Вірменська громада Дніпропетровська розпочала цикл заходів на вшанування жертв геноциду свого народу 100-річної давнини. Перша інформаційно-просвітницька акція відбулась у приміщенні Дніпропетровської міської бібліотеки.
Члени вірменської громади презентували міні-виставку документів та фотографій, що висвітлюють події початку минулого століття – масові загибелі вірмен в Османській імперії. Це – частина експозиції, яка розгорнута в дніпропетровському Музеї Голокосту, де, окрім документів про трагедію євреїв, збирають дані про національні трагедії інших народів.
Крім того, активісти вірменських культурних товариств показали фільм про свою Батьківщину, розказали про основні віхи історії геноциду, поділись розповідями про ті події, почутими від своїх старших родичів, які самі були свідками. Також представники вірменської діаспори подарували міській бібліотеці кілька десятків примірників книжок та періодичних видань про історію свого народу.
За словами керівника Дніпропетровського обласного товариства вірменської культури імені Григора Лусаворича Анаїди Арзуманової, цьогорічні заходи вшанування жертв масових убивств відбуваються під гаслом «Я пам’ятаю і вимагаю»: вірмени вимагають від країн світу на офіційному рівні визнати геноцид вірменського народу. Символом 100-річчя трагедії стала квітка-незабудка.
«У нас на очах сльози, але ми не плачемо – ми пам’ятаємо. Треба пам’ятати, щоб це не повторилось. Ми маємо розповідати про це один одному, адже від такої трагедії не застрахований ніхто, жоден народ», – сказала Радіо Свобода Анаїда Арзуманова.
Основні заходи вшанування 100-річчя геноциду вірмен у Дніпропетровську заплановані на 24 квітня: відкриття пам’ятного знаку, церковний передзвін, молебень, хода, акція «100 ударів серця» тощо.
24 квітня 2015 року виповнюється 100 років від початку масових депортацій та вбивств вірмен, які населяли значну частину сучасної території Туреччини. Самі вірмени називають ті події геноцидом їхнього народу. За їхніми підрахунками, близько 1,5 мільйона їхніх співвітчизників загинули 1915-го й наступними роками в османській Туреччині. Сучасна Туреччина відкидає слово «геноцид» і заявляє, що йшлося про трагедію громадянської війни, в якій гинули й турки.
