Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 02:26

«Ми ховаємося за землю, сидимо в ній тихо, наче малі діти за маминою спиною» – зі збірки «Вірші з війни»

Львів – Війна в Україні творить новий пласт культури – фронтове мистецтво. Бійці фотографують, малюють, пишуть поезію, народжується і гумор. Український письменник і боєць АТО Борис Гуменюк презентує містами поетичну збірку «Вірші з війни» і закликає чоловіків захищати країну.

Двадцять один рік Борис Гуменюк не писав поезію. Торік символічно 22 червня почалась його фронтова історія, коли потрапив на Донбас. Хоча у військкомат прийшов ще у березні, коли Росія окупувала Крим. Втім почув, що тих, кому за 45 років, у військо не беруть, тому вирішив, що час формувати власний загін. Коли почув про численні втрати серед українських бійців під Волновахою – сів за кермо своєї машини і поїхав на Схід, проходячи службу у батальйонах «Азов» та «ОУН».

Борис Гуменюк

Борис Гуменюк

З першого дня на війні почав писати поезію і вивільнитись від пережитих емоцій допомагали написані на планшеті рядки.

Cтарався чесно це робити, нічого не видумувати, обрав найчеснішу форму – верлібр, тобто ніякої рими, патетики, пафосу, метафори чи образів, от як летить автоматна черга…

«Війна змінює свідомість, це стан афекту, в якому ти перебуваєш перманетно і майже постійно. Перший раз приїхав на війну, перший раз взяв зброю, перший раз вистрілив у людину, перший раз вистрілили в тебе, перший раз побачив загибель людину, поранену людину, без кінцівки. Все це треба було написати. Це було дуже гостро все. Журналіст гостро документує, письменник це також правда, але художня, яка залишиться потім, як документ, через 10 чи 100 років, може це нахабно так говорити про свою творчість. Я старався чесно це робити, нічого не видумувати, обрав найчеснішу форму – верлібр, тобто ніякої рими, патетики, пафосу, метафори чи образів, от як летить автоматна черга…», – розповів Борис Гуменюк.

Війна – це прозріння

У збірку увійшли понад сто поезій, написаних Борисом за останні вісім місяців. Його вірші за своїм змістом це новели, описані дуже просто і водночас емоційно події, які він пережив. Автор називає свої вірші документальними. У кінці XIX на початку XX століття в Галичині про такого письменника говорили поважний літератор.

Борис Гуменюк вважає війну прозрінням для людей. Він сподівається, що його книжка підштовхне інших бійців думки викладати у поезію та романи.

У нас на передовій сотні поетів і митців, які ще цього не знають. На цій війні, на героїзмі наших бійців батьки виховуватимуть своїх дітей, будуть зняті десятки фільмів

«У нас на передовій сотні поетів і митців, які ще цього не знають. На цій війні, на героїзмі наших бійців батьки виховуватимуть своїх дітей, будуть зняті десятки фільмів», – каже Борис Гуменюк.

Поетичну збірку Бориса Гуменюка передали бійцям на Донбас і він отримує численні відгуки від побратимів.

«Наше суспільство нині суцільний нерв. Нам болить ця війна, нам болять відверті військові невдачі, ми не розуміємо, що відбувається у Генеральному штабі, серед вищого керівництва. Не розуміємо, чому відступаємо, коли можемо перемогти. Деколи від безсилля лікті хтось хоче кусати. Але водночас відбуваються і позитивні зміни у Збройних силах, в українському суспільстві. На зміну старим генералам приходять полковники, майори, які знають, як вигравати війну», – каже письменник.

Борис Гуменюк на презентації збірки «Вірші з війни»

Борис Гуменюк на презентації збірки «Вірші з війни»

Окремі вірші Бориса Гуменюка перекладені англійською, грузинською, польською, кримсько-татарською. Важливо, коли пишеш, вчасно поставити крапку, наголошує поет.

Там птахи літають інакше, там тварини по землі пересуваються інакше

«Коли бачу якусь подію, мені одразу хочеться написати. Розповідати про війну можна безкінечно. Там весь час щось відбувається, навіть, якщо здавалося нічого не відбувається. Саме перебування солдатів, там птахи літають інакше, там тварини по землі пересуваються інакше. Ти береш автомат, хочеш його почистити, передьоргуєш затвор в автоматі, а собаки, які прийшли щось поїсти, поклянчити, то вони на цей звук металу починають скавчати, тому що у них вже виробилась рефлексія, що зараз почнеться пальба. У мене є вірш про тварин, який починався фразою – «Сьогодні знову сумуємо за птахами, але за не тими, які мають прилетіти весною. А за тими, які не відлетіли восени, бо загинули». Ці контужені коти, які кричать несамовитим голосом, не знаєш, що зробити, чи застрелити чи ні…Це все передати важко, написати, половину своїх віршів не можу перечитувати, це так болить», – розповів поет.

Вірші Бориса Гуменюка чули і бачили війну, вони нею живуть і дихають, кожен рядок сприймається дуже боляче, але це правда війни.

«Сьогодні знову копаємо землю,
Цю ненависну донецьку землю,
Цю черству закам’янілу землю.
Тулимося до неї,
Ховаємось у ній
Ще живі.
Ми ховаємося за землю,
Сидимо в ній тихо,
Наче малі діти за маминою спиною.
Ми чуємо як б’ється її серце,
Як вона втомлено дихає.
Нам тепло й затишно.
Ще живі».

Письменник мріє, щоб закінчилась війна, щоб сісти за написання роману. А сюжети майбутньої книжки переживає щодня.

  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG