Доступність посилання

ТОП новини

Російські спецназівці в українському полоні та свіжих могилах


Російські спецназівці на навчаннях. 2005 рік
Російські спецназівці на навчаннях. 2005 рік

Військові Росії, затримані в Луганській області, розповіли, як вони опинилися на Україну

Російське армійське командування і влада Росії продовжують заперечувати, що двоє росіян, затриманих після перестрілки на Луганщині 16 травня, є кадровими військовослужбовцями російської армії. У Генеральному штабі Збройних сил України, навпаки, у цьому не сумніваються, однак заявляють, що не будуть обмінювати Олександра Александрова та Євгена Єрофеєва як військовополонених, оскільки у країні не оголошено воєнний стан. Натомість, як повідомив журналістам голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко, росіянам будуть пред’явлені звинувачення у тероризмі. СБУ опублікувала у вівторок відеозаписи із затриманими, на яких вони говорять, що увійшли на територію України у березні цього року у складі групи з 12 осіб. Тим часом, блогери знайшли в одному з російських міст свіжі могили, у яких, як стверджують вони, поховані інші загиблі на Донбасі спецназівці. А доказів проведення антивоєнної акції, яка начебто відбулася у Тольятті, здається, немає.

«Міноборони Російської Федерації розраховує на розсудливість України та звільнення колишніх військовослужбовців, затриманих СБУ» – таку заяву зробив у понеділок агентству ТАСС офіційний представник відомства генерал-майор Ігор Конашенков. Він також підтвердив, що затримані після перестрілки в районі міста Щастя Луганської області «проходили службу в одному зі з’єднань Збройних сил Росії», проте «на момент свого затримання не були чинними військовослужбовцями Збройних сил Російської Федерації».

Ці слова, втім, залишають без відповіді запитання про те, чи були затримані військовослужбовцями до подій 16 травня, але вже після того, як приїхали на Донбас. Нових заяв Міністерства оборони або Генштабу з цього приводу поки немає.

Українські журналісти та військові дивляться відео з допитом одного із полонених військовослужбовців. Київ, 18 травня 2015 року
Українські журналісти та військові дивляться відео з допитом одного із полонених військовослужбовців. Київ, 18 травня 2015 року

Український журналіст Юрій Бутусов 19 травня розповів нові деталі перестрілки, в результаті якої були затримані росіяни. За його словами, група спецназівців була виявлена завдяки героїзму загиблого українського військовослужбовця Вадима Пугачова.

Група Єрофеєва діяла зухвало. Молодший сержант Вадим Пугачов отримав шість куль із автомата АС «Вал» – це спеціальна зброя російського спецназу
Юрій Бутусов

«Група Єрофеєва діяла зухвало. Вони вийшли на об’єкт атаки о 14:30 – посеред білого дня… Це була спроба обдуманої атаки, яка цілком могла увінчатися успіхом, оскільки використовувався фактор раптовості… Але о 14:30 на бруствер траншеї біля «Аляски» піднявся молодший сержант Вадим Пугачов… Вадим виявив диверсантів на короткій дистанції. І вони відкрили вогонь. Вадим отримав шість куль із автомата АС «Вал» – це спеціальна зброя російського спецназу», – написав Бутусов у Facebook.

Гвинтівку, вилучену в одного з затриманих росіян, напередодні продемонстрував журналістам у Києві командир 92-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України Віктор Ніколюк.


Подробиці затримання росіян розповіли на відео і самі бійці 92-ї бригади, що продовжують нести службу у місті Щастя. На відео показано місце подій. За словами одного з військових, «полонені при затриманні опору не чинили, вели себе відповідно до статуту та до правил Конвенції про поводження з військовополоненими, представилися військовослужбовцями 3-ї бригади спецназу ГРУ ГШ РФ, допомагали бійцям бригади у наданні їм медичної допомоги».


У вівторок 19 травня Служба безпеки України опублікувала нові відеозаписи із зізнаннями самих затриманих росіян. Обидва підтвердили, що проходять військову службу у військовій частині 21208 третьої гвардійської окремої бригади спеціального призначення у Тольятті.

За їхніми словами, вони увійшли на територію України наприкінці березня (як каже Александров) або на початку квітня (за словами Єрофеєва) у складі групи з 12 осіб. Завданням групи було «вести розвідку спостереженням, не перетинати лінію дотику, не відкривати вогонь без потреби». Зіткнення з українськими військовими, за їхніми словами, відбулося після того, як група була змушена змінити позицію через обстріли.

Свіжі могили

Пошуком прямих або непрямих доказів того, що затримані росіяни були чинними кадровими військовими і бійцями спецназу, займаються десятки активістів і блогерів, проте поки знайти такі дані у соціальних мережах їм не вдалося.

Громадські активісти Руслан Левієв і Вадим Коровін, які займаються збором інформації про російських військових в Україні, опублікували 19 травня фотографії свіжих могил. У них, як вони стверджують, поховані загиблі на Донбасі російські спецназівці. Одному із загиблих скоро мав би виповнитися 21 рік. Активісти поки не розголошують інформацію про те, де були зроблені знімки.


У бесіді з Радіо Свобода Левієв розповів про свої зустрічі з родичами загиблих і про те, наскільки поширена практика звільнення заднім числом російських військових, які «засвітилися» в Україні:

Всі троє спецназівців були товаришами по службі, близькими друзями, загинули вони на початку травня
Руслан Левієв

– Я не можу сказати, де ми зараз. Зараз ми приїхали у те місто, де ми знайшли одну з могил спецназівців, збираємо інформацію, розмовляємо з різними людьми. Всі троє спецназівців були товаришами по службі, близькими друзями, загинули вони на початку травня. Їхні могили у різних регіонах, тобто ми збираємося ще й в інші регіони з’їздити і там теж зафіксувати могили.

– Хто підтвердив Вам інформацію про те, що це саме могили спецназівців?

Інформацію про те, що всі троє служили у ГРУ, ми знайшли в їхніх профілях, у профілях їхніх друзів
Руслан Левієв

– Ми поспілкувалися з місцевими спецназівцями, яких просто зустріли на вулиці, і вони підтвердили, що ховали нещодавно того, кого ми знайшли. А інформацію про те, що всі троє служили у ГРУ, ми знайшли в їхніх профілях, у профілях їхніх друзів у соціальних мережах, і в особистій розмові дізналися зі спецназівцями теж, вони підтвердили.

– Ви вже досить давно займаєтеся пошуком поховань російських солдатів, загиблих в Україні, спілкуєтеся з їхніми родичами і товаришами по службі. Чи часто буває так, що військових, які «засвітилися» в Україні, звільняють зі збройних сил заднім числом?

– Найчастіше звільняють їх заднім числом тільки для зовнішньої інформації. Для ЗМІ, для громадськості, кажуть, що вони звільнилися. Але досить рідко буває так, що насправді їх звільняють заднім числом. Нишком родичам кажуть: ми вам заплатимо всі компенсації, головне – мовчіть. Реальне звільнення заднім числом, за моїми відчуттями, наскільки я спілкуюся з родичами і військовослужбовцями, – це досить рідкісний випадок. Тобто буває, звичайно, але рідко.

– Обіцяні компенсації виплачуються?

– Я багато разів зустрічав, що обіцяють, але жодного разу не зустрічав за весь час, більше року, щоб хтось сказав: так, ми отримали ці гроші.


Не перші російські спецназівці в Україні

Свої докази того, що в український полон потрапили чинні російські розвідники, опублікував український портал Informnapalm, який, серед іншого, займається OSINT, тобто, розвідкою на основі відкритих джерел. Про це Радіо Свобода розповів один з волонтерів проекту Роман Бурко:

– Наш ресурс спеціалізується на OSINT-розвідці. І ми часто аналізуємо соцмережі на предмет того, як російські військовослужбовці з геотегами залишають свої фотографії і так далі. Зазвичай залишають фотографії молоді і недосвідчені або солдати, які просто хочуть похвалитися в соцмережах, і вони не належать до якихось структур Головного управління розвідки, або структур спецпідрозділів. Тобто це зазвичай або танкісти, або артилеристи.

Дуже рідко трапляються хлопці з серйозніших структур, які виставляють свої фотографії в соцмережах, особливо офіцери. Тому що цього їх навчають у навчальних закладах, і якщо він заводять акаунти, то не під своїми іменами і прізвищами. Що стосується Александрова і Єфремова – ми проаналізували різні акаунти у соцмережах, знайшли багато військовослужбовців зі схожими прізвищами та іменами, також із Самари, але не можна було сказати, що це саме ці військовослужбовці. Тому мені здається, що люди з серйозних підрозділів – ГРУ, ГША, ФСРФ – не будуть світити свої особисті дані в акаунтах і тим більше постити фотографії. У даному випадку інформація про те, що вони військовослужбовці, була прийнята до відома безпосередньо з їхніх допитів, на яких вони розповідали, хто вони, хто їх привів в Україну, розповідали про своїх безпосередніх начальників і так далі. Подальші відомості більш широкого плану, я думаю, може дати СБУ, яка проводила ці допити.

– А раніше Вам доводилося стикатися зі спецназівцями з Росії на Донбасі? Які це були частини? Які вони мали завдання?

– Торік стикалися, було 10 полонених, які потрапили у полон в Україні, а російське керівництво сказало, що вони заблукали. Пізніше їх передали по обміну. Це був перший випадок потрапляння у полон спецназівців. Далі

До нас потрапляли в руки відеозаписи. Ми спілкувалися з силовиками, коли в полон потрапляли інші військовослужбовці російської армії
Роман Бурко

( і це були вже не спецназівці) це були танкісти з навчальних загонів, які навчали бойовиків як у Ростовській області, так і в Донецькій області, вже на території України. Тобто вони працювали на полігонах, навчали, як безпосередньо потрібно працювати з артилерією, танками і так далі. Такі військовослужбовці потрапляли вже у полон, але їх чомусь спішно міняли. У тому числі у нас було розслідування про сержанта Тура, який був спішно протягом трьох-чотирьох днів обміняний на п'ятьох українських офіцерів. Не нам судити про правильність цього рішення, можливо, воно було правильне. Хоча на мою думку, потрібно було надавати всі такі дані широкому розголосу. Ми можемо закінчити війну тільки у випадку найширшого розголосу і правдивих відомостей, які надходять.

– У чому цінність вашої місії, того, що ви робите?

– Ми волонтери, наш проект повністю волонтерський, ми не залежимо напряму від жодних офіційних структур. Ми спілкуємося з силовиками різних відомств, пробуємо допомогти військовослужбовцям, тому що вони перебувають на передовій, і з ними легше налагодити контакт. Наша місія у тому, що нам потрібно закінчити цю війну якомога швидше і з найменшими втратами. Причому не тільки з українського боку, але і з російського. Ми розуміємо, що Росія і російський народ зараз обдурений, як нам здається, обдурений керівництвом, обдурений Кремлем. І ось ця агресія, яка йде зараз на адресу України, мені здається, вона просто абсурдна, оскільки ми були братніми народами.

Тим часом, Міністерство закордонних справ України направило ноту протесту російській стороні у зв’язку із затриманням на території України двох російських військовослужбовців (за даними СБУ). У Києві заявили, що затриманих Євгена Єрофеєва і Олександра Александрова судитимуть за участь у терористичній організації.

Міністерство оборони Росії вимагає негайного звільнення російських полонених. У відомстві заявили, що ці двоє громадян дійсно служили в російській армії, але на момент затримання вже не числилися в Збройних силах. У Кремлі, коментуючи інформацію про затримання Єрофеєва й Александрова, 18 травня знову заявили, що російських військових на сході України немає.

Протест, якого не було

Тим часом, ЗМІ повідомляли про проведення акції протесту біля входу на територію військової бази 3-ї бригади Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Росії у місті Тольятті, яка, начебто, протривала не більш ніж 20 хвилин, перш ніж її розігнала поліція. Однак доказів її проведення немає.

Одним із перших західних ЗМІ, які повідомили про проведення акції, була британська телерадіокомпанія «Бі-Бі-Сі». Україно- та російськомовні сторінки «Бі-Бі-Сі» оприлюднили статті 18 травня, із посиланням на місцевого журналіста Сергія Петрова. Учасники акції протесту начебто відмовилися називати йому свої імена, але заявили, що прийшли під стіни воєнної бази, коли почули про затримання двох росіян на Луганщині, які назвалися військовослужбовцями загону спецпризначення ГРУ з частини, що базується в Тольятті.

Однак невдовзі після оприлюднення статей на власних сайтах, 18 і 19 травня, «Бі-Бі-Сі» видалило їх. Існуючі посилання на статті тепер відкривають сторінки з написом «404-Сторінку не знайдено».

Замість цього телерадіокомпанія опублікувала примітку, де написано, що «Бі-Бі-Сі» видалило ці матеріали «на час додаткової перевірки інформації, що в них містилася».

Як пояснив Радіо Свобода місцевий блогер і журналіст Олексій Напилов, воєнна база розташована у місті, недалеко від житлових кварталів. За словами Напилова, поруч є пішохідна доріжка і навіть автобусна зупинка, якими користуються місцеві мешканці.

«У зв’язку з цим розповідь про вчорашню акцію викликає обґрунтовані сумніви у багатьох корінних тольяттинців… Я з цікавості прогулявся, опитав людей, які живуть у найближчих будинках – бабусь, які час від часу дивляться у вікна, виходять на вулицю. Ніхто нічого не бачив», – сказав Напилов.

Він додав, що коли перед базою, зокрема, проводилися антипризовні акції протесту приблизно рік тому, то звідти оприлюднювали навіть фотозвіти. «Подібні акції проводяться, у першу чергу, для того, щоб показати, що вони були», – сказав Напилов.

Незалежний журналіст із Тольятті Сергій Журавльов також розповів, що ані він, ані інші журналісти поки що не змогли знайти учасників цієї акції.

«Насправді, така акція могла бути, її могли провести, але у міліцію повідомлення про це не надходили. Були повідомлення у самарській «Новій газеті». Я припускаю, що колеги взяли цю новину звідти», – сказав Журавльов.

Одна зі співробітників самарського видання Наталія Фоміна у розмові з Радіо Свобода повідомила, що про акцію протесту у Тольятті їм повідомив свідок, однак власних кореспондентів видання на місці не мало.

Більше того, за словами Напилова, жодного журналіста Петрова, на якого посилається «Бі-Бі-Сі», в Тольятті не існує. Його, начебто, не знають ані нинішні журналісти, ані ветерани.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG