Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 22:43

Як Кадиров переграв Путіна


Президент Росії Володимир Путін (ліворуч) та президент Чечні Рамзан Кадиров

Президент Росії Володимир Путін (ліворуч) та президент Чечні Рамзан Кадиров

Перекваліфікація вбивства Нємцова – з «замовного» на «злочин на ґрунті ненависті» – може означати, що Кадиров тримає Кремль у заручниках

Браян Уітмор

Через розголос про спершу зникнення, а потім появу російського президента Володимира Путіна важливій новині вдалося прослизнути непоміченою. У той самий день, коли на публіці знову з’явився Путін, 16 березня, агенція новин «Інтерфакс» процитувала анонімного правоохоронця, який заявив, що вбивство Бориса Нємцова було перекваліфіковано зі «замовного вбивства» на «злочин на ґрунті ненависті».

Новину поки що не підтвердили. Але якщо вбивство Нємцова не буде розслідуватися, як замовне, то немає необхідності розшукувати того, хто його замовив. Не треба дивитися за спини Заура Дадаєва та інших затриманих у зв’язку з вбивством. Не треба порушувати незручні – та дестабілізуючі – питання.

Однак, те, що ФСБ зробила мішенню Дадаєва, колишнього заступника командира воєнізованого підрозділу, який заснував чеченський лідер Рамзан Кадиров, означає, що вона, здавалося б, зробила мішенню самого Кадирова. Зараз здається, що Кадиров успішно відбив атаку ФСБ.

Саме посеред цього безладу Путін зник із поля зору громадськості 5 березня, лише шість днів після вбивства Нємцова та за три дні до висунення звинувачень Дадаєву.

«Путін з'явився, живий і легітимний, як раз тоді, коли «Інтерфакс» повідомив про те, що вбивство Нємцова не було замовним. Путіну треба було зробити вибір, або згодувати Кадирова «фсбшникам», або здати ФСБ Кадирову, вибір непростий… Вибрав те єдине, що тільки він і міг вибрати: Кадирова», – написав російський політичний аналітик Леонід Волков у Facebook.

Пошана та погроза

За 10 днів, 21 годину 4 хвилини та 20 секунд, під час яких Путін перебував у невідомому місці, сталося багато дивних речей. Кадиров публічно висловив своє захоплення Дадаєвим, сходив на стрільбище та розмістив відео в Instagram. Чеченський лідер також оприлюднив у Instagram листа, в якому висловив свою відданість Путіну.

«Я буду завжди вдячний Володимиру Володимировичу за все, що він зробив особисто для мене та мого народу. Я назавжди є його вірним соратником, незалежно від того, президент він або ні. Віддати життя за таку людину – найлегше завдання», – написав він.

Президент Росії Володимир Путін та президент Чечні Рамзан Кадиров. Москва, грудень 2014 року

Президент Росії Володимир Путін та президент Чечні Рамзан Кадиров. Москва, грудень 2014 року

Однак у цій заяві можна помітити й погрозу, яку підкреслили на стрільбищі. Я вірний, здавалося б, говорив Кадиров. Але інші можуть і не бути. Позбутись мене є ризикованою справою.

Напевно, хтось його почув.

Протягом дев’яти днів Кадиров отримав три державні нагороди. Незабаром після затримання Дадаєва, 9 березня, чеченський лідер отримав орден Пошани, найвищу державну нагороду. Через тиждень, 16 березня, він отримав медаль «За вірність обов’язку» від влади анексованого Криму. Ще через два дні, 18 березня, його нагородила Федеральна служба виконання покарань.

«Кадиров зараз є стовпом, основою та суттю російської державності більше, ніж ціла ФСБ разом узята», – написав Волков.

Поєднання точок

Вивчення вбивства Нємцова, розслідування, поява Кадирова в центрі цієї історії та боротьба чеченського лідера з ФСБ вимагає від себе роз’яснення та поєднання багатьох точок. Кадиров хотів би зайняти високий пост у Москві. Дехто вважає, що він хотів би, щоб його двоюрідний брат і близький соратник Адам Делімханов замінив його в Чечні. Ця ідея нервує багатьох представників російської еліти, особливо працівників ФСБ. Ворожнеча між Кадировим і ФСБ триває вже багато років.

У травні 2007 року, незабаром після того, як Кадиров став чеченським головою, місцева ФСБ не дозволила групі його озброєних людей увійти в їхню штаб-квартиру. Кадиров відповів тим, що заварив усі входи та виходи будівлі. Протистояння припинилося лише, коли тодішній директор ФСБ Микола Патрушев втрутився особисто.

Є підстави вважати, що ФСБ намагається осадити як Кадирова, так і Делімханова.

Як і у справі вбивства Нємцова, ФСБ також взяла на себе провідну роль у розслідуванні замаху на Сайгідпашу Умаханова, ворога Кадирова та мера Хасав’юрта, третього за величиною міста Дагестану. У лютому, за декілька тижнів до вбивства Нємцова, суд у Дагестані засудив двох чеченців на довгий термін ув’язнення за планування вбивства Умаханова. У нещодавньому розслідуванні російське видання «Новая газета» процитувало співробітника ФСБ, який сказав, що замах замовив і задумав Делімханов.

Інша стаття газети цитує анонімного співробітника правоохоронних органів, який говорить, що справжнім організатором вбивства Нємцова був співробітник служби безпеки Чечні, тісно пов’язаний з Кадировим. Джерело назвав його «майором Русланом».

У наступних статтях мовилось про те, що майор Руслан має бути Русланом Гєрємєєвим, племінником Делімханова.

Кінець «путінізму»

Чи спаде зараз агресія проти Кадирова? Якщо так, то чи продовжить він ставати дедалі потужнішим і нахабнішим? Або ФСБ відновить свою атаку? Натяк на те, що це може бути правдою, оприлюднили в статті РБК 17 березня.

Посилаючись на анонімних співробітників правоохоронних органів, у статті мовиться про те, що Дадаєв і Гєрємєєв запланували вбивство Нємцова в московському кафе. Гєрємєєв начебто заплатив Дадаєву 5 мільйонів рублів (83 тисячі доларів) і дав йому зброю.

Заур Дадаєв у Басманному суді. Москва, 8 березня 2015 року

Заур Дадаєв у Басманному суді. Москва, 8 березня 2015 року

Боротьба триває: чи це був злочин на ґрунті ненависті, а отже можна зупинитися на Дадаєві, чи це все ж таки був злочин на замовлення, який веде нас від Дадаєва до Гєрємєєва до Делімханова і, зрештою, до Кадирова. Жоден із цих наративів не підходить режиму.

«Якщо Кадиров дійсно на фрілансерській основі займаєтсья політичними вбивствами в Москві й його не карають, він мав би взяти Путіна та все російське керівництво в заручники, що й може бути його планом», – написав політичний аналітик Володимир Фролов у газеті Moscow Times. Фролов додає, що «повне розслідування й арешти спільників можуть дестабілізувати Чечню, що, у свою чергу, може перерости в війну».

У будь-якому випадку, аналітики, які займаються політикою Кремля, дедалі частіше роблять висновок, що період, починаючи від вбивства Нємцова 27 лютого та закінчуючи зникненням Путіна, є початком кінця «путінізму» – режиму в його нинішній формі.

«Чи вже розпочалася агонія режиму?» – запитує відомий російський політолог Лілія Шевцова у статті для американського часопису American Interest.

Шевцова зазначає, що «сталевої рішучості» Путіна більше немає, він «втрачає контроль» і «не може надавати своєму оточенню чітких наказів». Вбивство Нємцова, вона додає, «розбило затемнене вікно Кремля. Тепер хто хоче може побачити безлад всередині».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG