Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 09:04

Із голови на ноги. Про проблеми викладання історії України


Плакат Юрія Неросліка

Плакат Юрія Неросліка

«Куди поділась злука з Кубанською Народною Республікою? Де Крим, який двічі(!) звільняли українці?»

(Рубрика «Точка зору»)

Моя дружина Олена давно виношувала одну думку. Гризла вона її майже 10 років, від моменту вступу на історичний факультет поважного класичного університету. Що її обурювало тоді і не дає спокою досі? Те, як викладається історія України в українських вишах. А тепер трохи її університетського досвіду, від першої особи.

Перший курс

Вивчаємо історію України від давніх часів до... ліквідації гетьманства. Як це можна втиснути в один рік?

Та півроку потрібно на те, аби вивчити Трипільську культуру, кіммерійців, скіфів, сарматів! А от гунів (Велику імперію Аттіли), готів – взагалі забувають. Так, пробігли по нашій території, і… «всьо»!

Наступні півроку можна було б вивчати Антський союз, Київську Русь і Галицько-Волинське князівство. Бо, наприклад, студенти-історики знають про Антський союз лише одне: він був. Чому Олег, Ігор, Ольга і Святослав виставляються такими «ніякими»? Що студентам пропонують знати про них?

Олег був віщим і його вкусила зміюка; Ігоря розірвали на березах злі древляни, бо він дер з них три шкури; Ольга – спалила Іскоростень, а потім «укоськала» візантійських послів і обманула «бідосю» Костянтина, не ставши його дружиною; ну, а Святослав прибив свій щит на воротах Константинополя, багато воював, зруйнував Хазарський каганат (що в нашій історії подається як страшна помилка) і був убитий печенігами. Ну і, звичайно, він був «гівнюк-язичник», ай-яй-яй...

А от Володимир і Ярослав – це наше все. «Святий» Володимир до смерті лишався язичником і пожинав плоди свого батька, який залишив йому у спадок величезну імперію. Однак саме йому в заслуги приписують пік розквіту Русі. Ярославу приписують спорудження Софії Київської, хоча вона була збудована ще його батьком. Та й занепад Русі почався саме з Мудрого…

Потім був Мономах… Ну так, «шо був, шо не був». Головне – це його повчання дітям і… «важка шапка». От я питаю, а як же князівства Чернігівське, Новгородське, Смоленське, земля тиверців і уличів, князі древлян та інші? Вони взагалі були?

Галицько-Волинське князівство подається так, як історія сусідньої держави. Про період Великого Князівства Литовського говориться дуже мало. Чи багато студентів-істориків знають про битву на Синіх Водах? Відповідь дасть лише той, хто займається самоосвітою. Я б хотіла встановити пам’ятник князю Ольгерду, як мінімум, в Торговиці, але ж навіть мешканці цього села не зрозуміють, хто це…

Не краща ситуація з Річчю Посполитою. Ну, гнобили нас «кляті ляхи», чи нам потрібно знати щось іще? Навіть Брестська унія подається в негативному світлі, хоча саме завдяки їй ми маємо Сліпого, Шептицького, Гузара…

Зі шкільного посібника для 10-11 класів

Зі шкільного посібника для 10-11 класів

Ну і, звичайно, період, який чи не найкраще вивчається на першому курсі – козацтво. Що там вивчають? Відкривши «Вікіпедію», я зрозуміла: нічого…

Ми знаємо про Байду Вишневецького, який побудував першу Січ, про Наливайка, бо в нього прикольне прізвище, про Підкову, бо гнув підкови голими руками… Потім – Сагайдачний. Хороший був дядько і його вивчають трохи краще від усіх інших, тільки от не пам’ятаю, його похід на Москву мені викладали, чи я це сама дізналась?

Далі був Дорошенко, кажуть, гарно ходив на турків, а ще – він «їде попереду» у одній народній пісні. Потім тиша і… Хмельницький! Подається генієм, без права на заперечення: чесний борець за права принижених.

Пилип Орлик

Пилип Орлик

Дуже побіжно вивчають усіх інших гетьманів, аби не перевантажувати студентів, і так – аж до Мазепи. І знаєте, що? Є викладачі, які говорять, що він зрадив(!) Петра... Після Мазепи був Орлик з його Конституцією і Полуботок зі скарбом – це, так би мовити, все, що нам потрібно знати.

Ну, ще ми знаємо, що останнім гетьманом був Розумовський (бо його брат – коханець імператриці Єлизавети), а останнім кошовим – Калнишевський, якого замурували на Соловках. Але, щоб знати про них більше, треба вивчати все самому, бо викладачі вважають це неважливим.

От такий скажений обсяг інформації ліплять в один рік!

Другий курс

Вчимо історію України у 19-му столітті. Тобто, за перший рік ми вивчили купу віків до нашої ери і 18 століть нашої, а за другий – всього одне!

Більш нудного періоду в історії України я не знаю. Тільки в другій половині 19-го сторіччя почало щось активне відбуватись. До того ж – повний штиль. І що, ви думаєте, ми вчили? Правильно – гуртки, братства, товариства.

Третій курс

Новітня історія України. Тут ніби і все нормально. І часу вистачає на вивчення, і матеріалу. Але, знову ж таки, як воно викладається?

Перше: мене дратує, що УНР і Директорія – красунчики, а Скоропадський – монстр. Чому так? Скоропадський був успішнішим і розумнішим від провідників УНР, за коротесенький строк свого перебування при владі встиг чимало зробити.

Друге: ЗУНР – це що, не Україна? Чому вона вивчається лише у розрізі Акту злуки? Думаєте, багато студентів-істориків знають, хто такий Петрушевич? Аж ніяк! І чому злука лише із Західною Україною? Куди поділась злука з Кубанською Народною Республікою? Де Крим, який двічі(!) звільняли українці?

Третє: Державні утворення на території України 1918–1923 років, більш відомі, як Отаманщина. Чому їх взагалі не вивчають? Дякую Горлісу-Горському, Ковалю, Шкляру і Кокотюсі, що я дізналась про такий період в історії.

Історія Карпатської України. Посібник

Історія Карпатської України. Посібник

Четверте: замість Другої світової ми досі вчимо «Велику вітчизняну» війну – вигадку радянської пропаганди… Чому так неохоче нам розповідають про події 1939-1941 років? Де спільні паради радянських і німецьких військ? Де кривава розправа над Карпатською Україною?

Де Катинь? Мої одногрупники-історики свято вірили, що це згоріле село в Білорусі, а не місце розстрілу польської військової еліти. Страшно те, що якби під Смоленськом не впав літак з президентом Качинським, багато українців того і не взнали б…

Питання до міністра

Незважаючи на російську агресію, викладання нашої історії досі відбувається за старими програмами і зі старими вчителями, тому маю низку питань до міністра освіти:

– Чому вояків дивізії «Галичина» вважають колабораціоністами, а тих, хто воював у такій же окупаційній радянській армії – ні? Вони мають спільну природу і єдину відмінність – ім’я тирана, якому вони, свідомо чи несвідомо, служили.

– Чому про Орлика і Розумовського я більше дізнався з книжок Литовченка, ніж зі шкільної програми?

– Чому Отаманщину українцям відкривають не викладачі історії, а письменники?

– Чому в університетах та академіях наук не займаються розвінчуванням міфів? А якщо займаються, чому ми про це не знаємо?

Гетьман Павло Скоропадський

Гетьман Павло Скоропадський

Шановні очільники Міністерства освіти і всі, кого це стосується: програма викладання історії України – це дуже важлива тема. Ми маємо вчити нашу молодь, що ми – країна з колосально багатою і дуже древньою історією.

Ми маємо показувати, де, хто і як намагається перекрутити, перебрехати або вкрасти нашу історію. Ми маємо чітко заявити, що саме ми є правонаступниками Київської Русі.

Ми маємо пишатись всіма нашими героями, всіма, хто боровся за нашу Незалежність. Не принижувати, не очорняти і не забувати свої славетні сторінки на догоду комусь.

Поки ми не зламаємо стереотипи, не навчимо людей пишатись своєю історією, нічого путнього не буде. На жаль, зараз наша історія виглядає, як суцільна поразка і гноблення. Пропоную перевернути все з голови на ноги – вивчати історію боротьби і здобутків!

Слава Україні!

Дмитро Сінченко – координатор Всеукраїнської ініціативи «Рух державотворців»

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • 16x9 Image

    Дмитро Сінченко

    Керівник Всеукраїнської ініціативи «Рух державотворців». Раніше працював на посадах речника Всеукраїнської організації «Дебатна Академія», члена Національного комітету кампанії «Молодіжна варта», віце-президента Українського незалежного фонду інноваційного розвитку. У 2009 році був одним із засновників та спікерів Громадської кампанії «Новий Громадянин». У 2011 році долучився до заснування Руху «Чесно». Із 2012 року очолюю Асоціацію політичних наук. Політичний аналітик, блогер, публіцист.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG