Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 11:46

«95-а аеромобільна бригада – у структурі підготовки до стандартів НАТО» – представник Генштабу


Контрбатарейні установки зменшили втрати на Донбасі на 25% – Ординович

Гості «Вашої Свободи»: Андрій Ординович, в. о. начальника головного управління військового співробітництва та миротворчих операцій Генерального штабу Збройних cил України; Ігор Кабаненко, адмірал, військовий експерт.

Дмитро Шурхало: Учора президент України Петро Порошенко підписав закон про допуск іноземних військ на територію України. Це в нас регламентується законом, бо Україна й досі є нейтральною державою, за Конституцією. І іноземні війська тільки за рішенням Верховної Ради України можуть на її територію вступити. А також своїм указом президент затвердив план багатонаціональних навчань, які мають відбутися в Україні цього року.

Пане Ординович, які саме навчання мають відбутися? Я дивився, там кілька українсько-польських, українсько-американських. Яке завдання цих навчань? Що відпрацьовуватиметься?

Андрій Ординович

Андрій Ординович

Андрій Ординович: Багатонаціональні навчання проводяться як у сфері військового співробітництва, також є елементом системи підготовки сил та засобів ЗСУ.

Як елемент військового співробітництва, вони допомагають нам, в першу чергу, опанувати той практичний досвід наших колег-партнерів, також вони дають нам можливість удосконалити систему підготовки наших військ, відпрацювати ті чи інші елементи в тактиці, в оперативному мистецтві, а також підготуватися до виконання завдань за призначенням. Це як військове співробітництво. Так само в системі підготовки військ вони виступають, як кінцева фаза індивідуальної підготовки і злагодження наших підрозділів.

Затверджено 12 навчань, 11 для ЗСУ і одне для Нацгвардії

У рамках цього указу було затверджено 12 навчань, з них 11 навчань адресовані для ЗСУ і одне навчання адресоване для Нацгвардії України. Особливо після переформатування Нацгвардії у нову форму і збільшення її чисельності.

Крім того, особливістю цього року є те, що ми розширили представництво видове у цих навчаннях. Раніше, наприклад, навчання «Сі Бриз» було сфокусоване на діяльність ВМС, підрозділів, штабних офіцерів. У цьому році до навчання «Сі Бриз», яке буде проходити в акваторії Чорного моря, в районі Одеси, буде залучена і компонента сухопутна, буде компонента військово-повітряна, а також компонента Нацгвардії і Державної прикордонної служби. Це є нове.

І червоною лінією через усі навчання, які і на території України, п’ять, і поза межами України, сім, проходить багатовидовість з метою вдосконалення планування і застосування підрозділів багатовидових.

– Крім польських та американських, з яких ще країн мають бути військові?

Андрій Ординович: Узагалі багатонаціональні навчання мають різну форму. Командно-штабне навчання, командно-штабне навчання і застосування військ. Крім того, вони мають відповідну мету, відповідні цілі. Воно може бути як у рамках програми «Партнерство заради миру», ми кажемо, що «в дусі партнерства», так може бути і на двосторонній основі. Наприклад, навчання «Сі Бриз».

– Все ж таки, які країни будуть представлені у навчаннях?

Андрій Ординович: Окрім США, будуть представлені Румунія, Болгарія. Тобто наші західні сусіди. У таких навчаннях, як «Безпечне небо», то це українсько-польське навчання. У 2011 році воно було тристороннє з залученням повітряної складової європейського командування США в Європі. До навчань «Сі Бриз» будуть долучатися всі чорноморські країни, за винятком Росії. Тому залежно від тематики, від цілі і завдань навчань різна чисельність країн може бути. Навіть до 20-и, як у минулих роках.

– Багатонаціональні навчання – ця тема, принаймні в інформаційному просторі, стала помітною десь у середині 1990-х років. Я, як журналіст, тоді ще був на Яворівському полігоні. І, власне, тоді ці навчання називали більше миротворчими. Багатонаціональні, але слово «миротворчі» обов’язково фігурувало.

Пане Кабаненко, чи відбувається якась еволюція цих навчань? Зараз слово «миротворчі» чомусь майже не лунає. У цих навчань завдання тепер істотно змінилося чи неістотно порівняно з минулими роками?

Ігор Кабаненко: Я думаю, що це питання краще поставити моєму колезі з Генштабу, який може пояснити ці речі.

– Ви ж знаєте історію цих навчань.

Ігор Кабаненко

Ігор Кабаненко

Ігор Кабаненко: Так, звичайно.

На мій погляд, тут є, звичайно, деякі особливості. Наприклад, у цьому році навчання були затверджені практично набагато раніше. Тому що раніше це затягувалося, затягувалося до другої половини року, завжди щось не встигали, якимось чином не проводили початкові конференції, плануючи, і так далі. Тобто це плюс. Це серйозний крок уперед.

Звичайно, миротворча діяльність – це не лише (ми повинні розуміти) перебування на блокпостах і виконання якихось функцій у буферних зонах, це у тому числі можливості відпрацювати сумісність при виконанні тактичних епізодів. Тактичність ситуації як у миротворчих операціях, так і не в миротворчих операціях, у бойових якихось операціях може бути однаковою.

Тому я не думаю, що це є принциповим, саме з точки зору відпрацювання цих тактичних епізодів. Їх може бути багато. Наприклад, тактичний епізод намірів, які пов’язані зі створенням якихось зон ембарго, абсолютно аналогічний у бойових діях, як створення блокадних зон, як створення режиму контрою судноплавства. Тобто тут багато речей, які між собою пов’язані.

Але, на мій погляд, важливим аспектом є те, яким чином саме буде використаний цей досвід, яким чином будуть використані ці навички, які будуть набуті, яким чином вони будуть застосовані у подальшому для посилення, підвищення оперативних, бойових спроможностей ЗСУ – це питання.

Тому що, з моєї точки зору, більш професійне залучення професіоналів, військовослужбовців контрактної служби до цих навчань, офіцерського складу – це саме той шлях. Інструкторського персоналу, навіть підготовка інструкторів – це, на мій погляд, саме той шлях, який доцільно застосовувати зараз у цих навчаннях для того, щоб використати в найкращий спосіб набутий досвід.

На мій погляд, доцільно змінювати систему узагальнення досвіду цих навчань для того, щоб не повторювати з року в рік одне і те ж, а вдосконалювати. Тобто, на мій погляд, горизонти досить серйозні. Питання в тому, яким чином буде використано це.

– Власне, щодо досвіду. ЗСУ набули за минулий рік, на жаль, але набули, хоча і добре, що у них є такий достатній досвід, досвід воєнних дій. Тепер Україна ділиться своїм досвідом зі своїми партнерами? Бо я пригадую, що раніше з Україною більше ділилися якимось досвідом. А тепер як?

Андрій Ординович: Особливістю цього року і цих навчань, як сказав адмірал Кабаненко, є те, що опановують окремі тактичні елементи.

Досвід, які наші ЗСУ отримали в рамках АТО, на сьогоднішній день узагальнюється. Ми проводимо науково-практичну конференцію. У той час, коли ми говоримо, у визначеному місці у ЗСУ проводиться науково-практична конференція щодо узагальнення досвіду. Досвід АТО, який ми отримали, окремі елементи, окремі тактичні епізоди, функціонування, наприклад, на блокпостах, правильне відбиття тих чи інших агресивних дій з боку сепаратистів і терористів, будуть також структурним елементом цих навчань.

– Я пригадую навчання «Сі Бриз». Довкола них завжди було багато конфліктів політичного характеру. Ви теж це чудово пам’ятаєте, панове. І там завжди відпрацьовувалася така складова (обговорювалося широко, багато років відбувалося) – придушення збройного виступу за підтримки сусідньої держави. Я, можливо, не зовсім точно це формулюю, але це загалом було так.

Як Ви думаєте, пане Кабаненко, чому минулого року, коли сталося те, що відпрацьовувалося на навчаннях «Сі Бриз», ці багаторічні навчання не дали ефекту?

Ігор Кабаненко: Я думаю, що ефект був від цього. І ефект, пов'язаний з минулорічними подіями. Наприклад, «Сі Бриз», на мій погляд, був одним з ключових моментів підготовки наших кораблів для участі в операціях «Активні зусилля», «Океанський щит» та «Аталатна». Вони саме дали можливість…

– Я маю на увазі саме березень минулого року.

Військові навчання, ситуація передбачає наявність політичних рішень. У ситуації березня 2014 року забракло політичних рішень

Ігор Кабаненко: Завжди військові навчання відбуваються – там є якісь умови, якась ситуація, яка розігрується. Вона передбачає наявність якихось політичних рішень. Наприклад, те, що Ви сказали, то це було у сценарій записано, що є політичне рішення, тобто рішення Радбезу ООН. Тобто там є якісь умовності, які вже прийняті як факт для того, щоб відпрацьовувати ці дії. На жаль, у тій ситуації, яка була в нас (березня 2014 року – ред.), насправді цього не трапилося. Насправді був зовсім інший розвиток.

– Забракло політичних рішень?

Європа по-різному дивилася на це

Ігор Кабаненко: Я думаю, що так (забракло політичних рішень – ред.). Це питання у тому числі у міжнародній площині. По-різному визначення, по-різному ставлення на початку цього конфлікту, що відбувається у нас, на нашій території. Це не є чимось новим. Навіть Європа по-різному дивилася на це.

– Якщо я правильно зрозумів, то досвід був, але не було рішення його використати.

Ігор Кабаненко: Немає простої відповіді, простого виходу з цього. Це багатогранна проблема. Там є політичні речі.

95-а аеромобільна бригада єдина у структурі підготовки до стандартів НАТО. На сьогодні один з ключових підрозділів ЗСУ, який здатен виконувати завдання за призначенням

Андрій Ординович: Те, що ми використовували досвід, то це однозначно. Наприклад, 95-а аеромобільна бригада – одна-єдина, яка була у структурі підготовки відповідно до стандартів НАТО. На сьогоднішній день це один з ключових підрозділів ЗСУ, який здатен виконувати завдання за призначенням. Є і інші, які були сертифіковані. Наприклад, кораблі ВМС, також інші компоненти і інші роди сухопутних військ. Вони були здатні, і вони виконують зараз. Ті ж самі інженери.

– У нас дуже нестабільна ситуація на східному кордоні. Як вона розвиватиметься далі, сказати, напевне, не може ніхто. Як заплановані навчання можуть вплинути на цю ситуацію? Зрештою, якщо буде загострення, чого не можна виключати, вони відбудуться чи їх буде скасовано?

Андрій Ординович: У минулому році, коли було загострення цієї ситуації, звичайно, ми скасували окремі навчання з огляду на те, що стояло одне-єдине завдання: боронити свою країну, не давати можливості ворогу просуватися.

Цього року аналогічна ситуація. Але я більше ніж упевнений, що навчання ми проведемо, тому що вони будуть сприяти обороні нашої держави і відпрацюванню елементів. Ми проводимо не тільки багатонаціональні навчання, паралельно проводиться відмобілізована підготовка в рамках національних навчань, у рамках національної підготовки.

Ігор Кабаненко: Один аспект я хотів би додати. Це сумісність. Відпрацювання сумісності. Це вкрай важливо з точки зору, що відбувається, якщо дивитися у майбутнє. Люди, які сумісні між собою, то, як правило, це друзі. А друзі приходять одне одному на допомогу в критичний момент. Я думаю, що цей аспект у цих навчаннях є дуже важливим. І цьому треба приділяти належну увагу.

– Наразі я пропоную переглянути сюжет мого колеги Левка Стека про ще один аспект міжнародної військової співпраці.


– Як ми бачимо, здебільшого надається, як і зараз, нелетальна зброя. Наскільки ефективно Україна її зараз здатна застосувати? Якщо вона в силу певних обставин отримає летальну зброю, то чи ця зброя відразу може бути застосована, чи ЗСУ готові відразу мати з нею справу?

Андрій Ординович: Я можу з упевненістю сказати, що те матеріально-технічне забезпечення чи та матеріально-технічна допомога, яку ми отримали від наших партнерів, ми її ефективно застосовуємо.

Від партнерів контрбатарейні установки зменшили на 25% живі втрати при застосуванні

Один яскравий приклад. Контрбатарейні установки, які у процентному відношенні зменшили на 25% живі втрати при їх застосуванні. А значить, що своєчасне виявлення тих чи інших мінометів, артилерійських систем, своєчасно була дана та чи інша команда на їх ураження. Але ключовий недолік цих радарів, які ми отримали, – це малий радіус дії.

Летальна зброя буде надана, коли буде подальше захоплення території України

Звичайно, ми очікуємо суттєвішої допомоги, з точки зору дальшого радіусу дії навіть такого типу нелетальної зброї. Летальна зброя, я більше ніж переконаний, буде надана тоді, коли ситуація буде розвиватися по гіршому сценарію – подальше загострення, подальше захоплення території України.

– Пане Кабаненко, яка Ваша думка з цього приводу? Наскільки Україна ефективно використовує цю допомогу? І чи вона отримає саме те, чого вона потребує?

Ігор Кабаненко: На сьогоднішній день у нас є багато розробок, які можуть бути запроваджені для ЗСУ. Ми повинні розуміти, що це технологічні речі, це новітні технології для того, щоб захищати себе, свій вибір, своє майбутнє. На мій погляд, цим повинні займатися професіонали. Це питання, на мій погляд, створення професійних з’єднань і частин, з професійним складом, які спроможні використати цю техніку в найкращий спосіб, з гарною підготовкою і так далі. Тут питань дуже багато.

Те, що стосується летальної зброї. Ми повинні розуміти різницю, наприклад, між наступальною летальною зброєю і летальною зброєю оборонною. Мова йде про оборонну летальну зброю, ту, яка дасть можливість захищати населення, захищати особовий склад. Це фактично виконання у тому числі гуманітарних місій. Тому що ми бачимо, що відбувається у прифронтовій зоні. Тут є багато також аспектів, які треба враховувати.

Але одна принципова річ. На мій погляд, повинні зброю технологічну, високотехнологічну використовувати професіонали.

– Наскільки, за Вашою оцінкою, є ця професійна складова, яка зможе використовуватися?

Ігор Кабаненко: Потенційно є такі можливості. Але ж Ви знаєте, яким чином розвивається ситуація зараз з укомплектуванням ЗСУ. Тобто мобілізація, прийняте рішення про відновлення строкової служби.

Ще раз хочу сказати, що високотехнологічна зброя – це справа професіоналів. Справа людей, які цьому присвячують своє життя. Тому що є багато нюансів і тонкощів, які потребують знань, навичок, відповідної підготовки.

І один ще аспект. Це зовсім змінює навіть характер ведення збройної боротьби. Це змінює стримуючу функцію – вона стає потужнішою. Це взагалі змінює самі способи ведення війни. І про це також не треба забувати. І цьому треба вчинитися. До цього треба готуватися.

Андрій Ординович: Але ті напрямки, які ми опрацьовуємо з нашими партнерами щодо посилення у тому числі летальної зброї, наприклад, такі як протитанкової, радіоелектронної боротьби, то це і буде сприяти якраз тому, про що Ігор Васильович каже: посиленню захисту нашої країни.

  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    На Радіо Свобода – з 2008 року. Спеціалізуюсь на політиці та історії.Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG