.

– Ксеніє, про що Ваш короткометражний документальний фільм «Кирим»? Хто його герої?

– Герої мого фільму – три покоління татар. Це жінка, яка пережила депортацію 70 років тому і яка пам'ятає повернення. Мама нареченої, яка народилася в депортації і приїхала до Криму в молодості. І дівчина, яка народилася вже в українському Криму. Тим часом, у Криму продовжується життя, молоді люди одружуються і продовжують свій рід. Нове покоління кримських татар сьогодні народжується під російським прапором... Для всіх батьківщина – Крим, і вона одна. І трагедія їхня в тому, що кожен народився в іншій державі...

Кадр із фільму «Кирим»

Кадр із фільму «Кирим»

«Кирим» – це кримськотатарська назва Криму, і це саме так, як я хотіла його показати. Палестинський поет Махмуд Дервіш колись сказав: «Вигнання – це більше, ніж географічне поняття. Можна бути вигнаним на власній батьківщині, в своєму будинку, в кімнаті». Те, через що зараз проходить весь кримськотатарський народ, я називаю «зворотною депортацією». Не обов'язково бути виселеним за межі своєї країни, але тиск, з яким нинішня влада Криму провадить свою політику, змушує людей або бігти, або залишатися вигнаними на власній території.

Кадр із фільму «Кирим»

Кадр із фільму «Кирим»

У своєму фільмі я не хотіла заглиблюватися в політику або показувати нещодавню хроніку як таку. Ми всі прекрасно розуміємо всю трагедію ситуації. Я хотіла провести паралелі між минулим і сьогоденням, нагадати факти історії, яка, на жаль, має властивість повторюватися. Депортація, повернення, окупація... Що буде завтра? Під яким прапором народиться нове покоління? Кому належатиме їхня батьківщина? Унікально те, що покоління, які пережили всі ці етапи, – з нами. Але ми часто не чуємо їхні історії і не вчимо уроки минулого. Ті, хто пам'ятає, – бояться.

Кадр із фільму «Кирим»

Кадр із фільму «Кирим»

– Як, і, головне, чому у Вас виникла ідея поїхати в Крим і зняти фільм про життя кримських татар?

Кадр із фільму «Кирим»

Кадр із фільму «Кирим»

– Ідея створення фільму з'явилася після спілкування зі знайомими кримчанами. Розумієш, що Україна настільки різноманітна! Живучи сьогодні в мусульманській країні, мені хотілося розповісти про свою батьківщину тим, хто не бачить прекрасної спадщини нашої країни. Адже Україна завжди була прикладом мирного співіснування різних релігій і конфесій. Після анексії Криму в мене не було практично вибору, знімати чи не знімати. Мене дуже сильно дивувало, чому Близький Схід так сильно фокусується на проблемах сусідніх, мусульманських, країн, тоді як наша країна – приклад миру і дружби.

Не віриться, що репресії такого характеру сьогодні можуть відбуватися в центрі Європи

Я дуже хочу познайомити іншу публіку з тим, що відбувається сьогодні у нас. Не віриться, що репресії такого характеру сьогодні можуть відбуватися в центрі Європи.

– Ви пройшли шлях у Крим для зйомок вже в період окупації півострова і, по суті, в розпал військових дій на Сході України. Розкажіть (якщо це можна озвучувати) – де, яким чином і як довго проходили зйомки? Скільки людей з Вами знімали фільм?

Кадр із фільму «Кирим»

Кадр із фільму «Кирим»

– Рішення поїхати в Крим для мене було досить легким. Звичайно, мене відмовляли, але багато хто й підтримував. В першу чергу – батьки. Єдиною умовою було віддзвонюватися кілька разів на день і повідомляти, де я перебуваю. При цьому, я не розголошувала ніде деталі своєї поїздки. Мене підтримало також Посольство України в ОАЕ, яке консультувало мене про те, що відбувається в Україні та в Криму. В'їхала я в Крим через 6 місяців після анексії. Єдине, що було чужим – це російські прапори і прикордонники на в'їзді на півострів. І тільки в момент перетину штучного кордону відбулося усвідомлення того, що відбувається...

Кадр із фільму «Кирим»

Кадр із фільму «Кирим»

Знімала я в Бахчисараї, Євпаторії, Саках і Сімферополі. Жила в кримськотатарській сім'ї в одному з ближніх сіл. Деяких персонажів я не показую у фільмі спеціально. Практично всі імена змінені. Вся зйомка зайняла у мене 6 днів, звичайно, хотілося б затриматися на пару місяців і розповісти більше. Але, оскільки зйомки такого характеру в Криму зараз відкрито не провести, все довелося робити самостійно і швидко.

Деяких персонажів я не показую у фільмі спеціально. Практично всі імена змінені

З собою я привезла фотокамеру Canon і пару лінз, прилад для запису якісного звуку і комп'ютер. Знімати одній було набагато безпечніше, ніж командою. Весь матеріал я скидала щодня на віддалений сервер в інтернеті й виїжджала з Криму без відео.

Кадр із фільму «Кирим»

Кадр із фільму «Кирим»

Вся інша робота зі створення фільму зайняла у мене близько трьох місяців, бо монтаж я робила самостійно в Абу-Дабі. Мені допомагали з музикою і звуком еміратські колеги, яким я дуже вдячна за допомогу і підтримку. Кримську музику мені також надали співробітники радіо «Мейдан». Треба сказати, що фільм був зроблений абсолютно без бюджету.

– Чому Ви обрали тему кримськотатарського весілля? Чи ця тема народилася вже «в експедиції»?

– Весілля, показане у фільмі, було заплановане кількома місяцями раніше. Це допомогло мені зв'язати історії смисловим продовженням, хоча сценарію як такого не було. Була ідея знайти представників різних поколінь кримських татар і підкреслити спільне між депортацією і окупацією. Все інше в стрічці – це зустрічі кожного дня.

– Ці 6 днів Ви фактично жили в кримськотатарській сім'ї. Які Ваші спостереження – як живеться кримським татарам в окупації?

Кадр із фільму «Кирим»

Кадр із фільму «Кирим»

– Думаю, те, що відбувається з кримськими татарами сьогодні, – це трагедія всієї України. Допустивши знущання над своїми громадянами, ми їх втрачаємо. Не знаю, чи всі ми це розуміємо, але ми не півострів втратили, а людей. Ні, вони не загинули. Вони – заручники. Фокусуючись на Сході України, на внутрішніх проблемах, ми залишаємо своїх громадян у чужих руках. Кримчан намагатимуться приборкати. Спочатку створивши заборони, посиливши закони, змінивши релігійну систему навчання. І, як колись, «надавши їм можливість» виїхати самим.

Кадр із фільму «Кирим»

Кадр із фільму «Кирим»

А живуть сільські родини точно так само, як і на материковій частині України. У людей господарство, робота, сім'ї. Вони відрізняються від нас релігією, деякими святами і традиціями. В іншому – такі ж, як і всі ми.

– З якими труднощами довелося стикнутися під час зйомок? Можливо, не тільки з організаційним, а й з людським фактором? Взагалі, чи складно в такий час знімати подібний документальний фільм?

– Знімати було трохи страшно. Хоча, коли я спостерігаю за роботою кореспондентів у зоні війни, це все здається смішним. Звичайно, дозволів на зйомку я не просила й офіційно ніде про це не заявляла. Ніхто мене не зупиняв і не перевіряв. Можливо, тому, що я користувалася невеликою кількістю техніки. Шкодую лише про те, що не змогла залишитися якомога довше. Насправді, все – справа випадку. Можливо, мені пощастило.

Кадр із фільму «Кирим»

Кадр із фільму «Кирим»

– Як режисер, який багато подорожує і спілкується з режисерами, продюсерами, людьми культури і дипломатами, як Ви оцінюєте – чи розуміють проблему Криму в світі, Європі, США, тих же ОАЕ?

Кадр із фільму «Кирим»

Кадр із фільму «Кирим»

– В Еміратах проблему Криму розуміють, знають про події. Але ситуація в Україні їх не цікавить у деталях, на відміну від ситуації в Сирії чи Іраку. У цього регіону є свої турботи. Але коли я розповідаю про мусульман у Криму – вони відкривають для себе нове. Жителі ОАЕ підтримують нас. В Європі та США все набагато простіше, там українське питання вже стало символічним для світової демократії та свободи.

– Показати свою кінороботу на Каннському фестивалі, нехай навіть поза конкурсною програмою, – це вже досягнення. Для цього фільм проходив якийсь відбір? Чи був якийсь фідбек про фільм «Крим» від організаторів фестивалю?

Кадр із фільму «Кирим»

Кадр із фільму «Кирим»

– Фільм демонструватиметься в Каннах в рамках Short Film Corner. Це можливість показати свою роботу професіоналам з інших країн і налагодити можливі зв'язки для майбутніх проектів. Для участі в офіційному конкурсі фільм не повинен перевищувати 15 хвилин. Хронометраж моєї роботи – 35 хвилин. Незважаючи на позаконкурсну програму, Каннський фестиваль – це ідеальна платформа для кар'єри фільму і його майбутнього. І чим більше людей побачить фільм, дізнається про нашу реальність – тим простіше буде нам захищати свої інтереси. А це і є наша головна мета! Кожен має боротися за свободу так, як він уміє це найкраще.

Оригінал матеріалу на сайті «​Крим.Реалії»​

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG