Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 20:41

Олігархи паразитують на податковому законодавстві, написаному під них

Енергетична імперія Ріната Ахметова валиться. РНБО підготувала проект постанови про розслідування монопольного становища енергокомпаній олігарха. ДТЕК мільярдера ще торік позбулася монопольного становища на ринку експорту електроенергії. А в березні Рінат Ахметов втратив можливість отримувати надприбутки від «зеленого тарифу» – НКРЕ на 50% знизила вартість енергії вітрогенерації, якою в Україні також володіє колишній господар Донбасу. Наступають і на Дмитра Фірташа. Його позбавили Ільшанского та Вільногірського гірничо-збагачувальних комбінатів, розірвавши договір оренди і передавши їх державній Об'єднаній гірничо-хімічної компанії. Як констатує інтернет-видання «Фокус», влада хоч в чомусь перейшла від декларацій до дій, оголосивши війну олігархам. Журналісти визнають, що Коломойський, Ахметов, Фірташ створили тисячі робочих місць, платять найбільше податків. Але на цьому їхня користь для української економіки вичерпується. Далі одне шкідництво. Олігархи паразитують: на податковому законодавстві, написаному під них і яке дозволяє економити мільярди гривень на офшорній оптимізації; на різних державних преференціях; на позбавленні від всіляких рент та плати за оренду держактивів. Економісти підрахували, що державна допомога великому бізнесу, наближеному до влади, щорічно обходиться країні мінімум у 5 мільярдів американських доларів. А це плюс ще один держбюджет до вже наявного. Більше про шкоду олігархії йдеться в статті «Битва з титанами. Хто виграє і програє від деолігархізації».

Про необхідність боротися із впливом російських і проросійських олігархів на українську економіку пише і сайт «Цензор.нет». Це можна робити вже сьогодні, для цього потрібна політична воля найвищих чинів країни. Видання нагадує, що українські обленерго, нафтопроводи, газовидобувні компанії належать і контролюються сьогодні ворогами України – членами «сім'ї» Януковича та резидентам країни-агресора. Більшість із цих активів були придбані в шахрайський спосіб, рейдерськими захопленнями. Автор статті переконує, що іноді не потрібно спеціальних санкційних дій, а потрібна політична воля. Коли ж державі через суди вдається довести своє право власності на ці підприємства – чиновники чомусь зволікають із введенням цих рішень в дію. Конкретні приклади інтернет-видання наводить у статті «Першу українську санкцію проти агресора зриває корумпований суд».

Нещодавно над депутатом від «Народного фронту», радником голови МВС Антоном Геращенком навис дамоклів меч. Його покарання вимагає не хто інший, як уповноважена Верховної Ради із захисту прав людини Валерія Лутковська. Як інформує сайт «Главред», офіційний представник омбудсмена Маркіян Бем має претензії до контрольованого Геращенком сайту «Миротворець». Бем публічно вимагає від Геращенка ліквідувати сайт, котрий публікує дані про сепаратистів. Мовляв, своїми діями державний службовець, до того ж – один із найпопулярніших у країні спікерів, котрий говорить від імені українських правоохоронців, порушує права людини на захист персональних даних. Із визначенням сепаратизму, на думку не лише омбудсмена, треба зараз бути обережнішим. Так, мовляв, усіх, хто живе на Донбасі, виїхав із окупованої території, просто висловлює вголос свої позитивні думки про «русский мир», легко звинуватити в сепаратизмі. Що й робить пан Геращенко. Проте окреслена вище проблема залишається: злочин проти своєї країни, яким є заклик до сепаратизму під час війни, є таким самим серйозним, як убивство, яке хочеться приховати. І поки сепаратисти, як і вбивці, почуваються в безпеці, бо свої злочини маскують наявністю «інакшої» думки – доти оприлюднення їхніх даних без їхньої згоди слід вважати не злочином, а профілактикою злочинності. На цьому наголошується в матеріалі «Викрити прихованого ворога, або Чому українські закони захищають сепаратистів?»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG