Україна зможе стати притулком для багатьох росіян, якщо українська нація зуміє згуртуватися раніше, ніж почнеться великий потік російських переселенців, бо нині українська держава надто слабка, а громадянське суспільство надто зосереджене на проблемі війни і виживанні держави, вважає Анна Ленчовська, координатор фонду «Шоа» та виконавчий директор Конгресу національних громад України.
Допомагати Росії реформуватися поки що нереально. Для цього потрібно, щоб перестали стріляти, щоб Росія відвела свої війська з території України
– Для мене, для українки і як для представника українського громадянського суспільства, важливим є збереження нашої незалежності, життя наших людей, які зараз, на жаль, воюють. І мені здається, що поки буде російська агресія на території України, допомагати Росії реформуватися поки що нереально. Для цього потрібно, щоб перестали стріляти, щоб Росія відвела свої війська з території України.
Але якщо ми говоримо про тих людей, які є проти путінського режиму, мені здається, що якщо це явище має індивідуальний характер, можна його підтримувати. Але я не думаю, що має бути спеціальна програма переселення для громадян Росії.
Я не думаю, що ми зможемо це собі дозволити на державному рівні, економічно ми не в силі. Але на індивідуальному рівні, особливо де це стосується російських журналістів, яких там переслідують, наприклад журналісти з видань«Лента.ру», чи «Грані.ру», то так. Я, наприклад, читаю Івана Яковину, який став журналістом «Нового времени», і мені здається, що дуже важливо, що він живу у Львові. Він є живим доказом того, що росіянам можна жити у Львові, що їх там ніхто не переслідує за українську мову, і що можна вести свою журналістську діяльність абсолютно вільно, і бути професіоналом.
– Противники цієї ідеї говорять про те, що буде дуже важко розрізнити політичних емігрантів і економічних, і що багато росіян, які можуть захотіти переїхати в Україну, будуть залишатися носіями імперської свідомості. І їм доведеться багато перевчатися. А тим часом вони зможуть порушити крихких соціальний баланс, який ледь створився в Україні у ставленні до мови, до культури, до майбутнього держави. Як ви гадаєте, їхні страхи не перебільшені?
– І ті люди, які зараз живуть в Україні, теж є дуже різні. Я про це кажу людям, які в усьому зараз звинувачують переселенців з Донбасу. Я їм пригадую, що, коли ми були на Майдані минулого року, і в київських ліфтах розвішували оголошення часів майдану, то через півгодини їх зривали. І їх зривали такі самі кияни, як і ми, які все життя і в попередніх поколіннях живуть у Києві.
Історія нашої незалежності поки що дуже коротка. Нам ще потрібно багато згуртовуватися навколо України як держави. Те, що Майдан переміг, і українські прапори з’явилися на кожному будинку, є важливою ознакою того, що люди вважають себе українськими громадянами, і для них є важливою Україна.
Якщо в нас буде навколо багато українського, і це буде популярно, то люди, які будуть потрапляти з інших країн, будуть «українізовуватися»
І, коли людина з іншої країни потрапляє в це оточення, вона теж хоче до нього долучатися. Це є соціально-психологічні закони. Тобто, якщо в нас буде навколо багато українського, і це буде популярно, і це буде гарно, а так є принаймні в Києві – у вишиванках люди ходять на прийоми, на дні народження, вони продаються скрізь, майже в кожному магазині, хто це міг уявити хоча б п’ять років тому, не кажучи вже про 30 років тому – і якщо буде така тенденція тривати, то люди, які будуть потрапляти з інших країн, будуть «українізовуватися».
Але зараз дуже складно говорити про це, бо ще тривають бойові дії, в нас анексована частина території. Настрої тих людей, які живуть на окупованих територіях, є іншими. І якщо приїдуть ще люди з Росії, то це може вплинути на порушення балансу, зробити Україну більш вразливою, зробити вразливою українську ідею, принаймні, в тих регіонах, про які я говорю.
