Львів – У Львові готуються до Великодніх свят і традиційно очікують на велику кількість гостей. Обіцяють здивувати. У місті вже можна помилуватись різноманітними писанками і навіть пройти майстер-клас. Бо важливо, щоб комерція не знищила автентичність традиції, говорить один з найкращих в Україні писанкарів Олександр Опарій, викладач львівської Академії мистецтв. Як зберегти традицію і відрізнити справжнє від комерційного?
Писанки з курячих, гусячих, страусиних, перепелиних яєць, а також з соломи, пап’є-маше, дерева. Цього року не лише традиційні орнаменти на писанках, але й через призму сучасних подій в Україні, де присутня національна символіка і кольористика, слова про мир і перемогу.
І це цілком природньо, каже художник Олександр Опарій, бо людина творить і додає свою індивідуальність, такі патріотичні писанки дарують, зазвичай, як сувеніри з України. Гірше, коли гуцули, які традиційно привозять у Львів на продаж писанки, покривають їх лаком і забувають власні орнаменти.
Писанкарі села Чорний Потік вводять орнаментику, як в селі Космач і у цьому вже знівельовується їхній осередок. У цьому більша проблемаОлександр Опарій
«Писанкарі села Чорний Потік вводять орнаментику, як в селі Космач і у цьому вже знівельовується їхній осередок. У цьому більша проблема. З Космача вводять чорні кольори, що не є традиційно. Натомість в Заболотові єписанковий ярмарок, де писанкарі приїжджають і продають свої писанки, там дуже цікаві майстри і можна побачити «живу традицію», – розповідає Олександр Опарій.
Писанки у Центральній Україні – прості і лаконічні, Західне Поділля вирізняє мінімалізм у кольорі – чорний з білою графікою. Східне Полісся впізнаване своїми писанками, які перекликаються за знаковою системою трипільської кераміки, а ось гуцульські – ілюстративні, з кониками, птахами, церквами, хрестами.
раніше кольори були лише рослин – кора крушини, яблуні давали жовтий колір, збирали марену – це червоний. А ще збирали так званий червецьОлександр Опарій
«Звичайно, раніше кольори були лише рослин – кора крушини, яблуні давали жовтий колір, збирали марену – це червоний. А ще збирали так званий червець. Фарба червона. Її добути дуже важко. Червець збирали у червні і навіть за це був податок, колись у часи Київської Русі. Мусіли знайти рослинку суниці, на якій пінка, а відтак це означало, що в корені є червець. На основі хробачка і робили фарбу. Кольори були приглушені».
Улюблені орнаменти – давні
Олександр Опарій пише писанки електричним писачком. Цей реманент він отримав у спадок від свого вчителя – відомого писанкаря Тараса Городецького, з яким познайомився на початку 90-х на виставці. Тарас Городецький вимислив спосіб для нанесення дуже тонкої графіки на шкарлупу яйця саме електричним писачком.
Від майстра Олександр перейняв тонкість писання, ритмічну виваженість. Але його писанки мають своє обличчя. Якщо геометричні символи можна повторити, розповів митець,то ніколи не витвориш однакового квіткового орнаменту. Один із його улюблених мотивів – сорок клинців, любить художник і гуцульські традиції, пише за полтавськими мотивами, ускладнив і квіткові взори сокальської писанки.
«У дитинстві я не писав писанки, бо традиція у нас була перервана, я з Сумської області, але регіонально це північна Полтавщина. Пам’ятаю у дитинстві мама давала яйце, щоб щось на ньому було намальоване. Оця думка декорування жива. А вже восковану сам написав в 90-х, виготовив сам писачок».
Кожен, хто пише писанку задумує щось гарне, добре, вічне, творить красу, каже митець. Він вчить своїх студентів писати автентичні писанки. Щорічно на майстер-клас до писанкаря у передвеликодній тиждень приходять не лишестуденти з різних факультетів, але й колеги-викладачі. Бо кажуть, краса графіки, точність і ритмічність притаманні лише писанкам Олександра Опарія.
