Доступність посилання

logo-print
05 грудня 2016, Київ 01:02

«Крим – Україна!». Як кримчани опиралися російській окупації


Акція протесту проти окупації в Бахчисараї, 14 березня 2014 року

Акція протесту проти окупації в Бахчисараї, 14 березня 2014 року

Вже після так званого «референдуму» була створена підпільна група «Український народний дім» – Щекун

Київ – Кремль і кримська влада стверджують, що переважна більшість кримчан підтримувала «приєднання до Росії» і висадку російських військ, які рік тому десантувалися на півострів. Однак, крім мітингів на підтримку дій Москви, у різних містах Криму відбувалися численні акції проти військового вторгнення на півострів. У Сімферополі включно до дня «референдуму» місцеві жителі проводили мітинги в парку Шевченка. Крім того, кримчани збиралися біля військових частин, підтримуючи українських військових у різних частинах півострова. Кореспондент «Крим.Реалії» рік потому зустрівся з учасниками антивоєнного руху і з'ясував, як кримчани чинили спротив окупації, і яких поневірянь це їм коштувало.

У період Євромайдану в Криму не було масштабних і радикальних мітингів на підтримку протестів проти режиму Віктора Януковича. Проте відразу після втечі екс-президента з країни ситуація на півострові змінилася. Меджліс кримськотатарського народу 23 лютого зібрав багатотисячний мітинг на площі біля Ради міністрів, учасники якого вимагали розпустити кримський парламент і внести зміни до Конституції АРК, які будуть гарантувати права корінного народу Криму.

26 лютого депутати Верховної ради Криму оголосили про проведення позачергової сесії. Голова Меджлісу Рефат Чубаров в інтерв'ю для «Крим.Реалії» розповів, що тоді він ще не здогадувався про плани Кремля, але відчув, що керівники кримського парламенту можуть ухвалити на сесії рішення, небезпечні для жителів півострова.

«Напередодні ми президією вже ухвалили рішення провести мітинг. Коли я вже ввечері прийшов у Меджліс, я відчував, наскільки ситуація є неординарною. Я терміново скликав Меджліс. Увечері 25 лютого ми підтвердили рішення президії і ще раз закликали людей прийти на мітинг», – розповів Чубаров.

На заклик Меджлісу відгукнулися понад десять тисяч людей. Більшу частину з них складали кримські татари, але у мітингу також брали участь росіяни, українці та представники інших національностей. У свою чергу партія «Руська єдність» також оголосила про проведення мітингу в цьому ж місці. Кримчан, які виступали проти сепаратизму, на площі виявилося більше, ніж прихильників Росії. Обстановка біля Верховної Ради була дуже напружена, постійно виникали сутички, а двоє людей в проросійському таборі загинули від серцевого нападу. У підсумку основна вимога мітингувальників – відкласти сесію – була досягнута.

На заклик Меджлісу відгукнулися понад десять тисяч людей. Більшу частину з них складали кримські татари, але у мітингу також брали участь росіяни, українці та представники інших національностей

«Досягнувши свого завдання 26-го, ми розійшлися по домівках задоволені тим, що ми врятували себе, врятували Крим, врятували Україну. Якщо ви пам'ятаєте, того дня всі українські та зарубіжні медіа говорили про те, що спроба дестабілізації ситуації в Криму не вдалася, бо прихильники територіальної цілісності України дали відсіч усім противникам нової України», – зазначив Рефат Чубаров.

Наразі Слідчий комітет Росії порушив кримінальну справу стосовно подій 26 лютого. Під варту був узятий заступник голови Меджлісу Ахтем Чийгоз, якого підозрюють в організації заворушень.

Щекун: спочатку було складно зібрати навіть 40 осіб

Після того, як озброєні люди без розпізнавальних знаків захопили будівлі Верховної ради Криму та Ради міністрів і почали патрулювати вулиці, громадський рух кримчан проти сепаратизму різко зменшив оберти. На думку українського правозахисника Костянтина Реуцького, який з кінця лютого до кінця березня провів у Криму, багато хто в той момент почав боятися виходити на вулицю і відкрито говорити про свою позицію.

«Після захоплення адміністративних будівель і перших нападів на активістів люди відчули небезпеку та були розгублені. У той же час були й ті, хто в цей момент зрозумів, що сидіння вдома – шлях у глухий кут. У будь-якому випадку проукраїнські акції були менш численними, ніж проросійські. Але знову ж таки, це через те, що штучно створювалася атмосфера страху, і скрізь стояли так звані проросійські активісти, які іноді були озброєні автоматичною зброєю і недвозначно натякали, що не варто висловлювати проукраїнську позицію», – сказав Реуцький.

Як розповів кореспонденту «Крим.Реалії» громадський активіст Андрій Щекун, не зважаючи на ризики, починаючи з 2 лютого сімферопольці почали збиратися в парку Шевченка і демонструвати, що далеко не всі кримчани раді висадці «зелених чоловічків». Проведення акцій координували учасники руху «Євромайдан-Крим».

«Перша акція, яку ми організували, була нечисленною. Зібралося всього осіб 40, і то їх було дуже складно організувати. У нас серед самих учасників «Євромайдан-Крим» точилася дискусія, чи є це доцільним. Але дивлячись, що проходять тільки мітинги на підтримку приєднання Криму до Росії, ми вирішили почати свої акції», – розповів Щекун.

З кожним днем на мітингах проти окупації збиралося все більше людей, які долали страх і виходили на вулиці

За словами активіста, з кожним днем на мітингах проти окупації збиралося все більше людей, які долали страх і виходили на вулиці. Найбільш масова акція, яка за оцінками Щекуна, зібрала більше ніж тисячу осіб, відбулася 8 березня. У цей день сімферопольці, які протестували проти військової агресії Росії, зібралися в центрі міста – біля кінотеатру Сімферополь і пройшли маршем до військової частини, розташованої на вулиці Карла Маркса.

«Про нашу акцію дізналася «самооборона», яка організувалася під кінець її проведення. Вони гналися з битами, щоб бити нас, але наші встигли покинути це місце», – розповів активіст.

Російські бойовики проти кримських жінок

У цей же день, 8 березня, за словами Щекуна, в усьому Криму близько 15 тисяч людей вийшли на акцію «Жінки Криму за мир». У різних містах і селищах кримчанки виходили вздовж трас із плакатами, українськими та кримськотатарськими прапорами.

Жінки на той момент відігравали величезну роль, адже вони фактично протистояли озброєним чоловікам. Це героїчний вчинок із боку жінок Криму

«Жінки на той момент відігравали величезну роль, адже вони фактично протистояли озброєним чоловікам. Це героїчний вчинок із боку жінок Криму, які зробили багато чого, мітингуючи і підтримуючи українську армію», вважає активіст.

Одна з мешканок Сімферополя, яка організовувала рух «Жінки Криму за мир», Оксана Новикова розповіла кореспонденту «Крим.Реалії», що ця ініціатива була розділена на два крила: кримськотатарське й інтернаціональне.

«Ми щодня проводили акції під військовими частинами, уздовж дороги з плакатами. Це були абсолютно мирні заходи, але часто нас відтісняли і провокували бійки, а міліція спокійно спостерігала за подіями», – розповіла Новикова.

За словами кримчанки, у той період, коли проводилися протестні акції, біля її будинку постійно чергували представники «самооборони». 10 березня з міркувань безпеки їй довелося вивезти своїх дітей за межі півострова, а 16 березня – самій залишити Крим.

Активно під час протестів виявили себе і представники творчої інтелігенції. Сімферопольський театральний режисер Галина Джикаєва, яка до березня 2014 року була художнім керівником арт-центру «Карман», у розмові з кореспондентом «Крим.Реалії» зазначила, що більшість їхніх глядачів були проти російського вторгнення.

«Ми виховували свого мислячого глядача. Вистави у нас були не розважальні, а такі, які змушують людину критично ставиться до подій. Тому люди, які були виховані і в театрі, і на наших виставах були мислячими самостійно. Переважна більшість з них виїхала після «референдуму», – розповіла режисер.

За словами Джикаєвої, на одному із зібрань, в якому брав участь кінорежисер Олег Сенцов, а також його однодумці та друзі, було ухвалене рішення розбитися на групи і розподілити напрямки роботи: хтось допомагав військовим, хтось – журналістам, хтось – займався мітингами. У приміщенні арт-центру «Карман» для всіх охочих проводились курси з надання першої медичної допомоги.

«Я була впевнена, що Київ буде щось робити, що будуть зіткнення. Воювати я не можу, і єдине, чим я можу займатися – це курси першої медичної допомоги. Я одразу сказала, що в нашому центрі нічого не буде, крім цих курсів», – розповіла Джикаєва.

Після «референдуму» Галина залишилася в Сімферополі, де продовжувала керувати театральною трупою і ставити вистави. Однак влітку співробітники ФСБ почали викликати її на допити у справі Олега Сенцова та Олександра Кольченка, і з міркувань безпеки Джикаєвій довелося виїхати на материкову частину України.

Арешти, викрадення, вбивства і тортури

Із наближенням дати проведення так званого «референдуму», посилювалися репресії і тиск щодо активістів руху проти військової агресії Росії. 9 березня бойовиками кримської «самооборони» були викрадені лідери руху «Евромайнан-Крим» – Андрій Щекун та Анатолій Ковальський. Вони провели 11 днів у полоні, де зазнали тортур.

За даними Кримської польовий місії з прав людини, всього за березень «самообороною» Криму було викрадено 20 людей

Були викрадені не тільки лідери руху проти окупації, але і його пересічні учасники. Так, наприклад, 11 березня бійці самооборони викрали сімферопольця Михайла Вдовченка, коли він, загорнувшись в український прапор, повертався з мітингу. Михайло – молодий робітник, який приєднався до руху тільки 7 березня, а до цього суспільною або політичною діяльністю не займався.

«Мене та інших тримали в підвалах сімферопольського військкомату 9 діб. Руки та очі заліпили скотчем. Українських військових там били жорстоко, але мене не так сильно. Спати не давали, за будь-яке питання або слова штовхали і били прикладом. Стріляли з пневматичного пістолета по ногах і руках, психологічно тиснули», – розповів Вдовченко у коментарі для «Крим.Реалії».

За інформацією Кримської польової місії з прав людини, всього за березень «самооборона» Криму викрала 20 осіб. Один із них – Решат Аметов був знайдений мертвим зі слідами жорстокого насильства. Доля ще одного зниклого кримчанина – учасника Автомайдану Василя Черниша досі залишається невідомою. Останній раз він виходив на зв'язок з близькими 16 березня – у день «референдуму».

Андрія Щекун згадує, шо після викрадень лідерів і учасників протестів, акції протесту стали нечисленними. Активіст вважає, що це сталося з двох причин: багато хто був заляканий викраденнями людей, а активісти, які раніше координували й організовували мітинги, опинилися в полоні.

Після викрадень лідерів і учасників протестів акції стали нечисленними, а після референдуму активісти руху проти окупації остаточно переключилися на допомогу українським військовим та їх вивезення на материк

Після того, як 16 травня відбувся «референдум» про статус Криму, акції проти російської агресії вже не проводилися, і більшість учасників руху проти окупації зосередилися на допомозі українським військовим і їх вивезенню на материк.

За словами громадського активіста Максима Осадчука, який зараз є членом українського добровольчого батальйону «Айдар», аж до травня в Криму продовжували діяти групи, які підпільно розповсюджували агітацію проти окупації, але масштаби цієї діяльності були незначними.

«Було декілька автономних груп, але про їхні успіхи говорити не доводиться. Рух після «референдуму» припинився повністю. Членами таких груп були Олег Сенцов і Олександр Кольченко. У травні їх заарештували. На мій погляд, це було зроблене не тому, що вони становили небезпеку. Це було акцією залякування для всіх кримчан, не згодних з анексією», – сказав Осадчук кореспонденту «Крим.Реалії».

За словами Андрія Щекуна, низка кримських активістів вже після «референдуму» створили підпільну групу під назвою «Український народний дім». Вони планували продовжувати ненасильницький спротив окупації Криму. Наприкінці травня члени цієї групи Леонід Корж, Тимур Шаймарданов і Сейран Зінедінов зникли безвісти, і їхня доля залишається невідомою донині.

Значна частина активістів, які брали участь у протестах проти російського військового вторгнення, вимушено переїхали з Криму на материкову Україну. Багато з них продовжують боротися з окупацією, перебуваючи на континенті – далеко від своєї малої Батьківщини.

Оригінал публікації – на сайті «Крим.Реалії»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG