Доступність посилання

02 грудня 2016, Київ 21:54

Кожне призначення, кожен великий тендер повинен розглядатися під мікроскопом

Почавши боротьбу з найвпливовішим бізнесменом у країні, Петро Порошенко закрив собі шлях до відступу стосовно інших олігархів, переконує в тижневику «Нове время» народний депутат Мустафа Найєм. Він вважає, що Ігор Коломойський став першим олігархом, який кинув виклик державі. І проігнорувати цей факт означало б автоматично продовжити всі традиції, які вже десять років змушують українців виходити на Майдан. Нині на черзі – всі, хто паразитує на суспільстві. Слід провести тотальну ревізію всіх державних активів щодо причетності їхніх глав до фінансово-промислових груп. Тепер кожне призначення, кожен великий тендер повинен і буде розглядатися під цим мікроскопом. Заголовок статті – «Перший пішов».

Утім, як радить «Дзеркало тижня», – не варто поспішати називати те, що сталося з Ігорем Коломойським, довгоочікуваним стартом боротьби з олігархією в Україні. Поки що це була тільки боротьба за владу. Складовими олігархічного впливу є оптові партійні проекти й депутати, куплені поштучно; підконтрольні медіа; розставлені або «придбані» лобісти у виконавчій владі, силових та правоохоронних структурах. Усе це коштує великих грошей. А великі гроші дають тільки монополії. Державна і системна боротьба з монополіями – це і є боротьба з олігархами. Розповівши, що потрібно зробити для того, щоб перетворити олігархів на великих бізнесменів, видання підсумовує, що вся ця історія з поразкою Коломойського пахне нервами, страхом і грішми. Але вона не пахне болотом, застоєм. Тому що головне в ній – рух. Це ще не фундаментальні зміни. Але це – вже зміни.

Незважаючи на те, що експансія Росії триває вже рік, в Україні досі не існує жодного чіткого плану протидії агресору, зазначає «Український тиждень». Йдеться не тільки і не стільки про воєнні дії, як про евакуацію українського майна із зони ймовірних бойових дій на випадок просування агресора в глиб території. Принаймні досі українське державне майно, обладнання стратегічних підприємств, музейні експонати, технічна документація після відступу залишалися на поталу окупантам. У неоголошеній війні з Москвою Україна вже зазнала багатомільярдних збитків. Однак вони могли б бути меншими, якби влада рятувала те, що можна врятувати, із зони воєнних дій та евакуювала виробництва, вивозила документи, обладнання та цінності. Ніхто в Міноборони досі не може чітко пояснити, що робити з промисловими підприємствами під час відступу. Просто залишати ворогові? Але в такому разі держава мотивує його до подальшого наступу. Підривати, евакуювати обладнання? Якби бойовики знали, що в захоплених містах їм дістануться тільки руїни, навряд чи в них була б мотивація наступати. Але українські військові не мають достатньої рішучості, щоб реалізовувати такий сценарій. На цьому наголошується в статті «Майно в зоні ризику».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG