Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 06:10

Якщо грошей не вистачає на берці, то їх не вистачатиме і на культуру – Доній


Бандуристи на Хрещатику, 2013 рік (Ілюстраційне фото)

Бандуристи на Хрещатику, 2013 рік (Ілюстраційне фото)

Щоб гідно представляти Україну за кордоном, бракує не лише грошей, але і якісної культурної критики – голова «Останньої барикади»

Щоб донести сучасну українську культуру на воюючий схід України, митці відкрили власний «Східний фронт». З виступами і лекціями там побували зірки українського мистецтва – головний мотор цієї акції, письменник і поет Сергій Жадан, українська співачка, одна з найвідоміших інтерпретаторок української автентичної музики Мар’яна Садовська, етно-рокери «Козак систем», письменниця, авторка слів пісні «Повертайся живим» Ірина Цілик. Чи не настав час відкривати й «Західний фронт» і показувати найкраще в сучасній українській культурі Європі? Про це ми говорили з головою Мистецького об’єднання «Остання барикада», Олесь Доній.

– Переважна кількість українських митців себе дуже активно проявила на Майдані. Були окремі мистецькі проекти – типу «Мистецького Барбакану» – які активно проявили себе під час війни на Сході. Це і музиканти, літератори, які спеціально їздять з нами на Схід – в тому числі і з нами з «Останньої барикади», і існують безліч інших мистецьких проектів. І в цьому плані це зараз найзапитаніша для суспільства і, загалом, для країни ділянка. Безперечно, не слід забувати і про решту території України і, безперечно, і про зовнішнє обличчя української нації, української держави.

– Якщо відштовхуватися від цієї військової метафори, ви представляєте, так би мовити, добровольців. А як мають підтягнутися і урядові війська? Які в цьому випадку мають бути дії влади?

Держава могла б більше працювати узгоджено, якщо не вистачає коштів для всього, визначити, принаймні, умовно кажучи, реперні точки і найважливіші країни і міста, де варто було б представити нове українське мистецтво

– Влада мала б систематизувати діяльність. Не будемо забувати, що на Заході звикли планувати набагато вперед. Не так, як працюють в Україні, тому тут держава могла б працювати більш узгоджено, якщо не вистачає коштів для всього, визначити, принаймні, умовно кажучи, реперні точки і найважливіші країни і міста, де варто було б представити нове українське мистецтво. Скажу, що тут є проблема навіть з фотовиставками.

Те, що відбувається на сході – до мене, принаймні, звернулася одна з таких груп – група Маругіна-Іщенка – вони підготували фотовиставку, яка б демонструвалася в Києві з жахами цієї війни. Є домовленість про її показ у кількох країнах, але досі не можуть знайти хоч мінімальне фінансування з боку держави. Хоча це вкрай важливо, і стратегічна місія держави – донести інформацію того, що відбувається на сході.

Олесь Доній

Олесь Доній

– Зараз на Заході небувалий інтерес до України, бо Україну мало знали. Практично не знали, особливо в культурному плані не розрізняли Україну і Росію. І все одно представники України чи української культури діють так само, як добровольчі батальйони. Вперше, наприклад, у Празі на книжковому форумі, який є другим за розміром книжковим форумом в Європі після лейпцігського, буде представлена Україна, але, знову ж таки, участю або місцевих волонтерів, або волонтерів з України. Паралельно спроби, які робить держава, спрямовані на незрозумілу аудиторію. Мав відбутися тур Ансамблю пісні і танцю Збройних сил України. Цей тур відкликали, але вони збиралися представляти Україну «Калинкою-малинкою». Можливо, державі взагалі не потрібно зараз цим займатися? Хай би займалися війною, не займалися культурою?

– Я вам скажу, що і війною держава займається неправильно, і якщо досі не лише добровольчі батальйони, а й війська просять у волонтерів берці, каски, це означає, що ті велетенські кошти, які збирає уряд з бюджету, або витрачаються неправильно, або розкрадаються. І це є основна проблема.

Прориваються, але самостійно, без участі держави українські митці

Тому що ми з вами зараз можемо перерахувати ще якісні мистецькі проекти, які будуть представлені на Заході. Наприклад, на «Ополе 2015» – великий фестиваль у Польщі – запросили гурти Kozak System з польськомовним альбомом «Кохай і живи», але зрозуміло, що це без жодного внеску держави. Прориваються, але самостійно, без участі держави українські митці.

Чи потрібна участь держави? Я абсолютно певен, що вона могла б допомогти. Для того, щоб вона могла допомогти і мала б допомагати – повинний бути інший розподіл видатків у бюджеті, але система деолігархізації – цей уряд не хоче вводити. І нагадаю, це ж притча во язицех, що понад рік вже буцімто наша влада, але не призначений голова Антимонопольного комітету, ані голова Фонду державного майна. Тобто і це не можна списати на війну. Це мусить бути лише подання від прем’єра і затвердження Верховною Радою.

Чи це безпосередньо стосується мистецтва? Так, це безпосередньо стосується мистецтва, тому що гроші, які розкрадаються вже новою владою, їх, звичайно, не буде вистачати ані на культуру, ані на освіту, я вже не кажу про якісь поїздки українських митців за кордон.

– Як на вашу думку, хто має відбирати, хто має зараз представити нове обличчя України? Ми бачимо, що прориваються, як Ви кажете, на Захід люди зовсім різні – від благодійних концертів Каті Бужинської і до виступів класичних колективів, що виконують нові твори Валентина Сильвестрова в Парижі. Чи має хтось проводити цей відбір? Чи хто може, той хай і їде?

Я вам скажу, що і західний світ – достатньо різноманітний, і централізації культури і мистецтв нема ніде в західних країнах. Це визначає суспільна думка, це – раз, а друге – це ринок

– Я вам скажу, що і західний світ достатньо різноманітний, і централізації культури і мистецтв нема ніде в західних країнах. Це визначає суспільна думка, це – раз, а друге – це ринок. Тобто ці дві складові, які між собою конкурують, і, з одного боку, інтелектуали і мистецькі критики як вершки суспільної опініїї, а з іншого боку – це шоубіз і топ-менеджери компаній, які отримують прибутки від мистецької або культурної діяльності. Але в будь-якому випадку це конкурентне середовище. Тому держава може спрямовувати, може допомагати, але не мусить і не має права, звичайно, монополізувати цю ділянку.

Такого якогось спрямування держави, на жаль, не помітно. Тому можуть бути і якісні продукти мистецькі, а можуть бути – ну, скажімо, щоб не ображати нікого, можуть бути і менш якісні продукти. І як буде розбиратися західний глядач, слухач з цими продуктами, звичайно, буде іноді і важко. Тому очевидно, що в Україні мусить посилюватися критика від культури, і вони мають навчитися подавати свій продукт не лише українською (тим більше, не російською), а іноземними мовами. Тобто німецькою, англійською, польською, чеською, іспанською і так далі для того, щоб було можна з цим продуктом знайомитися. На цей момент – цієї критики, оцієї аналітики щодо української культури на Заході майже не знають.

  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG