Якщо апеляція США на відмову австрійського суду про екстрадицію українського олігарха Дмитра Фірташа не спрацює, то перед українською владою постане питання: що робити з олігархом. Як пише «Ліга.нет», день суду над Фірташем не вдасться просто забути – ніби його не було. Сказано дуже багато слів, що вимагають якщо не спростувань, то хоча б пояснень від нової влади. Оголилося – уже не в журналістських статтях, а на судовому засіданні – коло людей, які брали участь у доленосних рішеннях упродовж кількох десятиліть і намагаються повернути собі колишній вплив. Кинута тінь на репутації провідних політиків демократичного табору – причому потрібно ще розібратися, кого насправді Фірташ і компанія хочуть в ході цього процесу втопити, а кому – допомогти зміцнитися. І залишилося найголовніше питання: що Києву робити з Фірташем? Якби його видали США, це питання вирішилося б сам собою. Але якщо апеляція американців не спрацює і Фірташ повернеться в Україну – ким він тут буде? Олігархом, що не приховує своїх амбіцій і можливостей, самовдоволеним ляльководом та імітатором політичних процесів? Пенсіонером, що живе в рідній країні тільки заради того, щоб не потрапити в руки американського правосуддя? Або фігурантом судових розслідувань – уже українських? Від відповідей на ці питання залежить навіть не доля Фірташа. Від них залежить доля самої України, наголошує видання. Заголовок статті «Шоу Фірташа: як вплинуть одкровення олігарха на політику України».
Загострення ситуації в Україні дуже дорого обійдеться Росії і не принесе їй нічого, крім нових неприємностей, переконує дописувач сайту «Новое время». Він вважає, що з точки зору елементарного здорового глузду глобальний наступ на Донбас – позамежна дурість. По-перше, це не має ніякого сенсу для Росії. Припустимо, що їм вдасться захопити кілька областей або навіть вийти на кордон з Кримом, прорубавши той самий знаменитий коридор. Ну і що? Нівелюються всі спроби про щось домовитися з Європою і домогтися пом'якшення санкцій. Полетить рубль. А що Росія отримає натомість? Кілька областей- жебраків? Тому неможливо придумати більш божевільну ідею, ніж великий наступ в Україні. Хіба що скинути атомну бомбу на Петербург – сенс операції буде відповідний. Якщо ж мова йде про якісь локальні спроби тиску чи шантажу, то це цілком можливо – незрозуміло тільки, що цим тиском, маніпуляціями і шантажем можна видавити з Європи, оскільки від України Кремль вже в принципі нічого не доб'ється. Тобто загострення ситуації в Україні не відповідає здоровому глузду. Однак, московське керівництво ним вкрай рідко оперує, переконаний дописувач. Заголовок статті «Наступати на Донбас – все одно що бомбити Петербург».
На даному етапі вже не можна зберегти Україну в територіальних межах 2013 року, переконує інтернет-видання «Хвиля». Якби Південна Корея пішла таким шляхом, то вона, вочевидь, досі воювала б на околицях Пхеньяна. Тому українці об'єктивно змушені піти шляхом усічення своїй території. Дилема дуже проста: поставити на кін модернізацію України ціною втрати територій, або мати в якості альтернативи архаїзацію України ціною формального збереження територій. Відповідь очевидна – модернізація в усіх сенсах обійдеться країні дешевше, ніж втрата ще кількох десятків років на топтання на місці. Втім, для тупцювання на місці потрібні ресурси, а їх немає. Відтак, хоче того більшість чи ні, але треба ампутувати вражені гангреною області України. Назавжди або на час – буде видно, на даний же момент це другорядне питання щодо необхідності виживання всього організму.
