На активність реформування в Україні сьогодні впливають кілька факторів, констатує «Український тиждень». По-перше, значна кількість змін відбувається під примусом, передусім із боку МВФ та ЄС. Досвід засвідчує, що українці часто найкраще працюють тоді, коли над ними стоїть наглядач, тому ті жорсткі терміни та вимоги, які встановлюють західні країни та міжнародні організації, безумовно, сприяють розгортанню процесу реформування та підвищують шанси на його успіх.Однак, як наголошує видання, економічні реформи, як і перетворення в інших сферах, наражаються на дуже великий опір чиновників, олігархів і вовків в овечій шкурі, якими кишить влада, що загалом налаштована на зміни. Це дуже гальмує проведення перетворень, хоч і дає більше часу на те, щоб краще їх осмислити, спроектувати, врахувати всі «за» і «проти». Спротив цивільних диверсантів уже недостатній для того, щоб зупинити перетворення повністю, але ще досить вагомий, щоб сповільнити їх темп до мінімального.
Із проблемами, що заважають реформувати Міноборони знайомить тижневик «Новое время». Подолати ці проблеми активно намагаються добровольці-волонтери, які восени прийшли працювати в міністерство. Цю групу, що пройшла співбесіду на поліграфі, назвали «волонтерським десантом». Ідея полягала в тому, що їм дадуть можливість впливати на економічну та господарську діяльність у відомстві. Це те, чим вони вже займалися раніше: форма, берці, спальники, намети. Насправді завдання волонтерів-чиновників виявилося складним – вони не тільки безперебійно забезпечували армію, а й боролися з тотальним злодійством. Їх вразили масштаби корупції та вивіреність усіх схем до найдрібніших деталей. Волонтери вирішили підійти до проблеми глобального – зараз вони розробляють низку процедур, які зменшать вплив людського фактора на закупівлі і забезпечення армії. Наприклад, збираються впроваджувати систему електронних торгів та адміністрування. Також продумують нові стандарти речового забезпечення. І модернізують логістику. Однак кільком волонтерам дуже важко виправити ситуацію, бо поки армія – це система проїдання, яка необґрунтовано роздута. На цьому наголошується в статті «Свої серед чужих».
Про те, чи може добровольчий рух стати небезпечним для суспільства, розмірковує дописувач тижневика «Фокус». Наголошуючи на рятівній та героїчній ролі добровольців у війні, видання зазначає, що герої – живі люди, які, як і решта смертних, схильні до духовної еволюції, спокус і нервових зривів. Нині загальну кількість добровольців підрахувати неможливо. Відсутність соціального захисту рано чи пізно призведе до того, що в Україні з'явиться добре озброєна армія знедолених правдошукачів із реальним бойовим досвідом. Сьогодні багато з них живуть на пожертви волонтерів і відчувають себе при справі. А коли війна закінчиться? Розійдуться по домівках? Але у когось не залишилося житла, зруйнувалася родина, роботи немає. Можливо, у них з'являться спонсори в найширшому, в тому числі і переносному, сенсі цього слова. Вихід? Поставити всіх цих людей на державне забезпечення. Головний принцип, яким має керуватися держава, намагаючись вирішити проблему добровольчого руху, – принцип соціального захисту кожного бійця, наголошує видання.
