Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 02:48

«Ми хочемо, щоб Путін діяв більш раціонально» – Байден


Віце-президент США Джозеф Байден під час промови в Інституті Брукінгса. Вашингтон, 27 травня 2015 року

Віце-президент США Джозеф Байден під час промови в Інституті Брукінгса. Вашингтон, 27 травня 2015 року

Віце-президент США Байден і генеральний секретар НАТО Столтенберг про взаємини з режимом Путіна

Євген Аронов

Наприкінці наступного тижня в містечку Крюн в Баварії відбудеться зустріч держав «Великої сімки», в центрі уваги якої має бути ситуація на сході України. Різним аспектам конфлікту в регіоні були присвячені виступи у двох провідних науково-дослідних центрах Вашингтона віце-президента США Джозефа Байдена і генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга.

У своїй промові, яку виголосив у провідному мозковому центрі Демократичної партії – Інституті Брукінгса, віце-президент США Джозеф Байден не сказав нічого, що істотно відрізняється від позиції, викладеної в Сочі державним секретарем США Джоном Керрі. Слухачам здалося, що, можливо, формулювання Байдена були дещо жорсткішими, ніж зауваження глави американської дипломатії.

Якщо Керрі обіцяв Росії пом'якшення санкцій, то Байден зробив наголос на тому, що основний тягар виконання Мінських угод, без чого режим санкцій не може бути переглянутий, лежить на Росії. Віце-президент також високо відгукнувся стосовно прозахідного курсу уряду Києва і підтвердив, що Вашингтон буде і далі фінансувати навчання підрозділів української армії. Водночас Байден нагадав, що економічна допомога Києву надається не беззастережно, а пов'язана з проведенням реформ і, зокрема, з ефективними заходами боротьби з корупцією.

Джозеф Байден почав свою промову з пояснення того, чому адміністрація настільки стурбована діями Росії в Криму і на сході України.

Це – не просто територіальна суперечка двох сусідів на околиці європейського континенту. Це – принциповий спір про право націй на фундаментальний вибір свого шляху розвитку

Якщо Кремль шляхом військової сили і шантажу роздобуде покірного васала в особі України і ми нічого не зможемо цьому протиставити, то це ще більше збудить його імперські апетити

«Минуло більше року від початку агресії Росії щодо України і подальшої конфронтації, яка радикально змінила геополітичний ландшафт Європи. Усі бажають якнайшвидшого закінчення цього протистояння, питання тільки в тому, на чиїх умовах. Це – не просто територіальна суперечка двох сусідів на околиці європейського континенту. Це – принциповий спір про право націй на фундаментальний вибір свого шляху розвитку. На карту також поставлена здатність НАТО діяти солідарно й спільно стримувати агресію. Я б сказав, що завдяки конфлікту в Україні значною мірою вирішується і майбутнє самої Росії. Якщо Кремль шляхом військової сили і шантажу роздобуде покірного васала в особі України і ми нічого не зможемо цьому протиставити, то це ще більше збудить його імперські апетити. І, що зовсім важливо, наша пасивність неминуче підігріє домаганням потенційних порушників спокою і за межами Європи, насамперед, Китаю. Словом, ставки в грі дуже великі: це сам майбутній світоустрій, виживання таких норм міжнародного права, як територіальна цілісність і непорушність кордонів».

Зауваження Байдена містили на додачу прозорі натяки на те, що Вашингтон прекрасно знається на больових точках господаря Кремля і не збирається на них тиснути.

Ми тільки хочемо, щоб Путін діяв більш раціонально в нашому розумінні цього слова

«Ми не намагаємося принизити Путіна, змінити його режим або яким-небудь іншим чином фундаментально трансформувати ситуацію в Росії. Ми тільки хочемо, щоб Путін діяв більш раціонально в нашому розумінні цього слова», – зізнався віце-президент.

Торкнувшись ще однієї больової точки кремлівських керівників – корупції – Байден використав наступне формулювання: «Росія перетворила корупцію і олігархів на знаряддя своєї зовнішньої політики, наприклад, в Європі, де за їхньої допомоги вона намагається посіяти розбрат в Євросоюзі».

У словах доповідача звучала впевненість у правильному виборі тактики.

«Путін – прагматик, і ми виходимо з того, що він зупиниться, стикнувшись з опором. Було б, однак, сумно, якби Путін повірив у те, що він здатний знесилити Захід погрозами і, врешті-решт, перемогти. Я не хочу, щоб у нього залишалися хоч якісь ілюзії щодо того, що спроби порушити нинішню лінію дотику на Донбасі негайно спричинять нові штрафні заходи», – сказав Байден.

Джеффрі Манкофф

Джеффрі Манкофф

Як би там не було, промова Байдена розчарувала багатьох, хто чекав ще більшої рішучості й послідовності. Так, провідний співробітник Центру міжнародних і стратегічних досліджень Джеффрі Манкофф бачить у заявах Байдена певну неузгодженість.

«Байден стверджує, що успішне врегулювання кризи на сході України є головним викликом чинному керівництву США і Європи, але він не озвучив жодних пропозицій, військових чи дипломатичних, адекватних цій тезі. Зокрема, в питанні поставок летальної зброї Україні – він не назвав цю ідею такою, яка заслуговує на увагу. Крим він не згадав, фактично зарахувавши його до розряду безстроково заморожених конфліктів», – каже Джеффрі Манкофф.

Не бачить особливих зрушень у позиції адміністрації Барака Обами і експерт Гудзонівського інституту Річард Вайц.

«Мова Байдена, як я передбачав, буде більш різкою, але я помилився. Вона була компромісною: в одних сферах ми будемо змагатися з Росією, в інших – співпрацювати. Ось його посил. Не всі люди в адміністрації, однак, переконані в тому, що президенту і його найближчим помічникам вдасться витончено розмежувати сфери суперництва і кооперації. Я теж не до кінця розумію, як вони сподіваються поєднати взаємодію боротьби з тероризмом чи Ірану з конфронтацією щодо України. Про нові санкції віце-президент говорив тільки в контексті нових агресивних кроків Росії, не в контексті збереження статусу-кво. Статус-кво, звичайно, адміністрацію не влаштовує, але дії Росії в Україні наразі в поданні американської адміністрації не такі страшні, щоб Америка стала на шлях тотального протистояння з Росією і відмовилася від змішаної політики не ворожнечі і не дружби, на якій зупинився Білий дім», – каже він.

Єнс Столтенберг

Єнс Столтенберг

Виступ Байдена в Інституті Брукінгса збігся в часі з виступом генсека НАТО Єнса Столтенберга, також на тему України, в розташованому в тому ж районі американської столиці Центрі міжнародних та стратегічних досліджень, відомому своїми більш правими поглядами. І промова Столтенберга була витримана в тонах дещо жорсткіших.

Дії Росії в Україні, в Грузії та Молдові доводять її готовність застосовувати силу

Брязкання ядерною зброєю абсолютно невиправдане і дуже небезпечне

«Дії Росії в Україні, в Грузії та Молдові доводять її готовність застосовувати силу в стосунках із сусідами. Це явище вкрай тривожне. Особливо коли воно зачіпає ядерну зброю. Не залишилися непоміченими слова Путіна, що він розглядав можливість підвищення боєготовності ядерного арсеналу під час анексії Криму. Плани Росії розгорнути ядерні ракети в Калінінградській області поблизу польського кордону або затвердження за собою права дислокувати ядерні засоби в Криму загрожують небезпекою зламу балансу сил в Європі. Викликає занепокоєння збільшення кількості і дальності польотів російських атомних бомбардувальників, індивідуальних і групових, від Японії до Гібралтару, від Криту до Каліфорнії і від Балтійського до Чорного моря. Брязкання ядерною зброєю абсолютно невиправдане і дуже небезпечне. Росія, ніби, забула урок Холодної війни про те, як важливо бути обережним, зберігати передбачуваність і прозорість у всіх питаннях, пов'язаних з ядерною зброєю», – зауважив Єнс Столтенберг.

Росія вийшла з договору про звичайне озброєння в Європі і порушує договір про ракети малої і середньої дальності, нагадав Столтенберг. Все це відбувається на тлі ще одного дуже тривожного феномена: почастішали раптові військові навчання або, як їх називають у Москві, «перевірки» російських збройних сил. Стандартною міжнародною практикою, за словами генсека НАТО, є завчасне оповіщення зацікавлених сторін про військові маневри і запрошення на них спостерігачів. Кілька останніх раптових навчань в Росії, за оцінкою Столтенберга, були найбільшими з моменту закінчення Холодної війни, вони включали пересування військ на великі відстані і у високому темпі. Одне з них слугувало маскуванням захоплення Криму, інші прикривали надання військової допомоги сепаратистам на сході України або слугувало довготривалому нарощуванню сил на російсько-українському кордоні.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG