Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 16:35

Кончіта, Путін і дивацтва пропаганди Кремля


Акція протесту гомосексуалів в Амстердамі. Квітень 2013 року

Акція протесту гомосексуалів в Амстердамі. Квітень 2013 року

Про те, як у Відні пропагандистський сюжет для російських ЗМІ готували з участю іноземців

(Рубрика «Точка зору»)

Кореспондент Радіо Свобода, акредитований на конкурсі «Євробачення-2015» у Відні, несподівано став свідком підготовки пропагандистського сюжету для федеральних російських каналів.

У Відні одного дня сталися дві події. Одна – на «Євробаченні», що відбувається в місті. Це була прес-конференція співачки Кончіти Вурст, знаменитої «бородатої жінки», завдяки перемозі якої на минулому конкурсі Відень, власне, сьогодні «Євробачення» і приймає. На цю прес-конференцію зібралася сила-силенна народу. Сотні журналістів. Усі, хто висвітлює «Євробачення». Бо де ж їм ще збиратися, як не на прес-конференції Кончіти Вурст, «зірки» номер один, зображення якої супроводжує вас на кожному розі: Кончіта в аеропорту, Кончіта у трамваї, Кончіта на чашках, майках, дисках, квитках та іншому. І ось збираються ці натовпи у величезному залі для прес-конференцій і починають стрибати один в одного на голові, щоб зуміти зняти Кончіту, яка велично випливає на сцену. А вона гарна! Вона мені нагадала Ірину Понаровську на її першому виступі в Сопоті – той же розріз на сукні майже до пупка, коли незрозуміло, як воно взагалі ліпиться до грудей. Говорить кокетливо, жіночим голосом, намагається жартувати. І ось з місця піднімається французький журналіст і питає: «Кончіто! Ви увесь час говорите про своє бажання зустрітися з Володимиром Путіним. Ви не передумали?». – «Ні! – полум’яно говорить Кончіта. – Я б мріяла провести з ним тиждень, щоб зрозуміти, як це – бути президентом!».

І ось здавалося б. Російська преса повинна була б за все це вчепитися. Зірка «Євробачення» говорить про президента Росії! Про Обаму не говорить, а про Путіна – не замовкаючи. Але вона не вчепилася. Може, якраз тому, що Кончіта не просто хоче зустрітися з Путіним, а хоче ще й продовжити це задоволення на цілий тиждень. Напевно, ця подробиця комусь здається занадто пікантною. Про прес-конференцію Кончіти мовчить навіть російський Перший канал, який цього року показує конкурс і все, що з ним пов’язано. Перший у своїх новинних репортажах з «Євробачення» Кончіту Вурст взагалі віртуозно обходить, що насправді не так просто зробити, враховуючи, що Кончітою тут просякнуте все повітря.

Інша подія, спеціально для російських ЗМІ

Утім, сам по собі факт ігнорування російським державним ТБ прес-конференції Кончіти, яку показали всі європейські ЗМІ, не мав би ніякого значення, якби того ж дня в тому ж Відні Перший канал не надіслав свою знімальну групу висвітлювати іншу подію, на яку, навпаки, не з’явилися інші ЗМІ, окрім російських.

Це була абсолютно загадкова історія. У розкішному віденському готелі «Імперіал», оренда в якому коштує шалених грошей, зібралася нікому досі не відома організація «Журналісти за мир». Особисто я дізналася про цей захід абсолютно випадково. Я прийшла в цей готель і побачила стояк реєстрації, на якому лежала велетенська пачка пластикових акредитацій із назвою «Преса» і така ж пачка з назвою «Гість». Мені стало дуже шкода пластика і картонок, витрачених на весь цей реквізит: там майже нікого не було, в залі сиділо всього 16 осіб. За столом президії ще четверо. Ще там працювали три камери. Всі вони були російськими: Перший канал, канал «Росія» і «5-й канал Петербург». Найдивовижніше, що знімальні групи були спеціально перекинуті до Відня з інших європейських країн, де вони базуються, ні в кого з цих каналів корпункту у Відні немає.

Так ось. Уже в самому готелі з’ясувалося, що ніякої програми у цього заходу не існує. Із розмов, там повинні були давати якусь журналістську премію. Але що за премію, ніхто не знав. Не було ні списку нагороджених, ні списку учасників конференції. Було цілковите враження, що ця організація не хоче залишати слідів. Утім, я дуже швидко збагнула, чому тут присутні тільки російські канали. Я помітила там організатора заходу на ім’я Лана Андрєєва. Лана повідомила, що вся ця організація – «Журналісти за мир» – виросла з виставок про воєнні злочини, які возить деякими столицям світу якась група ентузіастів. Лана, щоправда, розповіла тільки про одну виставку, яка стосується «злочинів українських військових на Донбасі». Це страшні фотографії зруйнованих міст, макети в натуральну величину розбомблених квартир та ін. І ще «гиря на ланцюгу, з якою «Правий сектор» пробивався до влади в Києві» (це я вже, забігаючи трохи вперед, цитую сюжет про всю цю справу каналу «Росія»). Лана сказала, що, коли для цієї виставки підшукували приміщення в Москві, згадали, що на ВДНГ багато років у певному запустінні простоює саме павільйон «Україна». І ця виставка спеціально, як на замовлення, вписалася в конструкцію цього павільйону. Ну, а далі, мовляв, навколо виставок сформувалася організація «Журналісти за мир».

А потім я побачила Авігдора Ескіна, якого в титрах підписують, що він з Ізраїлю, хоча насправді його треба підписувати, що він з «Недільного вечора з Володимиром Соловйовим». Його дуже люблять кликати в російські ток-шоу на теми України. Авігдор сидів у президії цієї конференції. Формально він не був там головним. Формально головним там був німець на ім’я Андреас Вебер, який відкрив захід нейтральними словами про те, що потрібно «об’єднати журналістів, щоб вони висловлювали свої думки без участі влади». Наступним виступив хлопець-репортер, який показав свій фоторепортаж із Іраку. Як потім з’ясувалося, ця його поїздка до Іраку ніякого стосунку до організації «Журналісти за мир» не мала. І тільки потім настала черга Авігдора Ескіна. Він, як і всі вони, виступав англійською. Він почав ставити сумні риторичні запитання: «Як же могло таке статися, що російська телекомпанія Russia Today більш об’єктивна, ніж американська СNN?! У чому справа? Чому ми взагалі більшу об’єктивність у всьому, що стосується України, знаходимо в російській пресі, а не у вільній американській? Як трапилось, що нацистська ідеологія стала офіційною ідеологією України, а західна преса про це навіть не повідомила?!»

Було не дуже зрозуміло, кому він ставить ці запитання, тому що західної преси в залі не було. На цей захід не отримала запрошення навіть єдина журналістка українського ЗМІ, яка постійно працює у Відні. Було зрозуміло, що всі ці іноземці, які оточують Ескіна, Лану Андрєєву, а ще якогось Станіслава Бишока (там був ще цей мало кому відомий політолог з «міжнародної» організації зі спостереження за виборами знову-таки з московським базуванням; я також побачила про нього в інтернеті, що він співавтор книжки «Неонацисти і Майдан», тобто з Авігдором Ескіном вони утворювали цілком гармонійну пару), так от усі ці іноземці, вся ця організація «Журналісти за мир», усі ці гранти та премії, які вона збирається роздавати і вже роздає журналістам, які працюють у гарячих точках, – це все прикриття, це ширма, це декорація для створення чергового пропагандистського сюжету на федеральному російському каналі. І ці сюжети не змусили себе чекати!

Акція протесту у Варшаві. Липень 2014 року

Акція протесту у Варшаві. Липень 2014 року

Центром сюжету на Першому каналі, звичайно, був Авігдор Ескін, який тепер уже чистою російською мовою доповідав: «Люди на Заході сьогодні поняття не мають про те, що протягом місяців населення Донбасу зазнавало прямих артилерійських обстрілів з боку українських частин. Просто розстрілювали мирні квартали». Проте на Першому хоча б дали висловитися і німцеві-голові цієї організації, з його мало важливими з точки зору пропаганди словами про «необхідність вільного обміну думками».

Фінансування з «анонімних джерел все ж таки цінніше?

А ось канал «Росія» розійшовся не на жарт: «У Відні незалежна асоціація «Журналісти за мир» вручила свої нагороди тим, хто не боїться розповідати про закулісся великої політики Заходу! Їхніх публікацій офіційний Брюссель воліє не помічати! Тема їхніх публікацій – це злочини Києва на Донбасі і кров на Майдані!» – пристрасно говорила ведуча Марія Ситтель.

Я дуже сміялася, коли це почула, хоча слова «кров і Майдан» веселих асоціацій, звичайно, викликати не повинні. Справа в тому, що журналісти федеральних каналів, як я вже говорила, поняття не мають, кому ця асоціація в підсумку вручила свої премії. Таке вручення відбулося вже ввечері, коли федеральні камери з готелю «Імперіал» давним-давно виїхали. Ба більше, мені тільки манівцями вдалося дізнатися, що всі ці премії отримали журналісти з п’яти країн, на кшталт Кенії та Македонії, за свої публікації, які не мають ніякого стосунку до України. Тому зрозуміло, чому в підводці до сюжету про премії говорилося, а в самому сюжеті про них не було сказано ні слова. Зате в сюжеті йшлося… про вбивство Олеся Бузини! За змістом сюжету виходило так, ніби вся ця конференція збиралася для того, щоб змусити світ розкрити очі на це вбивство.

Спочатку кореспондент дав мікрофон американському політикові правого спрямування Джеймсу Джорджеві Джатрасу, якого можуть знати глядачі каналу Russia Today, куди люблять його запрошувати. Джеймс заявив, що «про Україну взагалі пишуть мало, а про вбивства людей за дуже дивних обставин ще менше». «Є й такі коментарі, що за цими вбивствами стоять росіяни, щоб підставити Порошенка. Це все нездорова ситуація», – завершив Джордж.

«Джеймс Джатрас насамперед має на увазі вбивство Олеся Бузини!» – підхопила його думку кореспондент каналу, хоча якщо він мав на увазі саме це, чому він сам не назвав його прізвище? Але у кореспондента була наводка саме на Бузину. «Його розстріл дуже складно повісити на Росію, тому його не помічають на Заході!» – пояснила кореспондент і запропонувала висловитися на цю тему двом гостям конференції, які це вбивство помічають напевно і за яких нічого не довелося придумувати. Ними, звичайно ж, виявилися все той же Авігдор Ескін і Станіслав Бишок. Ескін іще додав, що в Україні не тільки вбивають таких, як Бузина, а що там ще й «тортури жахливі і брутальні, що точно відповідають тій ідеології, яка була прийнята Україною».

Я поки слухала їх усіх, увесь час думала: а ось іноземці, яких як ширму покликали обставляти всю цю «міжнародну організацію», – вони взагалі знають, як саме їх використали? Вони в курсі, що вся їхня організація, вся конференція і всі їхні премії в поданні, влаштованому для російської аудиторії, були присвячені «звірствам» України на Донбасі і вбивству українського журналіста Олеся Бузини, який цим «звірствам» намагався протистояти? Чи вони знають про це, але заплющують очі, тому що фінансування з «анонімних джерел» (так у кулуарах пояснив походження грошей один з організаторів) все ж таки цінніше?

У сумі: крихітна конференція крихітної і ніде поки не зареєстрованої організації отримує багатомільйонний ефір на двох багатомільйонних федеральних каналах, не враховуючи дорогущого готелю у Відні та недешевих відряджень сюди ж трьох знімальних груп федеральних каналів. Добре, що про цю історію не знає Кончіта Вурст. Вона б образилася.

Олена Риковцева – журналістка Російської редакції Радіо Свобода.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG