Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 11:18

Війна може стимулювати інноваційний стрибок економіки України – Кенігштейн


«Ми маємо використати війну у своїх інтересах: винести з цього істину і не тільки перемогти, але й зробити інноваційний стрибок у розвитку нашої економіки»

Українцям треба навчитися жити і діяти в контексті війни. І спробувати не лише перемогти в ній, але й використати для інноваційного стрибка в розвитку економіки. Про це в ефірі програми «Молодь плюс» заявив бізнесмен, громадський діяч і виконавчий директор «Борщ Foundation» (благодійного фонду для військових стартапів) Ілля Кенігштейн. Водночас, зараз держава фактор інновацій не використовує взагалі, а в так званій кібервійні участі не бере зовсім, каже він. І відбувається це через відсутність компетенції в органах влади.

В контексті війни необхідно діяти та жити

Ілля Кенігштейн: Ми всі так чи інакше з боку бізнесу хотіли, хочемо та будемо хотіти допомогти нашим бійцям покращити ситуацію в зоні АТО. Це повноцінна війна. Тому в контексті війни необхідно діяти та жити. І не тільки сили, які пов’язані безпосередньо із зоною воєнних дій з боку держави, але і приватні структури, громадські спільноти, бізнес-структури – всі, так чи інакше, зобов’язані допомагати у тому, що відбувається. Бо це стосується всіх.

Тому, коли виникла ідея створення грантового благодійного фонду, у нас з моїм партнером Євгеном Уткіним не було довгих обговорень. Практично все життя Євген займається інноваціями, він стратег, візіонер, дуже глибока людина. І я останніх 15 років досить тісно пов’язаний з інноваційним ринком, з інноваційними факторами суспільства і розвитку економіки. Тому ми вибрали форму, за допомогою якої, з одного боку, ми допомагаємо тому, що сьогодні відбувається в зоні воєнних дій, а з другого боку, ми робимо старт в high-tech індустрії.

Старт інноваційного сценарію розвитку економіки якраз і починається із абсолютно альтруїстичних речей, в яких немає місця для якихось бізнес-інтересів

А старт інноваційного сценарію розвитку економіки якраз і починається із абсолютно альтруїстичних речей, в яких немає місця для якихось бізнес-інтересів. Це форма благодійного фонду, який обирає проекти, які створюють продукцію, яку можна в результаті використати в інтересах нашої країни в зоні воєнних дій.

З іншого боку, ми сподіваємося на те, що війна рано чи пізно закінчиться, і нам треба розуміти, як ми будемо жити після війни. Це і є та парадигма, в рамках якої сьогодні живуть та діють новатори у світі, які думають наперед про те, що буде. Тому мало лише хотіти перемогти – ми всі хочемо, щоб настав мир – плюс до цього ми повинні думати про те, що буде після його настання, як ми будемо жити.

По-перше, це виробляється в Україні, по-друге, це коштує в десятки разів менше, ніж коштує за кордоном

У нас пішов досить хороший потік заявок. Досить велика кількість команд підприємців, які вже близько року створюють інноваційні рішення. Це досить цікаві проекти, при чому, вони є унікальними. Це не те, що ми намагаємося повторити те, що вже винайдено, хоча це також важливо. По-перше, це виробляється в Україні, по-друге, це коштує в десятки разів менше, ніж коштує за кордоном.

Чому саме військові підштовхують до розвитку інноваційного сценарію економіки? Тому що військові не шкодують грошей, тому що на ВПК не шкодують грошей, тому що на освіту та екіпірування солдат так само не шкодують грошей. Військові витрачають гроші, тому що їхнє завдання – збереження життя солдата.

Насправді, найголовніше сьогодні не тільки у війні, але і в розвитку будь-якої держави – людина, а не ресурс

Дрони – це найпопулярніше, що є сьогодні, і, якщо я не помиляюсь, в Україні близько 30 чи 40 команд, які займаються розробкою дронів. Чому дрони? Тому що, насправді, найголовніше сьогодні не тільки у війні, але і в розвитку будь-якої держави – людина, а не ресурс. Це те, що нам треба розуміти, беручи приклад з тих інноваційних держав, які досягли високих результатів.

Чому дрон? Тому що це безпілотник. А безпілотник – це ще плюс одне врятоване життя. Крім воєнних технологій і різноманітних модифікацій, ми зацікавлені у тих речах, які допомагають солдатові вижити

Чому дрон? Тому що це безпілотник. А безпілотник – це ще плюс одне врятоване життя солдата у випадку кризової ситуації. Крім воєнних технологій і різноманітних модифікацій, ми зацікавлені у тих речах, які допомагають солдатові вижити. Наприклад, досить нещодавній винахід – плазма-порошок – його активно використовували американці у своїх операціях, у тому числі, й в Афганістані, Іраку. Цей порошок замінює кров. При розведенні його водою він стає аналогом крові. От один із прикладів інноваційності, яка відбувається на сучасній війні. Ще одна важлива річ – фактор болю. У той момент, коли солдата поранили, він переживає больовий шок. І, якщо я не помиляюсь, ізраїльтяни вигадали льодяник, який, не маючи у своєму складі наркотичних речовин, тамує біль.

Варто знати, що у світі існують такі інновації. На жаль, спостерігаючи за сучасною війною, можу сказати, що фактор інноваційності застосовується в останню чергу, і при тому не Міністерством оборони чи генералами, що відправляє велику кількість людей часто на вірну смерть. Це проблема із некомпетентністю людей, які навіть не знають, що такі інновації уже існують.

Тут є велика кількість талановитих інженерів, програмістів, які можуть створити продукт. Використання їх саме як програмістів, інженерів, набагато цінніше за те, чим вони зараз займаються в зоні бойових дій, прокладаючи траншеї

Сучасна війна – це не тільки безпілотники, хоча вони дуже важливі. Але є і велика кількість інших рішень, які не обов’язково вартісні. Треба просто знати про те, що відбувається у світі, системно відслідковувати новації у цьому напрямку. Україна має колосальний ресурс (входить у десятку найрозвиненіших ІТ-країн у сфері аутсорсингу, розробки рішень з програмного забезпечення для американських, європейських замовників). Це означає, що тут є велика кількість талановитих інженерів, програмістів, які можуть створити продукт. Використання їх саме як програмістів, інженерів, набагато цінніше за те, чим вони зараз займаються в зоні бойових дій, прокладаючи траншеї.

Використовувати ефективно людський ресурс, який зараз є – це те завдання, яке стоїть перед владою. Вона має навчитися цінувати тих людей, які живуть та працюють в Україні

Зверніть увагу на ту ж інформаційну війну, кібервійну, в якій Україна не те що програє, а не бере в ній участі. Знову-таки через відсутність компетенції у цій області з боку влади. З того, що я бачу, наші «Кібервійська» не є серйозною структурою. В той же час, американський NSA (агентство національної безпеки – ред.) чи ізраїльський UNIT 8200 (підрозділ радіоелектронної розвідки – ред.) – одні із найважливіших підрозділів сучасної армії. Кібервійна не має початку та кінця, вона продовжується і буде продовжуватися навіть після настання миру на Сході України. Використовувати ефективно людський ресурс, який зараз є – це те завдання, яке стоїть перед владою. Вона має навчитися цінувати тих людей, які живуть та працюють в Україні.

Світова практика доводить, що держави запускають процеси інноваційного розвитку економіки

В контексті сьогоднішньої ситуації, держава у розвитку інновацій участі не бере. Мені здається, що держава повинна брати участь, і світова практика доводить, що держави запускають процеси інноваційного розвитку економіки.

Все, що пов’язано з воєнною промисловістю, з війною – це, безумовно, поганий досвід. Його не можна бажати, але потрібно навчитися жити з цим

Як це все відбувається? З одного боку, держава виділяє гроші на різноманітні дослідницькі інструменти, за допомогою яких і починається ріст того ж ВПК. Все, що пов’язано з воєнною промисловістю, з війною – це, безумовно, поганий досвід. Його не можна бажати, але потрібно навчитися жити з цим. Тому що ми весь час чекаємо, що вже завтра закінчиться війна і почнеться мир – цього не відбудеться. Ми повинні розуміти це і звикнути до цього на рівні суспільства, на рівні держави. Війна відбувається щодня у будь-якій точці світу, вона є у нас, і ми маємо використати це у своїх інтересах: винести з цього істину і не тільки перемогти, але й зробити інноваційний стрибок у розвитку нашої економіки.

  • 16x9 Image

    Марічка Набока

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

XS
SM
MD
LG