Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 03:02

Агресія Росії зробила Польщу й Литву «східними орлами»


Плакат Юрія Неросліка

Плакат Юрія Неросліка

Захід визнав компетентність цих країн у російському питанні. А колись їх за їхні позиції вважали «русофобами» – брюссельський оглядач

Брюссель – Польща, Литва, Естонія та деякі інші європейські держави з часу агресії Росії в Україні через свої жорсткі підходи до Москви стали називатися «східними орлами». Їхній вплив на ухвалення рішень в ЄС та НАТО суттєво зріс, бо вони самі почуваються в небезпеці, пояснюють аналітики. Водночас, у разі поразки України у протистоянні росіянам, це буде поразкою й для політики Варшави чи Вільнюса, адже ці столиці наразі серед європейців вважаються своєрідними експертами в питаннях поводження з Росією, додають у Брюсселі.

Європейські саміти збирають у Брюсселі майже три десятка лідерів країн ЄС. Однак, із часу російської окупації Криму та війни на українському Донбасі, політики і представники саме східних і центральноєвропейських держав, зокрема, польського уряду, привертають до себе у столиці Євросоюзу найбільшу увагу преси. І не лише преси: до думки Варшави прислухаються, із Польщею консультуються, у Польщі питають порад значно частіше, ніж раніше.

Гадаю, Захід визнав досвід та компетентність цих країн у російських чи українських питаннях. А колись їх за їхні позиції вважали «русофобами»

«Це правда, що від початку конфлікту в Україні до голосу Польщі чи країн Балтії у ЄС прислухаються значно уважніше, – каже Анна Відзек, брюссельський кореспондент найбільшого польського інформагенства Polska Agencja Prasowa. – Гадаю, Захід визнав досвід та компетентність цих країн у російських чи українських питаннях, адже до цього дуже мало західних політиків вірили їхнім застереженням, що Росія буде здатною на те, що вона робить в Україні, що вона небезпечна держава. А колись їх за їхні позиції вважали «русофобами».

Водночас, довіру викликає і те, що Польща була єдиною країною ЄС, яка протягом кризи не зазнала спаду економіки – додає польська журналістка: «Нарешті поляки мають ще й надійний та стабільний уряд, а це також суттєво вплинуло на зміцнення позицій Польщі».

Німецька канцлер Анґела Меркель і польський президент Броніслав Коморовський під час консультацій у Варшаві, де, серед іншого, обговорювали війну на Донбасі та відносини з Росією, 27 квітня 2015 року

Німецька канцлер Анґела Меркель і польський президент Броніслав Коморовський під час консультацій у Варшаві, де, серед іншого, обговорювали війну на Донбасі та відносини з Росією, 27 квітня 2015 року

Свідченням пильної уваги до лінії поведінки офіційної Варшави чи Вільнюса Анна Відзек називає і той факт, що так звані національні брифінги польських чи литовських лідерів у брюссельських установах, що зазвичай передбачені лише для вітчизняної преси, нині збирають повні зали журналістів із різних держав.

Варшаву слухають, бо бояться наступник кроків Росії – експерт

Зростання впливу в Брюсселі нових членів ЄС, зокрема, поляків, безсумнівне, підтверджує колишній очільник Єврокомісії, а нині старший консультант Європейського політичного центру Еберхардт Рейн.

Гадаю, до того часу, поки фронт не стабілізується, ЄС буде продовжувати свої санкції

«Східноєвропейські країни – Польща та балтійські держави – збільшили свій вплив у Євросоюзі, бо всі бояться того, якими будуть наступні кроки Росії, – каже експерт. – Чи заспокоїться вона, чи має намір далі погіршити ситуацію, пославши в атаку свої гібридні сили, чи напавши на Маріуполь для прокладення сухопутного шляху до Криму замість мосту, який вони хотіли б побудувати в Азовському морі, і який коштуватиме 3 мільярди доларів. Ніхто не знає, чого чекати. Гадаю, до того часу, поки фронт не стабілізується, ЄС буде продовжувати свої санкції».

При цьому, каже Рейн, якби занепокоєння ситуацією в Україні з боку Польщі, країн Балтії і навіть у Фінляндії чи Швеції не поділяли б решта держав ЄС, то накладати обмеження на російську економіку й оголошувати персонами нон-ґрата представників Кремля ніхто не захотів би. При цьому, найпереконливішим фактом для решти об’єднаної Європи стало збиття малайзійського літака над Україною, додає брюссельський аналітик.

Ваги східній та центральній Європі на рівні всієї європейської співдружності додало також обрання півроку тому головою Європейської ради колишнього польського прем’єр-міністра Дональда Туска. На думку експертів різних держав ЄС, Туск став символом успіху країни, яка нині частково керує справами співдружності й поступово набуває статусу «великої, впливової європейської держави». Втім, на рівні об’єднаної Європи на адресу Дональда Туска лунає і критика. Зокрема, у тому, що, як пояснив один з європейських дипломатів, він все ще не спромігся «позбутися свого костюма польського прем’єра». Скажімо, організовуючи саміти лідерів ЄС, він рішучіше за свого попередника, бельгійця Ван Ромпея, вносить на свій розсуд пропозиції та корективи. Натомість, як пояснює Еберхардт Рейн, «Євросоюз на те і є об’єднанням рівноцінних держав, аби рішення у ньому ухвалювалися колективно».

Неоднорідний схід ЄС

Водночас, не слід розглядати однакове зростання ролі всіх держав східної та центральної Європи після анексії Криму та початку війни в Україні, зазначає виконавчий директор Офісу зв’язку українських аналітичних центрів у Брюсселі Олена Пристайко.

В центрально-східній Європі є країни з неоднозначною позицією. Це – Угорщина, Словаччина. Болгарія – також важка країна. Це – наш фронт робіт

«Це зовсім неоднорідна група країн. Серед них є ті, що справді набагато більш активні в українському питанні, – пояснює вона. – Вони проукраїнські й розглядають захист України, як захист своїх власних держав. Це – Польща, балтійські країни та ще держави Скандинавії, що більше тяжіють до цієї групи. Разом з тим, в центрально-східній Європі є країни з неоднозначною позицією. Це – Угорщина, Словаччина. Болгарія – також важка країна. Саме там нам потрібно працювати, це – наш фронт робіт. Слід зрозуміти, чому вони не опираються так само активно, як деякі інші країни, й не підтримують Україну, оскільки це саме ті країни, що входили до Варшавського договору, у яких є історична пам’ять, що означає: бути під Радянським Союзом».

«Треба розібратися з цими причинами та працювати над тим, як переконувати ці країни надавати більше підтримки Україні та займати активнішу позицію всередині Європейського союзу», – додає Олена Пристайко.

Антипутінський протест у Софії напередодні зустрічі міністрів закордонних справ Росії та Болгарії, липень 2014 року

Антипутінський протест у Софії напередодні зустрічі міністрів закордонних справ Росії та Болгарії, липень 2014 року

Поразка України буде поразкою ЄС – Ґотєв

Польща та ще низка держав колишнього соціалістичного табору всередині ЄС справді набувають чималої поваги, дехто їх навіть називає «східними орлами», маючи на увазі те, що вони віддають перевагу тиску, жорстким і силовим рішенням. Так вважає брюссельський оглядач Ґеорґі Ґотєв, старший редактор європейського інтернет-порталу EurActive.

«Вони добре знають Росію, тому почуваються в небезпеці. Безумовно, їхній вплив усередині ЄС суттєво зріс. Однак, тепер все залежатиме від того, що діятиметься в Україні. Якщо вона стане нормальною процвітаючою європейською державою, без конфліктів на своїх кордонах, – це означатиме, що Варшава та інші мали рацію, і це додасть їм ваги. Але, якщо, попри всі зусилля, Україна стане пошматованою державою, цим країнам будуть дорікати в політичному екстремізмі та в погіршенні ситуації. Загалом, це буде важкою поразкою для всього Євросоюзу».

Ґеорґі Ґотєв нагадує і про польсько-шведське походження ініціативи «Східне партнерство», яка, каже він, також служитиме своєрідним індикатором, чи правильним був курс на поглиблення відносин із державами колишнього СРСР, обраний Євросоюзом.

Ірнеріо Семінаторе: Польща й Литва впливають на НАТО, а не на ЄС

Щоправді, дехто з аналітиків у Брюсселі переконаний: думка Варшави чи Вільнюса має значно меншу цінність усередині Євросоюзу, ніж в НАТО. Ірнеріо Семінаторе, засновник та президент Європейського інституту міжнародних відносин (IERI) схильний вважати саме так.

Їхній вплив у ЄС менший, бо там є країни, що не хочуть долучатися до вирішення української кризи ні військово, ні якось по-іншому. Франція, Німеччина чи Італія

«Ці невеликі держави, а саме, Фінляндія, Литва, Естонія і – найважливіша серед них – Польща, мають відносно більшу вагу саме в НАТО, – вважає Семінаторе. – Вони мають функцію політичної мобілізації, спрямованої на Сполучені Штати, які мають воєнні потужності та які значно уважніше дослухаються до цих держав. Натомість, їхній вплив у ЄС менший, бо там є країни, що не хочуть долучатися до вирішення української кризи ні військово, ні якось по-іншому. Франція, Німеччина чи Італія – тобто ці найважливіші європейські держави не хочуть ні подальших санкцій, ні брати на себе військову відповідальність, скажімо, надсилати туди армію».

На його думку, вирішення українського конфлікту можливе тільки тоді, якщо розпочнуться прямі переговори ЄС та США з Росією, яка має прямий вплив на ситуацію та контролює окуповану східну частину України. І вирішальну роль у підштовхуванні до цього процесу могли б зіграти саме країни східної та центральної Європи. Водночас, каже Семінаторе, наразі слід говорити не про зрушення балансу влади в бік східних держав, а лише про збільшення їхнього впливу, який у ЄС залежатиме від продовження чи припинення політики санкцій щодо Росії. Тим часом, у рамках НАТО ці країни залежатимуть від позиції, яку займатиме Вашингтон.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG