«Бачиш, човни плавають, люди відпочивають», – пояснює бойовик своїй нареченій чи дружині, коли вони переходять міст, який веде до парку імені Щербакова. Вони дивляться на синьо-жовті човники, які, здається, ще не встигли перефарбувати. На питання: «А ви що робите?», чоловік без сумнівів відповідає: «Воюємо». На його думку, за те, щоб люди могли займатися своїми справами.
Про те, що 9 травня важливе свято, яким треба пишатися, можна дізнатися майже від кожної людини, яка живе в Донецьку, а особливо серед прихильників так званої «ДНР». Кажуть про це ветерани (частіше за все вони самі не воювали в Другій світовій, але служили в Радянській армії) і всі інші. В тому числі молоді люди, які або навіть дня не жили в Радянському Союзі, або були надто малі, щоб пам'ятати, що відбувалося перед незалежністю України. Переважно знають тільки, що це важливий день, а от хто кого переміг і коли − ні.
Іван Стешенко служив 34 роки в ракетних військах. Прийшов на парад задовго перед початком. На грудях в нього багато медалей і обов'язково найбільшою є «георгіївська стрічка», як у більшості цього дня. У нього, як і в багатьох ветеранів, настрій не є таким бойовим. Те, на що він звертає увагу, це передусім пам'ять. «Відзначаємо це свято тому, що у кожного в сім'ї хтось загинув», – каже Стешенко.
Людмила здається на 15 років молодша від нього. Ще під час репетиції дуже емоційно реагувала на нинішні події в Україні. «Я вже не можу з цими фашистами», – майже плаче. На її думку, ці «теперішні» є гірші від тих, які були під час Другої світової війни.
Військовий парад – це найголовніша подія, яку запланували на 9 травня. Репетиції проводили декілька разів, а щонайменше два рази − з технікою. Танки, БТРи, БМП, «Стріли 10», «Гради», «Зенітки» та гаубиці – всі вони прикрашені георгіївськими стрічками і зірками, дуже схожими на ті, які використовує російська армія. Хоч жителі Донецька вже могли надивитися на техніку і бойовиків, та 9 травня все рівно декілька тисяч людей вирішило прийти на площу Леніна.
Вишикувані стояли різні підрозділи. На характерному синьому камуфляжі, який раніше використовував «Беркут», тепер видно шеврони «ОМОН». Це наступна зміна, після перейменування міліції на поліцію, яка має показати, що для сепаратистів авторитетною є російська система. Біля «ОМОНу» стоїть «Інтернаціональна бригада», в склад якої входять росіяни, абхазці та інші. Вони й інші підрозділи належать до так званої «Республіканської гвардії». «Тільки не плутайте з Національною гвардією», – посміхається командир «Інтернаціональної бригади». На БТРах сидять бойовики «Мотороли» зі «Спарти». Сам ватажок «Моторола» одягнений в чорну форму, видно багато медалей. Що вони значать і хто їх йому вручив? Цього ніхто не знає.
Незважаючи на те, що і українська сторона, і представники угруповання «ДНР», говорили про можливі замахи, обстріли та атаки, декілька тисяч людей прийшло на площу Леніна. Здається, найбільше переймався цим голова так званої «народної республіки» Олександр Захарченко, машина якого несподівано проїхала біля трибуни. Вийшли охоронці, один відкрив двері і допоміг вийти. Захарченко, хоч і був на милицях, швидко пересувався. Автомобіль відразу від'їхав. Все відбулося так швидко, що люди, які прийшли подивитися парад, не помітили, що сталося.
Із запізненням парад почався, а разом із ним і сильний дощ. Захарченко, також у формі і з чотирма хрестами, сказав, що так само, як 70 років тому, тепер треба воювати з «фашизмом», тому ця річниця є така важлива. Людей однак більше цікавили бойовики і їхня техніка. Коли проходили наступні підрозділи, було чутно: «молодці» або «дякуємо». Здається, що люді на параді найкраще впізнають саме «Моторолу» і «Ґіві». Останній їхав на танку, а перший на БТРі. Коли проїжджали, натовп вигукував їхні «імена».
Після параду почалася спортивно-культурна програма. Відбулися пробіжки, змагання тощо. На вулицях люди в камуфляжі роздавали безкоштовно морозиво.
Однак головні події перенеслися з площі Леніна до парку Щербакова, де почалися концерти, читання віршів і тому подібне. Багато людей напивалися. В місті щораз частіше видно п'яних у камуфляжі. «Що хочеш нас укропам показати?!» – агресивно відреагував один із п'яних бойовиків, коли фотограф старався зробити їхнє фото на тлі плакату зі Сталіним. Решта з групи «деенерівців» стримала його.
О 22-й годині мав початися салют, але стріляли вже на півгодини раніше. Голосний звук було чути десь в околицях Калінінського району. Від цього часу кількадесят хвилин в місті починає бути дуже шумно і світло. Люди дивляться у вікна. Звуки феєрверків, серії з автоматів та постріли для багатьох із них асоціюються не зі святом, а з війною.
