Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 15:57

Для Донбасу український спосіб життя рідніший за бурятський і чеченський (огляд преси)


Кабмін видав постанову про масштабний розпродаж держвласності в 2015 році. Головна боротьба здешевлені в рази державні активи розгорнеться між українськими олігархами і російськими бізнесменами. Тижневик «Фокус» вибрав 10 найбільш привабливих активів із приватизаційного списку Кабміну і визначив головних претендентів на їхню купівлю. Так, за інформацією видання, бізнесмен Костянтин Григоришин претендує на кілька обленерго – Харківської, Запорізької, Миколаївської та Хмельницької областей. Рінат Ахметов не проти привласнити Іллічівський та Одеський порти. А на Одеський припортовий завод, який видання називає головним лотом в ході майбутньої приватизації, претендують Дмитро Фірташ та Ігор Коломойський. Докладніше йдеться в публікаціях «Рештки розкоші» та «Самі вершки».

Ідея поєднати осінні місцеві вибори з достроковими парламентськими, навіть якщо її не буде реалізовано, вже впливає на українських політиків і олігархів, стверджує тижневик «Коментарі». В цілому, як зазначає видання, в українських політиків, образно кажучи, почався новий шлюбний сезон: поки що об’єктами залицянь виступають не виборці, а потенційні союзники, відповідно розгортаються і бої за територію. Так, активність, із якою, скажімо, Юлія Тимошенко повернулася у звичний для себе образ критика і борця за інтереси «маленького українця» говорить про те, що списувати її з рахунків рано. Однопартійці Тимошенко впевнені, що їхнього «ядерного електорату» в будь-якому випадку вистачить для потрапляння в новий склад парламенту – натомість є шанс збільшити в ньому свою присутність. Тактичними союзниками для «Батьківщини» виступає Банкова і «Самопоміч». З першою зближує критика уряду, з другою – розподіл електо­ральних сфер впливу. Партія Садового приміряє образ «істинних реформаторів», розраховуючи на голоси міської інтелігенції і осколків середнього класу, партія Тимошен­ко традиційно підгортає менш освічені та забезпечені верстви населення, де неминуче бореться за голоси з «радикалами» Олега Ляшка. Про те, кого бачать майбутніми союзниками Петро Порошенко, Арсеній Яценюк, Ігор Коломойський та Дмитро Фірташ, видання розповідає в статті «Сезон політичних зрад і заручин відкрито».

Одним зі стовпів неефективної, корумпованої політичної та соціально-економічної моделі «старої України» є нинішня система пенсійного забезпечення, переконує «Український тиждень». Разюча невідповідність пенсійної системи потребам часу, її несправедливість, неадекватність і водночас обтяжливість для громадян, бізнесу та суспільства зачіпають життя кожного українця, незалежно від того, чи конкретна людина усвідомлює цей факт. Фактично сьогодні Україна послуговується пенсійною системою, основи якої були закладені у 1889 році в Німеччині канцлером Отто фон Бісмарком та скальковані радянським керівництвом. Ідеться про солідарну пенсійну систему, яка зараз вже себе не виправдовує. Шляхом виходу із замкненого кола є запровадження накопичувальних пенсійних систем на базі індивідуальних пенсійних рахунків громадян. Докладніше про них йдеться в статті «Пенсійна реформа: спроба №3».

Війна на Донбасі не дає можливості Україні розвиватися природно й органічно. Вбиває оптимізм і підмінює віру в завтрашній день страхом перед майбутнім. Як пише тижневик «Дзеркало тижня», тривала війна збуджує ностальгію за мирними часами, коли «хоч і крали, але долар був по 8 і нікого не вбивали». І здається, що якби не Майдан, так було б досі. Можливо, саме по сьогодні так і було б. Але домайданівський режим був приречений. Найпарадоксальніше, що в Донецьку і Луганську багато хто теж воює за свій спосіб життя, який, по суті, нічим від дніпропетровського чи вінницького не відрізняється. Чим швидше вони там зрозуміють, що український життєвий уклад для них рідніший, ніж бурятський або чеченський, а радянський можна відновити тільки в музеї, – тим швидше прийде мир, а війна втратить останнє внутрішнє коріння. Але для цього треба, звісно, вимкнути телевізор і повернутися з 1943-го у 2015-й. І укласти суспільну угоду, яка буде більше нагадувати трудову угоду, а не контракт про розподіл сфер впливу.

Про те, як вимкнути клептократичу машину, що везе українців до злиднів і військових поразок, розповідає в тижневику «Новое время» народний депутат Єгор Соболєв. Головними мантрами, які він постійно повторює, і без втілення яких, на його переконання, не вдасться позбутися корупції є: особиста відповідальність керівників правоохоронних органів за невиконання обов’язків, відкритість і доступність інформації та обмеження ролі держави в економіці. Як це допоможе здолати чиновницьке мародерство, йдеться в статті «Натиснути на кнопку».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG