Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 22:45

Джиммі Картер проти постачання Україні летальної зброї


Володимир Путін з Джиммі Картером і Кофі Аннаном у Москві, 29 квітня 2015 року

Володимир Путін з Джиммі Картером і Кофі Аннаном у Москві, 29 квітня 2015 року

«Я сам був президентом. Я вважаю, що будь-який суверенний лідер робитиме те, що найбільш відповідає інтересам його народу»

У російській столиці 27-29 квітня побували представники так званої «Групи старійшин» (The Elders) – організації незалежних лідерів, в основному, колишніх глав держав, створеної в 2007 році з ініціативи борця з апартеїдом і президента ПАР Нельсона Мандели. Члени цієї організації, як йдеться в офіційному документі «Старійшин», «використовують свій досвід і вплив для сприяння миру, справедливості та правам людини».

У делегацію «Старійшин», які приїхали до Москви, увійшли голова цієї організації, колишній генеральний секретар ООН Кофі Аннан, колишній прем'єр-міністр Норвегії Гру Харлем Брундтланд, колишній президент США Джиммі Картер, колишній президент Фінляндії Марті Ахтісаарі, колишній міністр закордонних справ Алжиру Лахдар Брахімі іекс-президент Мексики Ернесто Седильо.

«Старійшини», як говориться в прес-релізі їх представників, «стурбовані дедалі більшим міжнародним протистоянням і зростанням геополітичної напруженості», 29 квітня провели переговори з президентом Росії Володимиром Путіним. Крім зустрічі з главою російської держави, «Старійшини» провели переговори з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим, колишнім президентом СРСР Михайлом Горбачовим і колишнім російським прем'єром Євгеном Примаковим, а також керівниками провідних московських дослідницьких центрів.

Відразу після зустрічі з Володимиром Путіним, якою візит «Старійшин» в Москву і закінчився, колишній президент США Джиммі Картер дав ексклюзивне інтерв'ю «Голосу Америки». З ним розмовляли керівник бюро «Голосу Америки» в Москві Деніел Шерф і московський кореспондент Російської служби «Голосу Америки» Даніла Гальперович.

– Пане президенте, Ви тільки що закінчили зустріч з президентом Путіним. Що Ви можете розповісти нам про Ваші переговори, зокрема, з питань, що стосуються України, і наскільки Ви задоволені результатами розмови?

Джиммі Картер, 28 квітня 2011 року

Джиммі Картер, 28 квітня 2011 року



– Так, ми щойно провели дві з половиною години з президентом Путіним, а також з міністром Лавровим та іншими радниками. Ми залишилися задоволені, тому що всі представники влади, з якими ми тут спілкувалися, ясно говорили, що російська сторона дуже хотіла б побачити повне виконання мінських домовленостей, які були опрацьовані спільно Росією, Україною, Францією і Німеччиною. І в мене не залишилося сумнівів у тому, що Росія дійсно хотіла б бачити ситуацію врегульованою у всіх аспектах.Так що, власне, потрібно вирішити лише одне завдання – виконати мінські домовленості.

– Яка Ваша оцінка намірів президента Путіна і його стратегії щодо України? Що б він хотів отримати, перш ніж вивести війська і перестати надавати військову підтримку бойовикам?

Немає ніяких зізнань того, наскільки я знаю, що у президента Путіна є війська або техніка в східній Україні. Його позиція така, що є групи людей, які там живуть і воюють зі своїх власних міркувань, і він не визнає ніяку російська участь в цьому.

– Коли Радянський Союз вторгся в Афганістан, Ви ввели жорсткі санкції проти Москви, озброївши афганський рух опору і призупинивши зусилля з контролю над стратегічними озброєннями. Зараз, як, у всякому разі, говорить НАТО, російські війська є на сході України, і президент Обама запровадив санкції проти Росії, але поки що не надав ніякої зброї Україні. Також ясно, що дія, наприклад, Договору про скорочення наступальних озброєнь, який був укладений ним з Москвою, буде продовжуватися. Важливо було б для Заходу озброїти Україну, і чи повинна адміністрація США розглянути питання про призупинення дії Договору СНО?

– Я б дуже хотів, щоб відправка зброї в Україну не здійснювалася, як Києву, так і сходу України. Я сподіваюся, що президент Обама не посилатиме зброю.

– Але торік Ви висловилися за те, щоб постачати зброю Україні. Ви більше так не вважаєте?

– Ні, не вважаю, і, я думаю, ніхто з «Старійшин» не підтримує відсилання туди озброєнь. Військові поставки у формі нелетального обладнання – це те, що я сказав рік тому, і тоді була дійсно серйозна проблема з цим конфліктом. Я думаю, що є різниця між поставками озброєнь і постачанням у вигляді, скажімо, наметів чи чогось подібного.

Москва каже, що Вашингтон використовує питання України для розмежування європейських лідерів і Росії, зокрема, чинить тиск на них з тим, щоб вони не приїжджали на пам'ятні заходи на честь 70-річчя перемоги у Другій світовій війні сюди, до Москви. Ви зараз спілкуєтеся з Вашими європейськими колегами. Як Ви вважаєте, чи справедливі такі претензії?

– Коли ми обговорювали цю та інші проблеми з президентом Путіним сьогодні, він не висловив ніякого занепокоєння щодо того, що Вашингтон змушує європейські країни діяти всупереч їх власним інтересам. Він всього лише висловив упевненість в тому, що стосовно багатьох з цих питань проводилися консультації між США та європейськими країнами. Але я б применшував самостійність, незалежність, свободу або суверенітет будь-якої європейської країни, стверджуючи, що США могли б підштовхувати їх до того, щоб приїжджати або не приїжджати на парад. Я думаю, що рішення залишається за ними самими.

– З іншого боку, російські лідери «залицяються» до європейських політиків, які виступають проти сильних зв'язків Європейського Союзу зі Сполученими Штатами. Чи намагається, на Ваш погляд, президент Путін вбити клин між країнами Європи та між Європою та США?

– Я сам був президентом, і мені доводилося вирішувати численні проблеми. Я вважаю, що будь-який суверенний лідер робитиме те, що найбільш відповідає інтересам його народу. І якщо у президента Путіна є особливі відносини, наприклад, з Францією і Німеччиною і немає особливих відносин, скажімо, з Великобританією – я не думаю, що в цьому є щось неправильне. Я був дуже гордий, коли побачив, що Франція і Німеччина, практично незалежно від США та інших країн, ініціювали і організували Мінські домовленості, які, я вважаю, є кращим шляхом вирішення української проблеми в довгостроковому плані.

– Минулого року, беручи участь у програмі Дейвида Леттермана, Ви сказали, що анексія Криму Росією була «неминуча». Але була вона, на Вашу думку, виправдана і законна?

Мені добре відомий той факт, що Хрущов багато років тому – хоча, не так вже й багато – передав контроль над Кримом Україні, в якості подарунка. Робилося це з розрахунком на те, що Україна, як і Крим, були частиною єдиного Радянського Союзу. Я не вірю, що є якась безпосередня перспектива розриву відносин між Росією і Кримом. Я думаю, що це (анексія Криму – Д.Г.) було майже неминучим кроком, згодні з цим люди, чи ні. Думаю, те, що я сказав раніше, є точним: цього хотіли кримчани і хотіли росіяни, як я вважаю. І я не думаю, що в близькому майбутньому ми побачимо якесь анулювання того, що сталося.

– Але щодо того, в якій саме формі це було зроблено?

Я, насправді, не знаю, виходила при цьому ініціатива від людей в Криму чи від росіян, але моє розуміння таке, що це була взаємна домовленість.

Ред.: Лідери країн Заходу звинуватили Росію в нав'язуванні мешканцям Криму незаконного референдуму, який відбувся після того, як російські сили спеціального призначення взяли під свій контроль українські військові бази і урядові будівлі на території півострова.

У ході референдуму мешканцям Криму був наданий єдиний вибір: повернення до Конституції 1992 року, що означало його фактичну незалежність, або приєднання до Росії. За твердженням кримських властей, 97 відсотків виборців проголосували за приєднання до Росії.

Як зазначив нещодавно президент Барак Обама, «Сполучені Штати не погодяться ні з російською окупацією Криму, ні зі спробами анексувати його».

«Моя адміністрація буде продовжувати тісно співпрацювати з союзниками і партнерами в Європі та на міжнародній арені з метою дати відповідь подіям в Україні та підтримати її суверенітет і територіальну цілісність, а також її розвиток на шляху демократії і реформ», – підкреслив президент Обама.


– Що Захід міг би зробити краще, щоб підготуватися до цієї можливості і до подальших дій Росії в східній Україні?

– Знаєте, існує проблема з інтерпретацією того, що сталося тоді в Києві, з відстороненням одного президента і подальшим вибором іншого. І це питання до кінця не вирішено. З точки зору американців, прихід президента Порошенка був у порядку речей і відповідно до закону, але я повинен сказати, що інтерпретація цих подій президентом Путіним – зовсім інша. Але я думаю, що діючі лідери, що представляють офіційну точку зору, висловилися б точніше, кажучи про те, як розсудити ці дві думки.

Які взагалі перспективи мирного вирішення цього конфлікту, що для цього має статися?

– На мою думку, виконання мінських угод у всіх їх аспектах, організованих Францією і Німеччиною – це найкращий підхід. І я сподіваюся, що лідери в Києві та Москві зроблять все, що зможуть, щоб цю угоду виконати. Як я сказав раніше, я не бачу ніякого іншого шляху.

– У такому випадку, до яких дій Ви закликали президента Путіна під час Вашої зустрічі?

Ну, мені не потрібно було ні до чого його закликати, тому що вони обидва – і Путін, і міністр Лавров – запевнили нас всіх, «Старійшин», в тому, що Росія повністю зацікавлена і прихильна виконанню мінських домовленостей. Вони стверджували – я не знаю, факт чи ні, те, що проблема в Києві, тому що лідери в Києві не бажають, як це було домовлено, сідати за стіл переговорів з представниками сходу України. Але, так чи інакше, в Москві ми не почули нічого, крім того, що Росія хоче виконати мінські домовленості у всій їхній повноті.

Президент Барак Обама говорить про законність і втиправдання анексії Криму Росією зовсім інші речі, ніж говорите Ви. Чи можна сказати, що Ви не згодні з його оцінками, що у Вас інша думка?

Я не знаю нічого про різницю в думках. Те, що я Вам кажу – Росія прихильна виконання мінських угод, які, як я вже сказав, є кращим рішенням. І я нічого не знаю про те, що Сполучені Штати не згодні зі мною в необхідності виконання цих угод, хоча, як Ви знаєте, вони не є учасником цих угод.

– А чи повинні були б, на Вашу думку, США увійти в один з цих форматів, «мінський» або «нормандський», як його іноді називають?

– Як я зрозумів від російських керівників, вони б дуже хотіли, щоб США висловили підтримку ідеї повного втілення в життя «Мінськ-2». Я не говорив про це з президентом Обамою, але, як я розумію, США це підтримують. Але я не бачу потреби в тому, щоб США були безпосередньо залучені в це. Досить того, що в це залучені Москва, Київ, Париж і Берлін. Ті, хто підписав відповідні домовленості, і повинні їх виконувати. Але я хотів би, щоб взагалі всі країни світу підтримали виконання мінських угод.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG