Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 09:51

Те, що мене дуже вразило, було почуття блюзу в радянської публіки – воно таке ж, як у Британії та Європі загалом – Кінґ

Марк Бейкер, Том Бамфорс

Музичний світ втратив одного з найталановитіших блюзменів, американця Бі Бі Кінґа 14 травня. Його шанувальники по всьому світу сумують, але любителі музики з Москви та пострадянських країн особливо близько сприйняли цю втрату.

Бі Бі Кінґ – «Король блюзу» – мирно помер у своєму домі у Лас-Вегасі. Йому було 89 років, і протягом року його здоров’я погіршувалося.

На початку 1979 року Кінґ відвідав Радянський Союз із чотиритижневим турне, відігравши 22 випроданих концертів у п’яти містах: Москві, Санкт-Петербурзі (тоді Ленінграді), Баку, Єревані та Тбілісі. Він був першим великим ритм-енд-блюз-музикантом, який дав концерт у СРСР. Тоді він перевернув радянський музичний світ із ніг на голову.

Однією з його найвідоміших хітів є композиція The Thrill Is Gone 1969 року, але його музична кар’єра охоплювала сім десятиліть. Від став натхненням для поколінь міжнародних музикантів, у тому числі Еріка Клептона, Джимі Гендрікса та Кіта Річардса.

Вплив у Росії

Андрій Макаревич, лідер і засновник російської групи «Машина времени», сказав, що Кінґ мав величезний вплив на всіх російських і радянських блюзових музикантів, зокрема Сергія Воронова, Олексія Бєлова та Гію Дзганідзе.

Макаревич у розмові з Радіо Свобода також зауважив, що йому пощастило потрапити на один із концертів Кінґа під час радянського турне. Макаревич спеціально прилетів до Санкт-Петербурга з Москви. За його словами, він таємно записав концерт, адже у ті часи радянські цензори забороняли багато західної музики.

«Так, я прилетів (до Санкт-Петербурга – ред.), щоб послухати його. Там було легше. Я записав його на магнітофон, який я сховав у сумці, щоб я міг вивчити його гітарні акорди та навчитися ним», – сказав він.

Макаревич говорить, що він й інші російські музиканти були вражені, насамперед, електричною присутністю Кінґа на сцені.

«Коли ви бачите виконавця наживо, ви відчуваєте його енергію. Це щось зовсім інше. Бі Бі Кінґ не був вражаючим через швидкість, з якою він грав, або через те, що він мав гарну техніку, але через свою енергію. Ви могли це відчути… на живому концерті з живою взаємодією», – сказав музикант.

Блюзмен-державний діяч

Історичний тур 1979 року був організований у рамках програми Культурного обміну Держдепартаменту США. Ідея полягала в тому, щоб презентувати сторону американської культури, про яку радянська публіка могла б ніколи і не довідатися.

Радянська сторона подбала про логістику та анонсування туру, навіть призначила Кінґу скромний рублевий оклад. Пізніше блюзмен сказав, що зарплатня була справедливою. Однак він додав, що заробіток було останнім, що він мав на думці, погодившись на це турне.

В інтерв’ю у липні 1979 року, незабаром після повернення до США, Кінґ із ентузіазмом розповідав про радянські концерти і особливо про реакцію аудиторії.

«Те, …що мене дуже вразило, було почуття блюзу у публіки. Воно таке саме, як і у Британії та Європі загалом». Турне, сказав Кінґ, довело, що музика є «міжнародними знаменником для об’єднання людей всіх рас, віросповідань і кольору».

Мало що зберіглося з часів того радянського турне, хоча концерт у Тбілісі тоді записали для можливого розповсюдження у майбутньому. Уривки шоу, яке відбулося у березні 1979 року, можна знайти на YouTube.

«Захоплююча та неймовірна»

У своїй книжці Russia Gets the Blues («Росія отримує блюз» або «Росія розуміє блюз») письменник Майкл Урбан пише, що радянське турне Кінґа у 1979 році було «знаковою подією для низки російських блюзменів-аматорів – їхня перша зустріч зі справжнім блюзовим виступом одного з живих легенд жанру».

Російські глядачі, згідно з Урбаном, були «шоковані» та «сповнені захоплення». Музика Кінґа була одночасно «захоплюючою» та «неймовірною».

Однак, час обраний для турне був доволі незвичним, пише Урбан, адже тоді був період «політичної та культурної репресії, які зігнали домашній рок-н-рол і блюз на узбіччя суспільного життя».

Молоді росіяни навряд чи пам’ятають турне 1979 року, але вони можуть знати Кінґа з популярного концертного відео під назвою «Бі Бі Кінґ і друзі», яке показували у московських клубах у 1990-х роках у перервах під час поп- або блюз-концертів.

Кінґ народився під іменем Райлі Бі Кінґ на фермі біля Міссісіпі, де збирав бавовну у дитинстві. Він розпочав свою музичну кар’єру в євангельському квартеті Міссісіпі, але невдовзі переїхав до Теннессі, де працював диск-жокеєм, що надало йому доступ до великої кількості музичних записів.

Отримавши прізвисько Beale Street Blues Boy (Блюзовий хлопець із вулиці Біл), пізніше скороченого до Blues Boy (Блюзовий хлопець) і нарешті В.В. (Бі Бі), він вивчав великих блюзових і джазових гітаристів, перш ніж досягнув власної популярності у 1960-х роках.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG