Доступність посилання

ТОП новини

Війна Росії проти України. Ціна шантажу агресора


Маріуполь після обстрілу ракетними установками, 25 лютого 2015 року
Маріуполь після обстрілу ракетними установками, 25 лютого 2015 року

Щоб видати конфлікт за «громадянську війну», агресору потрібно забезпечити ще 10-12 тисяч загиблих цивільних, приховуючи при цьому втрати комбатантів

Російські ЗМІ вже рік лякають світ громадянською війною в Україні, повторюючи про мільйони біженців, яких нібито прихистила Росія, про страждання і геноцид російськомовних. Водночас, вони погрожують застосувати ядерну зброю в разі, якщо світ не погодиться з кремлівською інтерпретацією подій і сценарієм розвитку конфлікту.

Наразі кремлівські інформаційні кампанії, переважно, не мають успіху. Причин кілька. В тому числі, й невідповідність використовуваної пропагандистами термінології формальним показникам поточного конфлікту.

Як розрізняти конфлікти: формальні критерії

Між тим, саме формальні статистичні показники є визначальними при ухваленні рішень. Управлінські рішення в галузі безпеки є істотно дискримінаційними. Ухвалюючи рішення про напрям і порядок надання допомоги, ми, по суті, вирішуємо, кого рятувати, а кого залишити напризволяще, кому жити, а кому померти. Тому ми намагаємося максимально формалізувати рішення, щоб уникнути суб’єктивності і пов’язаного з відповідальністю стресу, який призводить до фатальних помилок.

Галузь безпеки стрімко і тотально формалізується: все, що можна, описується наборами формальних кількісних параметрів, рішення ухвалюються на основі їхнього порівняння в рамках прозорих методик. Це в теорії, на практиці все дещо складніше. Але концепція залишається незмінною: об’єктивний моніторинг дає можливість отримувати набори формальних кількісних показників, співвідношення яких однозначно описує різні типи кризових ситуацій і конфліктів і дозволяє, таким чином, оптимізувати рішення. Наприклад, за сукупністю формальних показників ми наразі можемо з достатньою достовірністю розрізняти типи конфліктів: відрізнити міждержавний конфлікт від громадянської війни, навіть побачити різницю між релігійним і міжетнічним конфліктом.

Основними кількісними індикаторами конфліктів є кількість загиблих військових і нонкомбатантів, кількість біженців і тимчасових переселенців. Їхня динаміка в часі у порівнянні з просторовим поширенням кризи дозволяє оцінювати перебіг конфлікту.

Кількість переміщених осіб хоча й перевищила мільйон, але детальна статистика свідчить не на користь терористів: на територію Росії переселилися до 300 тисяч осіб. Тоді як кількість переміщених осіб на території України складає близько 930 тисяч. Ця інформація є вкрай невигідною для терористів, бо яскраво свідчить про геноцид саме з боку агресора.

На сьогодні кількість переселенців у зоні конфлікту складає близько 20 тисяч на 100 тисяч населення. Це вражаюче велика цифра, характерна для великих конфліктів. Але вона в 1,7 разів менша від традиційних показників кількості біженців в міжетнічних конфліктах, таких як, наприклад, у Боснії 1992-1995 років.

Кількість загиблих нонкомбатантів наразі оцінюється в 6300. З них до початку активних дій грудня 2014-го – лютого 2015-го загинуло 4700. Протягом наступальних дій терористів і пов’язаних з ними кривавих провокацій гинуло від 20 до 50 цивільних осіб на добу. Таким чином, кількість зросла з 90 до 110 на 100 тисяч. Порівняно з відповідними показниками періоду весни-літа 2014-го, від 10 до 50 – це великі втрати. Але міжетнічні конфлікти, як і взагалі громадянські війни, характеризуються показниками на порядок більшими. Наприклад, під час боснійського конфлікту загинуло більше 2000, а чеченської кампанії – 9000 на 100 тисяч населення.

Порівняння свідчить, що наш конфлікт є не громадянською війною, а майже класичним міждержавним конфліктом. Навіть беручи до уваги суттєву специфіку, яка істотно відрізняє його від відомих прецедентів і визначається методами ведення бойових дій, цілями бойовиків і об'єктами впливу агресора.

Геноцид як допоміжна функція блефу

Таким чином, намагання вбити якомога більше мирного населення може бути свідомою стратегією агресора – це спроба приховати міждержавний конфлікт, видавши його за міжетнічний, «громадянську війну», за сукупністю формальних статистичних показників.

Щоб видати конфлікт на Донбасі за будь-який тип «громадянської війни», агресору та його маріонеткам потрібно забезпечити ще щонайменше 350-400 тисяч біженців та 10-12 тисяч загиблих цивільних.

Для цього можна розпочати масований наступ на Артемівськ, Костянтинівку, Краматорськ або на Маріуполь. Враховуючи звичайну тактику агресора, «необхідну кількість» біженців і загиблих серед цивільного населення буде забезпечено.

Але цього недостатньо. При цьому треба приховувати втрати комбатантів. У першу чергу – військовослужбовців та найманців із Росії. Наразі співвідношення загиблих військових (з обох боків конфлікту) та нонкомбатантів складає як мінімум 2,2:1 (а скоріш 3:1). Тоді як в громадянських війнах цей показник має бути 1:3,5 – 1:4. Забезпечити таку кількість загиблих цивільних без тотального геноциду неможливо, тож доводиться приховувати втрати. Це, до речі, відповідь на запитання, чому ми не чуємо про «загиблих героїв Новоросії» – це свідома тактика приховування втрат, спрямована на спотворення статистичної картини конфлікту.

Варто зазначити також, що драматичне збільшення втрат цивільного населення збігається з російськими інформаційними атаками. Це доволі прозоро натякає на джерело та рушійні сили геноциду цивільного населення в цьому конфлікті.

Висновок можна зробити доволі однозначний: статистичні показники свідчать, що від самого початку кризи цей конфлікт носить яскраво виражені ознаки міждержавного і не має ніяких ознак громадянської війни. Збільшення кількості жертв серед цивільного населення відбувається скоординовано з наступами терористів та інформаційними акціями російських ЗМІ. Це дозволяє припустити, що терор цивільного населення є свідомою тактикою агресора, спрямованою на спотворення статистичної картини конфлікту з метою ввести в оману світове співтовариство. Також дії терористів мають ознаки геноциду місцевого населення з метою залякати населення України та шантажем примусити керівництво України та європейських країн до прийняття вимог агресора.

У цій ситуації ми маємо, зокрема, фіксувати докази злочинів агресора та ретельно аналізувати статистику, формальні індикатори конфлікту, щоб запобігти політичним маніпуляціям і протистояти самовбивчому блефу Кремля. Від цього залежить не лише наша доля, але й світова безпека.

Юрій Костюченко – експерт з безпекових питань, провідний науковий співробітник Наукового центру аерокосмічних досліджень НАН України

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • Зображення 16x9

    Юрій Костюченко

    Науковець, фахівець у галузі супутникових спостережень, геоінформатики і статистики, експерт з питань безпеки і ризиків. Провідний науковий співробітник Наукового центру аерокосмічних досліджень НАН України, доцент географічного факультету КНУ імені Шевченка, виконавчий секретар Комітету із системного аналізу Президії НАН України, старший науковий дослідник у The Canadian Network for Research on Terrorism, Security and Society.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG