Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 04:17

Любов до України й розуміння, хто є агресором, єднає ветеранів УПА і Червоної армії – Шпак


Ми хочемо говорити про всіх українців, які наближали перемогу на всіх фронтах

Різні покоління – ветеранів Другої світової і нинішню молодь, а також воїнів різних армій – Червоної і Української повстанської – єднає одне. Це любов до України. А також розуміння того, хто був агресором 70 років тому, і хто є агресорам зараз. На цьому в ефірі програми «Молодь плюс» наголосила перший заступник голови Українського інституту національної пам’яті Аліна Шпак. За її словами, світова політика замирення – це основна небезпека й паралель між нинішньою війною і минулою.

– Нинішнє покоління, зіткнувшись з війною починає розуміти своїх дідусів і бабусь, які пережили Другу світову. Історики теж проводять паралелі між Другою світовою і нинішньою ситуацією?

Аліна Шпак

Аліна Шпак

Кілька схожих речей. Це небезпечні і яскраві речі. Це позиція світу стосовно війни

– Мабуть, всі війни мають багато схожого, якщо говорити про психологію, соціальні явища. Але також і багато відмінного. Зараз багато говорять про кілька схожих речей. Це небезпечні і яскраві речі. Це позиція світу стосовно війни. Друга світова війна не почалася нізвідки, агресія Гітлера мала довший час перед тим. А весь світ займався політикою замирення тирана, «ще трохи і він зупиниться». Це основна паралель, яку ми можемо провести із сьогоднішніми подіями.

Якщо чекати, що Путін забрав Крим і заспокоїться – бачимо що не заспокоїться. Далі Донецьк, Луганськ. Якщо далі сподіватися, що заспокоїться – та не буде цього ніколи. Це основна паралель і ключова небезпека, що нема в агресора межі такої.

– 8 травня – День пам’яті і примирення. Примирення – з ким? З чим?

– Між абсолютно різним. Між тими, хто був по різні сторони барикад, в різних арміях, хто були навіть за Україну по різні сторони. Примирення і між поколіннями, між тими, хто не розумів про що йдеться і легковажно ставився до пам’яті про минуле. Це примирення із самими собою. Бо будь-яка війна не є чимось світлим і завжди благородним.


– Чим все-таки відрізняється відзначення 8 і 9 травня цього року від попередніх років?

Те що робить путінська Росія, це формування культу війни. Глорифікація війни

– Ключова відмінність у змістах. Понад 20 років, і з 1965 року, коли вперше відзначалося 9 травня як День перемоги, і те що робить путінська Росія, а це формування культу війни. Глорифікація війни. Глорифікація Червоної армії. За рахунок перемоги одних – приниження інших.

Саме людський вимір вкладаємо в святкування цього року

Ми ж хочемо цього року відходити від цього концепту глорифікації війни, формування цього культу військового. Це не свято однієї армії чи країни, а це данина кожній людині, яка стала жертвою Другої світової війни з обох сторін, від обох агресорів – як СРСР стосовно українського населення, так і гітлерівської Німеччини. Саме людський вимір вкладаємо в святкування цього року.

Ми хочемо говорити про всіх українців, які наближали цю перемогу на всіх фронтах

Також ми пропонуємо говорити про участь українців у Другій світовій. Це демонополізація перемоги. Близько 6 мільйонів українців воювали у лавах Червоної армії, 120 тисяч українців у лавах польського війська, 100 тисяч у лавах УПА, 80 тисяч в армії США, ми хочемо говорити про всіх українців, які наближали цю перемогу на всіх фронтах. Але ми говоримо і про військовополонених, і про депортації і про спалені села і про каральні акції.


– Чи зблизить нинішня ситуація в Україні різні покоління?

Що має поєднати українців сьогодні? Незалежно від поколінь, від того в яких арміях вони служили. Любов до України. Війна спонукає до такої активної любові

– Що має поєднати українців сьогодні? Незалежно від поколінь, від того в яких арміях вони служили. Любов до України. Війна спонукає до такої активної любові. Ти захищаєш Україну, це не абстрактна любов, це активна позиція.

Будь-яка війна – це категоричне зло, вона суперечить здоровому глузду і людському єству

Для чого нам пам’ятати? Для того, щоб не допустити цього в майбутньому. Будь-яка війна – це категоричне зло, вона суперечить здоровому глузду і людському єству. Це для того, щоб попередити її.

– Ще одна символічна зустріч – це зустріч ветеранів УПА і ветеранів Червоної армії. Як можна пояснити значення такої зустрічі тим, хто не дуже цікавився історією?

СРСР, а потім Росія робила з УПА ворогів. Ворогів режиму, ворогів держави

І тих, і тих ветеранів єднає любов до України, розуміння хто є агресором сьогодні

– Чому був вбитий клин між двома сторонами? Адже насправді і ті, і ті воювали за батьківщину. Але штучно вбили поміж ними клин. СРСР, а потім Росія робила з УПА ворогів. Ворогів режиму, ворогів держави. Але насправді вони воювали по одну сторону фронту. А ми починаємо доходити до розуміння вибудовування власної національної пам’яті, розуміння свого ж минулого.

І тих, і тих ветеранів єднає любов до України, розуміння хто є агресором сьогодні.

Ми розуміємо, що радянське минуле було злочинними, тоталітарним, окупаційним. І так ми будемо до нього ставитися

Ми розуміємо, що радянське минуле було злочинними, тоталітарним, окупаційним. І так ми будемо до нього ставитися. І відповідно до цього будемо вибудовувати наратив на майбутнє. Це приведе до того, що ми будемо об’єднані навколо нашої пам’яті і це буде елементом національної української ідентичності.

  • 16x9 Image

    Марічка Набока

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG