Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 20:42

«Людям у Бельгії допоможуть і без мене, а ось хто підтримає українців?»


За один раз волонтери відправляють з Бельгії по 15 тонн речей. Оренду вантажівки оплачує звичайне бельгійське подружжя

Брюссель-Едегем – У бельгійському містечку Едегем місцеві волонтери нині готують до відправлення в Україну чергову партію гуманітарної допомоги. Їх об’єднує організація під назвою «Україна-проект-Едегем», що вже понад 20 років допомагає Україні. Під час війни бельгійці, які є її волонтерами і котрі не мають жодного українського коріння чи українських родичів, збирають і відправляють в Україну допомогу спеціально для переселенців, реалізують проекти їхньої реабілітації та збирають кошти для закупівлі вакуумних помп, які рятують людей від ампутації частин тіла. Крім того, Радіо Свобода розшукало в Бельгії і тих, хто самотужки допомагає Україні, збираючи кошти для лікування поранених чи поширюючи інформацію про українські події, покликану спростувати російську пропаганду.

Чи можна сьогодні знайти на Заході людей, які б не мали українського походження, українських родичів, були далекими від політики, й при цьому допомагали Україні в її нинішній біді? Радіо Свобода відправилось на пошуки таких людей у Бельгії.

Консультант Ради європейської хімічної промисловості Берн Каппенберг розповідає, що Україна його зачарувала, коли побував у середині 1990-х у молодіжному таборі на Львівщині. «Я маю дуже світлі спогади про свою першу подорож в Україну. Після того я підтримував контакти з цією країною, у мене там є друзі», – каже він.

У Фейсбуці я намагався виправляти неправду російської пропаганди. Але потім вирішив, що треба зробити щось більше

І розповідає, як саме сьогодні допомагає цій країні: «На Україну напали, вона в небезпеці. І я сказав собі: що я можу для неї зробити? У Фейсбуці я намагався виправляти неправду російської пропаганди. Але потім вирішив, що треба зробити щось більше – допомогти комусь конкретному. Мої друзі познайомили мене з пораненим українським бійцем. Зараз я збираю для нього гроші».

Берн допомагає Україні самотужки, а ось спеціаліст з розвитку громад, координатор волонтерського проекту «Україна-проект-Едегем» Ліліан де Кооман-Боллартс із невеликого містечка Едегем під Антверпеном створила для цього цілу організацію.

Я вирішила: знедоленим людям у Бельгії допоможуть і без мене, а ось хто підтримає українців?

«Мене дуже схвилювало становище українців на початку 1990-х, коли, з одного боку, країна здобула незалежність, а з іншого, там було так багато знедолених людей. Тоді один із моїх учнів побував в Україні. Коли він повернувся, то сказав: ми маємо підтримати українців. І я собі тоді вирішила: знедоленим людям у Бельгії допоможуть і без мене, а ось хто підтримає українців? І постановила собі, що треба зробити проект саме для останніх», – пригадує Ліліан.

Просимо допомогти перенести вантажі, так з’являються нові волонтери – Люсія

Гуманітарну допомогу для України бельгійські волонтери збирають у великому ангарі. За один раз вони відправляють по 15 тонн речей. Оренду вантажівки, що везе гуманітарну допомогу в Україну, оплачує звичайне бельгійське подружжя, вони не багатії і не якісь публічні люди.

Речі призначені для найбільш нужденних людей. А нині вони також відправляються до тих, кого називають внутрішньо переміщеними особами

«Вся гуманітарна допомога з цього складу відправляється в місто Нововолинськ, звідки вона розподіляється між різними організаціями, різними містами. Ці речі призначені для найбільш нужденних людей. А нині вони також відправляються до тих, кого називають внутрішньо переміщеними особами», – пояснює координатор проекту.

Волонтер «Україна-проект-Едегем» Люсія розповідає, як у проект приходять нові люди: «Нових волонтерів вдається залучати здебільшого завдяки нашим соціальним контактам. Я прошу своїх сусідів віддавати нам одяг, який у гарному стані, але їм він більше не знадобиться. І часом люди цікавляться, а що це за ініціатива, і приходять допомогти. Приміром, у мене є подруга, їй 60 років, пенсіонерка, вона обіцяла прийти допомогти».

«Іноді я просто злажу зі свого велосипеда й підходжу до чоловіків, щоб попросити їх перетягти вантажі. І от таким чином деякі з них потім зголошуються приходити регулярно. Мій чоловік також приходив вантажити коробки. Одного дня на Різдвяному ярмарку, Люсія якраз спекла солодощі для благодійного продажу, ми з нею говорили між собою, що нам треба багато зробити, поруч стояв чоловік, почув це і сказав, що прийде до нас. Тобто волонтерів ми залучаємо, передаючи інформацію з вуст у вуста», – каже Ліліан.

Лікар, спеціаліст із гнійної хірургії Ігор Вітенько вже півтора десятка років працює в Бельгії. Сьогодні Ліліан допомагає йому збирати гроші для закупівлі для українських лікарень вакуумних помп, що лікують гнійні рани.

Я виявився єдиним українцем – решта бельгійці. Вони згуртувалися й активно допомагають нашій країні протягом уже 25 років

«Коли я перший раз прийшов на зустріч цієї групи волонтерів, то думав, що там принаймні половина українців буде, але я там виявився єдиним українцем – решта бельгійці. Тобто я, взагалі, там був єдиний з України. І вони так ось згуртувалися й активно допомагають нашій країні протягом уже 25 років», – відзначає Ігор Вітенько.

«Я хочу, щоб моя історія була прикладом для травмованих бійців АТО»

В історії Берна Каппенберга, крім світлої подорожі юності до України, є й інші, зовсім несвітлі сторінки: ось уже понад чотири роки він бореться з наслідками інсульту, перенесеного у віці 32 років. Берн повернувся до повноцінного життя, щодня ходить на роботу.

«Дуже повільно моя нога знову починала працювати, я багато її розробляв. Нині я працюю над рукою. І я вважаю, що відновити функції ноги чи руки можна. Але для цього ви повинні бути сильним. І головне – дозволити іншим вам допомагати. І це найважче, адже коли ви чоловік, та ще й військовий, боєць, коли ви донедавна все могли й були сильним та незалежним, то як ви могли себе уявити в такій ситуації? Ви розумієте, що я маю на увазі», – розповідає Берн.

Він дуже хоче, щоб його досвід став прикладом для травмованих українських військових, які сьогодні переживають щось подібне до того, що пережив він сам.

Взимку люди приходять працювати в ангарі, хоч опалення там немає

А тим часом волонтери в Едегемі розповідають, що переривають свою роботу зі збору допомоги Україні лише пару разів на рік – на найбільші свята. Організація, створена Ліліан, не лише споряджає вантажівки з гуманітаркою, але також співпрацює з різними благодійними організаціями в Україні: з-поміж них центр допомоги переселенцям у Бродах та закупівля медичного обладнання для українських лікарень.

Віце-координатор волонтерської ініціативи «Україна-проект-Едегем» Ваутер Дрюве каже, що на проект у Бродах гроші виділила й місцева бельгійська влада: «Після певного обговорення місцева рада Едегема вирішила підтримати наш проект допомоги центру для переселенців у Бродах. Вони виділила нам на це певну суму грошей. Також нам вдалося зібрати кошти приватних пожертв. У підсумку ми зібрали близько 5-6 тисяч євро».

Волонтер «Україна-проект-Едегем» Люсія каже, що працюють волонтери й за мінусових температур в ангарі: «Узимку тут дуже холодно, ми працюємо в рукавичках. Ми також гріємося біля обігрівачів, які спеціально встановлюємо, і потім повертаємося до роботи».

Лікар Ігор Вітенько наголошує, що завдяки купленим за бельгійської підтримки вакуумним помпам сьогодні в Україні людей рятують від ампутації, зокрема успішно лікують і тих військових та мирних жителів, які отримали поранення під час бойових дій на сході.

Через якийсь час почали надходити гроші, причому 80% надходило від бельгійців

«Без вакуумної помпи єдиний вихід – ампутація, – каже він. – Я приїхав до Бельгії, до кого я знову пішов? До Ліліан. Вона запропонувала написати лист-звернення й розповсюдити його з-поміж бельгійців і українців, моїх колег, а також фірм, які співпрацюють зі мною та з лікарнею. І через якийсь час почали надходити гроші, причому 80% надходило від бельгійців, і 20% – від українців».

Свого часу Ліліан була європейським президентом Міжнародної федерації волонтерів. Коли вона закінчила свою кар’єру, колеги їй пропонували десятки варіантів проектів, якими можна було зайнятися, але вона обрала той, який не пропонував ніхто, крім одного її колишнього учня, – проект для України. Чим усіх здивувала. Свого часу Берн Каппенберг теж зумів здивувати всіх тим, що повернувся до повнокровного життя, хоча йому пророкували прикутість до ліжка й інвалідного візка на все життя.

  • 16x9 Image

    Жанна Безп’ятчук

    На Радіо Свобода з 2013 року. Вивчала політологію в Києво-Могилянській академії, закінчила магістратуру з європейських студій у коледжі Європи (Польща), навчалася журналістики в Данській школі журналістики та університеті Суонсі (Уельс, Велика Британія). До Радіо Свобода працювала журналістом в інтернет-виданні «ПіК України», кореспондентом і редактором у журналі «Тиждень».

  • 16x9 Image

    Віталій Єреміца

    Кореспондент Радіо Свобода у Брюсселі з 2008 року. Родом із Буковини

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG