Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 05:23

«Хвилина немовчання» за Нємцовим: навіть щоб згадати, потрібен дозвіл влади


Москворецький міст, 7 квітня 2015 року

Москворецький міст, 7 квітня 2015 року

«З'ясовується, що не можна вшанувати пам'ять великої людини в російській політиці без найвищого дозволу» – Чепарухін

«Хвилиною немовчання» у Росії вшановують пам’ять Бориса Нємцова: 7 квітня минає 40 днів з часу вбивства опозиційного політика на Великому Москворецькому мосту в Москві.

Нам дають зрозуміти, що краще забути. Але ми – пам'ятаємо

​Організатори акції пишуть: «Ми приносимо квіти на місце вбивства – їх прибирають. Ми влаштовуємо концерт пам'яті Бориса Нємцова – його забороняють. Нам дають зрозуміти, що краще забути. Але ми – пам'ятаємо. 7 квітня в 11-й ранку, де б ви не знаходилися – в Москві, поряд з Кремлем, на Великому Москворецькому мосту, в будь-якому місті країни або поруч з російськими посольствами в інших країнах – в пам'ять про Бориса Нємцова ми просимо всіх пішоходів зупинитися на хвилину, всіх автомобілістів – подати звуковий сигнал. Ми пам'ятаємо. Нас чути».​ Організатори акції пишуть: «Ми приносимо квіти на місце вбивства – їх прибирають. Ми влаштовуємо концерт пам'яті Бориса Нємцова – його забороняють. Нам дають зрозуміти, що краще забути. Але ми – пам'ятаємо. 7 квітня в 11 ранку, де б ви не знаходилися – в Москві, поряд з Кремлем, на Великому Москворецькому мосту, в будь-якому місті країни або поруч з російськими посольствами в інших країнах – в пам'ять про Бориса Нємцова ми просимо всіх пішоходів зупинитися на хвилину, всіх автомобілістів – подати звуковий сигнал. Ми пам'ятаємо. Нас чути».

​Вранці 7 квітня москвичі знову несли квіти до місця вбивства Бориса Нємцова на Великому Москворецькому мосту. Після «Хвилини немовчання» в Климентівському храмі, поряд з будинком, де жив Нємцов, пройшла панахида.

Радіо Свобода вела пряму відеотрансляцію акції пам'яті Нємцова. Її повний запис можна переглянути за посиланням.

Цього ж дня соратники Нємцова вирішили провести пам'ятний концерт. Десятки музикантів, серед яких Андрій Макаревич, Юрій Шевчук, група «Бі–2», Петро Наліч та інші, підтримали ідею, але жоден столичний майданчик не побажав прийняти у себе такий захід. Замість концерту 7 квітня на телеканалі «Дождь» відбудеться телемарафон «Нємцов міст», в якому візьмуть участь і музиканти, і інші громадські діячі, які знали Бориса Нємцова.

Як написав на своїй сторінці у «Фейсбуці» продюсер і ведучий телеканалу «Дождь» Михайло Козирєв, «все почалося з поста Діани Арбеніної». У записі від 4 березня російська співачка, лідер гурту «Нічні снайпери» пише про те, як її вразило вбивство Бориса Нємцова, і згадує, як він приходив на її концерт.

Діана Арбеніна

Діана Арбеніна

«За якийсь час я вийду на сцену і в коді пісні про троянди крикну: «рок-н-рол!» І барабан захлинеться в брейку, а моя пам'ять – в картинці: 11 років тому Борис Нємцов, сміючись, підморгує мені і танцює цей самий рок-н-рол на льоду губернського вкрай замороженого спорткомплексу. І я, бачачи це, кидаю гітару і стрибаю зі сцени вниз, туди, де він до забуття підкидає ноги і руки в танцювальних па. І ми робимо це вже разом, і нам дико смішно, і нам вже зовсім не холодно, а цілком собі жарко. І тане лід. І все ще попереду», – написала Діана Арбеніна.

Ніхто навіть не починав розмови про будь-які гонорари. Однак жоден з московських музичних майданчиків, куди зверталися організатори, не побажав прийняти у себе подібний захід

Після цього, як пише Козирєв, виникла ідея дати можливість й іншим музикантам вшанувати пам'ять Нємцова, як це зробила Діана Арбеніна. На 7 квітня, на 40-й день з дня вбивства політика, був запланований концерт. У концерті зголосилися взяти участь десятки музикантів, в тому числі, Андрій Макаревич, Юрій Шевчук, Петро Наліч, В'ячеслав Петкун, гурти «Бі–2», «Чайф». «Ніхто навіть не починав розмови про будь-які гонорари», – зазначав Михайло Козирєв. Однак жоден з московських музичних майданчиків, куди зверталися організатори, не побажав прийняти у себе подібний захід. Єдиною сценою, яка погодилася провести концерт, виявився «Зелений театр» Стаса Наміна в парку Горького, але через брак часу узгодити захід там не вдалося. У підсумку, замість пам'ятного концерту 7 квітня в ефірі телеканалу «Дождь» відбудеться телемарафон під назвою «Нємцов міст», в якому візьмуть участь не тільки музиканти, але й громадські діячі, які знали Бориса Нємцова».

Детальніше про процес переговорів з московськими клубами і про причини відмови в інтерв'ю Михайло Козирєв розповів Радіо Свобода:

За нашим уявленням, це мав бути справжній рок-н-рольний живий концерт, а не камерний захід для невеликої групи людей, куди прийшли б тільки люди, що знали Нємцова, або його друзі

– Ми розглядали для концерту пам'яті Бориса Юхимовича московські майданчики, які можуть вмістити не менше 2 тисяч глядачів. Таких майданчиків у Москві обмежена кількість, і всі їх знають. За нашим уявленням, це мав бути справжній рок-н-рольний живий концерт, а не камерний захід для невеликої групи людей, куди прийшли б тільки люди, що знали Нємцова, або його друзі.

Михайло Козирєв

Михайло Козирєв

Це мав бути концерт для усіх бажаючих, безкоштовний великий концерт за участю популярних заслужених груп. Ми почали обдзвонювати майданчики, але... нам всі відмовили. Останнім у списку був «Зелений театр». Ми навіть пішли на ризик – влаштувати концерт на відкритому майданчику, хоча погода в Москві точно не сприяє жодним відкритим заходам. Але й там нам теж нічого не вдалося зробити, тому що нас відправили ходити між різними інстанціями і просити дозволу в різних документах. І ми зрозуміли, що часу у нас вже не вистачає. Ми обдзвонили п'ять залів, і всі п'ять нам відмовили.

– Чим вони аргументували свою відмову?

У деяких випадках люди чесно зізнавалися, що повинні проконсультуватися з куратором з силових структур

– Все було приблизно за одним сценарієм. Спочатку ми говорили з керівниками клубів, які одразу відповідали зацікавлено: «О, такі гурти, та ще й у вівторок, так, зрозуміло». Питали, чи буде у нас можливість оплатити оренду обладнання або заплатити техперсоналу. Ми говорили, що постараємося знайти ці гроші. Вони відповідали, що порадяться з власниками та засновниками. У деяких випадках люди чесно зізнавалися, що повинні проконсультуватися з куратором з силових структур. Наступного дня або через день всі клуби говорили: «Вибачте, ми не можемо провести цей захід», або «Мені не рекомендували проводити у нас цей концерт». Це притому, що ми дуже детально кожному співрозмовнику пояснювали: це не політичний мітинг, не буде ніяких гасел, ніяких банерів, ніхто на сцені не з'явиться, крім музикантів і дочки Бориса Юхимовича Жанни, яка відкриє концерт. Тим не менше, результат переговорів кожного разу був однаковим.

– Як ви вважаєте, це страх з боку клубів?

– Я не можу нікого з цих людей засуджувати. Кожен з них співвідносить цей прецедент з якимись власними ризиками, які, як правило, у всіх досить високі, тому що це і відповідальність за людей, які на тебе працюють, і за власну сім'ю.

Той ступінь безжальної заляканості, яка присутня в суспільстві, не залишає можливостей для прояву простих і природних людських почуттів

В принципі, звичайно, картина жахлива. Той ступінь безжальної заляканості, яка присутня в суспільстві, не залишає можливостей для прояву простих і природних людських почуттів. Вбили людину жорстоким чином. Яким би він не був, як би ти до нього не ставився, на сороковини на честь Нємцова можна виконати кілька пісень і пом'янути його добрим словом. Все це на тлі того, що наші – як би їх назвати пом'якше, щоб цензурне слово вимовити ... – депутати в Держдумі відмовилися вставати, щоб вшанувати пам'ять покійного, якісь виродки розривають таблички «Нємцов міст» і ночами розчищають цей міст від квітів.

– Ви остаточне вирішили, що буде 7 квітня? Це буде телемарафон на каналі «Дождь»?

Табличка на Москворецькому мосту

Табличка на Москворецькому мосту

​– Ні, це все. Ми зробимо такий день пам'яті. Назвали ми його теж «Нємцов міст». Те, що це буде прямий ефір на «Дожде», дало нам можливість запросити друзів Нємцова, знайомих, багатьох журналістів, які з ним спілкувалися роками, з якимись теплими історіями про Нємцова. Музиканти будуть приїжджати і грати пісні. А багатьох музикантів, які не можуть в цей день бути в ефірі, ми, придумавши символ для цього марафону – дві квітки – знімаємо в різних точках земної кулі. В ефірі будуть записи їхніх виступів. На жаль, не буде глядачів, це, звичайно, найприкріше. Для будь-якого музиканта, яким би не був привабливим телевізійний ефір, найбільше задоволення – грати для глядачів. Коли створюється контакт і атмосфера, чи то дружні оплески, чи гробова тиша, – це те, чим харчуються музиканти, заради чого вони пісні пишуть. Ось тут цього не буде, на жаль.

Музичний продюсер Олександр Чепарухін згоден з колегою: важливим чинником суспільного життя стає страх:

Олександр Чепарухін

Олександр Чепарухін

– Для мене це вбивство було, напевно, найважчою подією в моєму особистому житті за останні років десять. З одного боку, це жахливий і несподіваний акт, з іншого – закономірне продовження тієї політики, яку ми спостерігаємо в останні роки. Те, що сталося з відмовою цілої низки клубів, прямо пов'язане з питанням: кому вигідне вбивство Нємцова. Мені здається, воно вигідне тому, кому вигідно, щоб запитували: «Кому вигідно?»

Це вигідно тим, хто хоче, щоб страх знову став важливим фактором суспільного життя. Щоб люди, думаючи, сказати чи ні, зробити чи ні, звірялися з почуттям страху

Якщо згадати якісь етапи розвитку нашого суспільства, свободи слова, то ми пам'ятаємо, як після цілої серії зловісних і незрозумілих убивств нульових років притихла і злякалася наша преса. Люди зметикували, що краще не висовуватися. Це вигідно тим, хто хоче, щоб страх знову став важливим фактором суспільного життя. Щоб люди, думаючи, сказати чи ні, зробити чи ні, звірялися з почуттям страху.

Я впевнений: багатьом було гидко і соромно, що вони були змушені відмовити в такій, здавалося б, природній і благородній справі – вшанувати пам'ять людини. Але ось у такому стані зараз знаходиться суспільство

Я впевнений, що страх був єдиним почуттям, яке рухало людьми, які відмовилися проводити концерт пам'яті Нємцова. Я впевнений, знаючи деяких з них: багатьом було гидко і соромно, що вони були змушені відмовити Юрію Саприкін і Міші Козирєву в такій, здавалося б, природній і благородній справі – вшанувати пам'ять людини. Але ось у такому стані зараз знаходиться суспільство. Запросто жити і робити вигляд, що нічого не відбувається, говорити: «Старий, ну ти ж розумієш, за мною ж музиканти, за мною редакція...» Мені здається, далі вже так жити неможливо. Я знав, що Міша Козирєв та Юра Саприкін – вони мої добрі приятелі – билися кілька тижнів із бажанням знайти якесь місце для проведення цієї події. Але з'ясовується, що не можна вшанувати пам'ять великої людини в російській політиці без найвищого дозволу. А висновки про те, в якому стані знаходиться суспільство, напрошуються очевидні.

– Але при цьому музичне співтовариство виявилося дуже згуртованим, і багато хто погодився виступати без будь-яких умов...

– Якби ще й музиканти, які знали Нємцова і симпатизували йому, відмовилися виступати – тоді можна було б діагностувати вже доконаний факт того, що ми живемо в остаточно сформованому фашистському суспільстві. Тут страх швидше іншого рівня. Можливо, людям, які керують клубами, і хочеться провести цей вечір, але вони не хочуть ризикувати своїм місцем. Музиканту, звичайно, простіше. Він не настільки ризикує, не настільки пов'язаний з рутинною роботою системи, як ці клубні структури. Той факт, що музиканти погодилися виступити в пам'ять про Нємцова, звичайно, не заспокоює, але, принаймні, залишає надію.

7 квітня в Санкт–Петербурзі також відбудеться вечір пам'яті Бориса Нємцова, організований місцевими відділеннями партії РПР-ПАРНАС і руху «Солідарність». У ньому візьмуть участь петербурзькі політики, громадські діячі, вчені, активісти демократичних організацій, представники творчої інтелігенції міста. Приміщення Інтер'єрного театру на Невському проспекті, 104 невелике, воно передбачає камерний формат вечора. На вечір збирається прийти сестра убитого депутата Державної думи Галини Старовойтової, керівник Фонду її імені Ольга Старовойтова:

– Це дуже важливо – не забувати. Мені здається, навіть Галину Василівну зараз пам'ятає все менше людей. Якщо ми будемо забувати, то це буде продовжуватися без кінця. Ми повинні пам'ятати і Олександра Меня, адже з нього починається цей ланцюг політичних вбивств, нова епоха. Вбивство Олександра Меня – це політичне вбивство. А такі люди, як Галя, як Борис – вони були помітні, ними цікавилися, їх любили, їх ненавиділи – вони були яскраві люди. І нам не можна забувати нікого з цього ланцюга політичних вбивств – ні їх, ні Анну Політковську, ні Наталю Естімірову – нікого з тих, хто був убитий за те, що мав вплив на настрої суспільства.

Москворецький міст, 7 квітня 2015 року

Москворецький міст, 7 квітня 2015 року

– Але влада начебто прагне до того, щоб суспільство їх забуло?

– Природно, прагне, я це добре знаю на досвіді нашої родини, адже пішов уже 17-й рік. Та ще розпускають всілякі чутки: про Галину – що вона гроші везла, про Бориса – що він був бабій. Все це для того, щоб знизити пафос. І ще це елементарна заздрість. Так, його любили жінки, але ж він був прекрасний – яскравий, сміливий, безстрашний, та ще й гарний, це теж має вплив на людей. А ще у Бориса і Галини була одна важлива спільна риса – величезна міжнародна популярність. Мало хто з депутатів був такий відомий за кордоном, у всьому світі, як Галина за часів свого розквіту, і як Борис. І комусь це, м'яко кажучи, не подобалося.

Звичайно, неможливо постійно жити в такому жаху, який я пережила, коли дізналася про загибель Нємцова. Я в цей час була в Англії у племінника, і коли він вранці входить з червоними очима, кричить, плаче, я подумала, хтось із наших родичів помер. А він каже – у нас велика біда, Борю вбили, і я відразу зрозуміла, якого Борю. Його дружина плакала, мені довелося дітей втішати – вони ніколи не бачили, що мама з татом плачуть. Це внучки Галини, я їх вважаю своїми онуками, Галю, якій 7 років, і Саша, якій 4 роки. І ми їм пояснили, в чому справа. Я вважаю, що це важливо – не треба приховувати від дітей, що у світі є злочинці, які вбивають найкращих людей.

Що я можу зробити, що від мене залежить? Я можу хоча б пам'ятати і розповісти своїм дітям

Ми разом з дітьми поїхали до російського посольства, простояли там близько двох годин, і дівчатка все зрозуміли, поводились добре, не бігали, не відволікалися. Нехай вони зараз всього не розуміють, але в пам'яті у них щось залишиться, батьки будуть підтримувати цю пам'ять, давати інформацію – замість ілюзії, що країна у нас найбільша, найдуховніша, і що у нас немає таких жахів, як політичні вбивства. Адже якщо ми пам'ять зариваємо в пісок, значить, ми потураємо таким злочинам. Що я можу зробити, що від мене залежить? Я можу хоча б пам'ятати і розповісти своїм дітям.

Один з організаторів вчора пам'яті Бориса Нємцова в Інтер'єрнму театрі Йосип Скаковський теж вважає, що найголовніше – це пам'ять:

– Я думаю, ми повинні показати, що за ці 40 днів нічого не забуто, що біль і шок від втрати залишаються колишніми. Що питання про відповідальність тих, хто до цього причетний, продовжує хвилювати наше суспільство. Наші колеги в Москві закликають провести «Хвилину немовчання» – зупинитися на хвилину в пам'ять про Бориса Нємцова 7 квітня об 11-й ранку, але мені здається, ефект такої акції залежить від її чисельності. Нам же важливо, що до Інтер'єрного театру прийдуть не лише політики, а й представники творчої інтелігенції. До нас багато телефонують, записуються, хочуть прийти, і це дуже важливо.

А хтось у Санкт-Петербурзі 7 квітня прийде не до Інтер'єрного театру, а принесе квіти до Соловецького каменя – там теж відбудеться тиха акція пам'яті Бориса Нємцова.

Борис Нємцов був застрелений ввечері 27 лютого. У цій справі заарештовано п'ять осіб.

Оригінал матеріалу ​– на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG