Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 08:07

Справа підпалу львівської бази «Беркуту». Колишніх не буває?


Ілюстраційне фото. Львів, 18 лютого 2014 року

Ілюстраційне фото. Львів, 18 лютого 2014 року

«Роман Дракус – один із небагатьох, хто давав чіткі та ясні свідчення щодо підриву бази»

Єдиний свідок у справі підриву львівської бази «Беркуту» Роман Дракус знову заявляє про тиск.

Навіть у Львові, місті, де впроваджується пілотний проект із реформування МВС, помітно, як за медійними бульками щодо начебто революційних змін у правоохоронних органах тихо реставрується стара система. Точніше, навіть не реставрується, а просто продовжує жити.

Єдиний свідок у справі щодо підриву в лютому 2014 року львівської бази спецпідрозділу «Беркут», яка завершилася смертю двох працівників міліції, Роман Дракус заявляє про те, що на нього чиниться морально-психологічний тиск з боку керівництва переформатованого спецпідрозділу, який віднедавна називається Батальйоном міліції громадської безпеки особливого призначення (БМГБОП).

Роман вважає, що посилення тиску може бути пов’язаним із початком розгляду справи у Франківському районному суді міста Львова. Хоча єдиний підозрюваний – екс-заступник командира «Беркуту» Сергій Голуб втік із міста ще минулого року (імовірно, до Росії), Роман переконаний, що справу всіляко намагаються «зам’яти». Найпростіший шлях до цього – позбутися єдиного свідка. Не буде свідчень Романа – не буде справи.

Це зовсім не повинно нас дивувати. Керівництво переформатованого спецпідрозділу, судячи з усього, досі підтримує тісні зв’язки з колегами, які залишили займані в органах внутрішніх справ посади після завершення Майдану. Роман Дракус розповідає, що колишні працівники «Беркуту», зокрема, екс-заступник командира Василь Дідух, який був звільнений минулого року після проведення службового розслідування щодо підриву бази, вчащає на своїй приватній автівці до нинішнього начальника БМГБОП Миколи Старосільця (він також є колишнім «беркутівцем», за часів Януковича обіймав посаду інспектора штабу, опісля пройшов переатестацію і очолив силову структуру). Усе б нічого, але місце дислокації спецпідрозділу є особливим об’єктом, на території якого знаходиться зброя, і поява там сторонніх осіб не є припустимою. Прості смертні, навіть із числа членів громадської ради при МВС, потрапити туди не можуть. А от колишні працівники «Беркуту» – будь ласка. Колишніх не буває?

Роман розповідає, що коли під час чергового такого візиту він повідомив про це одному з представників громадської ради при МВС Львівщини, активістці Наталії Солтисяк і з цією метою залишив територію підрозділу у невстановлений час, начальник штабу ініціював проти нього службове розслідування. Хоча максимум, що може загрожувати Романові – це урізання зарплатні, він вважає це розслідування формою тиску на нього. Із відповідною заявою він звернувся 8 травня до прокуратури Львівської області (скан-копія додається). У заяві він стверджує, що на нього здійснюється тиск саме як на «свідка по кримінальному правопорушенню та діючого працівника БМГБОП». Станом на 16 травня, тобто за більш ніж тиждень після подання заяви, реакції від прокуратури він так і не отримав.

Активістка Наталія Солтисяк встигла відзняти на відео появу біля території підрозділу Василя Дідуха. Вона дивується, що могло стати причиною цього візиту. І відразу пригадує, що після Майдану у Львові так і не було проведене розслідування щодо можливого існування в «беркутівців» суперечливого спільного бізнесу. На відео ж Василь Дідух заперечує, що мав намір заїжджати на територію бази, і каже, що приїхав по документи. Хоча звільнений він був півроку тому, а відповідальні особи запевнили Наталю, що жодних особистих речей Василя Дідуха на базі не залишилося.

Члени громадської ради, схоже, налаштовані вимагати звільнення керівництва БМГБОП.

«Чомусь я, як член громадської ради, не можу зайти на територію бази, натомість Старосілець як до себе додому запрошує тих, хто колись там працював. Ми будемо порушувати це питання, робити збори, щоб звільнити Старосільця. Бо вже не вперше він запускає сторонніх осіб на територію», – обурюється Наталія Солтисяк.

Нещодавно обраного голову громадської ради при ГУ МВС України у Львівській області Рустама Курбанова обурює той факт, що колишні працівники «Беркуту», які пішли з органів після проведення службового розслідування щодо підпалу бази, продовжують підтримувати тісні зв’язки з нинішнім керівництвом БМГБОП.

«Як той, хто брав участь у розслідуванні [справи про підрив бази] з боку громадськості, я вважаю, що там є склад кримінального злочину, адже загинуло двоє людей, зникла зброя, не були виконані розпорядження. І тепер, коли на базу повертаються ті, хто там служив у той час і розгулюють ніби вони в себе вдома чи на дачі, – мене це дивує», – каже він.


Так само як Наталя Солтисяк, Рустам Курбанов вважає, що на Романа Дракуса може чинитися тиск.

Роман Дракус, один із небагатьох, хто давав чіткі та ясні свідчення щодо підриву бази

– Мене дивує також, що єдиний, хто на це реагує – це Роман Дракус, один із небагатьох, хто давав чіткі та ясні свідчення щодо підриву бази. Він намагається бути послідовним, інформувати про протиправні дії, що вчиняються і теперішнім керівництвом, а саме про допуск на територію сторонніх осіб. Наприклад, Дідуха. Що він там робить? Мені це не зрозуміло. Можливо, Дракус порушив якісь дисциплінарні норми, відлучившись із бази, але є буква і є дух закону. По духу закону він вчинив правильно. Тому що бездіяльність, яка вчергове була б продемонстрована керівництвом чи відповідальними черговими по базі, призводять до того, що там перебувають люди, чия присутність не тільки не бажана, а є неможливою і, я би казав, суворо забороненою.

– Ви сказали, що Роман був одним із небагатьох, хто давав свідчення. Але у кримінальному провадженні він – єдиний свідок.

– Я сказав, що він один із небагатьох, бо мені доводилося спілкуватися з різними людьми під час розслідування. І хоча вони не давали свідчення так жорстко та артикульовано як Дракус, але в непрямий спосіб, непрямими свідченнями вони повідомляли про те, що були постійні систематичні порушення як на базі «Беркуту», так і під час перебування львівського «Беркуту» на Майдані в 2013–2014 роках. Це зафіксовано в доповідній записці. Хоча це не була процесуальна дія, строго передбачена законами, але це були добровільні зізнання як за моєї присутності, так за присутності працівника МВС.


Із матеріалів справи рустам Курбанов не знайомий, але, з огляду на те, що Роман Дракус все ж таки є єдиним свідком, решту вдалося вмовити тримати свої свідчення при собі.

Рустам Курбанов вважає, що 80% тих працівників, які працювали в «Беркуті» до, під час Майдану та під час підриву бази, – не повинні працювати в ОВС.

Люди вони деморалізовані, не відповідають займаній посаді, дивляться на свою роботу як на бізнес, законів знати не бажають, просякнуті круговою порукою

«Люди вони деморалізовані, не відповідають займаній посаді, дивляться на свою роботу як на бізнес, законів знати не бажають, просякнуті круговою порукою, – каже він. – Не знаю, чи мають вони якості, які могли б дозволити їм взагалі служити в погонах. Їм немає чого робити в міліції. 80% повинні покласти рапорт на стіл і йти собі будувати життя деінде».

Але рапортів на стіл ніхто не кладе. Більше того, Романа Дракуса колеги досі називають «зрадником», а в прокуратурі обережно цікавляться, чи не бажає він часом змінити свідчення або взагалі відмовитися від них.

Наразі громадська рада при МВС Львівщини за судовими засіданнями в справі підриву бази не стежить. Немає ресурсу. Пріоритетним зі зрозумілих причин вважаються подолання корупції та просування реформ. Утім, Наталя Солтисяк переконана, що матеріали справи будуть відправлені на повторне розслідування. І тоді можуть випливти нові обставини та нові підозрювані.

«Думаю, по ходу слідства можуть виявитися інші люди, які були задіяні в підпалі, – зауважує вона. – Тому що всі розуміють, що з Голуба зробили цапа-відбувайла, що Голуб був не один і діяв не за власною ініціативою. Хтось давав вказівку згори».

Марія Томак – журналіст Центру громадянських свобод


На цю ж тему:

11.02.2015
Справа про підпал бази «Беркуту» і «беркутівська» солідарність

Увечері 20 лютого 2014 року, коли вся країна була вражена масовими розстрілами людей у столиці, на базі львівського «Беркуту» прогриміли вибухи і спалахує пожежа далі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG