Мешканці Донецька, що були на параді до Дня перемоги, вітали «бандитів, які цілий рік відверто грабують Донбас, як героїв. Фотографії з Донецька свідчать про те, що минулий рік не навчив жителів нічому. Жодних висновків з того, що сталося, вони не зробили. Віджаті машини, розграбовані супермаркети, розпиляні на метал заводи – все це не відкрило донеччанам очі на те, ким насправді є їхні «захисники». Потрібно вміти визнавати очевидні речі, переконує донецький журналіст Дмитро Казанський, якого цитує «Главком». Донецьк ворожий Україні і лояльний до окупантів і колабораціоністів. Про це йдеться в матеріалі «Минулий рік не навчив жителів Донбасу нічому. Чи є сенс далі жити разом?»
За останній рік ми маємо дві абсолютно чіткі категорії людей: ті, які продовжують жити в обмані і ненавидіти все українське, і ті, хто цей рік прожили серед українців, і бачать, наскільки дорого обходиться цей самообман. В цьому переконаний експерт сайту «Главред». Він також вважає, що нині у Путіна немає можливості для ведення широкомасштабної війни проти України. Ні зараз, ні в перспективі. Але створеного потенціалу російсько-сепаратистських військ в «ЛНР» і «ДНР» і на російському кордоні достатньо для можливої дестабілізації обстановки і спроби розвитку локального успіху на обмеженій території.
Донбас потрібен Путіну, щоб постійно тероризувати Київ. Це головна мета, а є ще безліч другорядних, переконаний дописувач інтернет-сайту «Фокус». Наприклад, санітарна: вирити на околиці імперії вигрібну яму для людських покидьків, потенційно здатних заразити імперію смутою. Однак, на думку автора, тепер, коли зона конфлікту локалізована, заклики до ескалації неконструктивні. Останнім часом, за спостереженням дописувача, серед мешканців Донбасу шириться розчарування в російському лідерові на кшталт «Путін нас здав!». А втрата довіри до Путіна означає, що почався процес вироблення імунітету стосовно пропаганди. Відтак, можна вже з кимось там розмовляти, можна вибудовувати якісь комунікаційні стратегії. Адже вороги у нас спільні – від кремлівських політиків, які зіштовхнули нас лобами, до таких абстрактних демонів, як бідність і корупція. Дорога буде довгою і тернистою, але саме вона може виявитися найкоротшою до примирення, наголошує дописувач. Вийде чи ні – невідомо, але як мінімум вдасться врятувати тисячі життів, переконує автор. Заголовок статті – «Кінець війни. Чому конфлікт у Донбасі не можна закінчити військовим шляхом».
