Київ – Поляки добре ставляться до українців та до України, і навіть збирають військово-технічну допомогу для української армії, при чому активніше, ніж жителі більшості країн ЄС. Про це розповів у інтерв'ю Радіо Свобода директор почесного консульства України у Вроцлаві Артем Зозуля. Водночас, за його словами, серед громадян Польщі поширені й проросійські настрої, зокрема, через відсутність активної інформаційної політики України в ЄС. З іншого боку, директор консульства визнає: держава має спростити умови для різноманітних програм обміну та спільних українсько-польських громадських проектів.
– Пане Артеме, як ставляться до подій в Україні пересічні поляки? Чи розуміють, що відбувається між Україною та Росією?
В Європі добре жити, високі доходи у громадян, та ще й Німеччина інвестує в інші країни. За це можна навіть взимку постояти і покричати
– Якщо брати середньостатистичного поляка, то загалом він розуміє ситуацію. Але знову ж, всю інформацію він отримує через медіа. Багато залежить від того, хто який канал дивиться, яким ЗМІ довіряє. Наприклад, більшість поляків досі не розуміють, чому насправді відбувся Євромайдан. Вони бачать так: мовляв, в Україні був президент, люди виявилися ним незадоволені (бо він відмовився від євроінтеграції) та вийшли на Майдан. Адже в Європі добре жити, високі доходи у громадян, та ще й Німеччина інвестує в інші країни. За це можна навіть взимку постояти і покричати.
– Почесне консульство у Вроцлаві стало одним з координаційних центрів зі збору допомоги в зону АТО і для поширення інформації про події в Україні. Як реагують поляки на подібні ініціативи?
Поляки гарно ставляться до факту існування волонтерської допомоги українським воякам, але активність виявляють здебільшого українці, які мешкають у Польщі
– Люди тут гарно ставляться до всього нового, вони є відкритими, але не мають звички заглиблюватися у питання. Тому поляки гарно ставляться до факту існування волонтерської допомоги українським воякам, але активність виявляють здебільшого українці, які мешкають у Польщі. Або найбільш активні польські громадські рухи на зразок «Солідарності», чи взагалі – націоналістичні середовища. Бо вони мислять більш стратегічно і розуміють рівень російської загрози. Допомога здебільшого йде неофіційними каналами. Хтось збирає ліки і одяг, хтось – переганяє з Німеччини машини для українських бригад. Хтось – везе компаси, приціли і подібне обладнання. Ці волонтерські групи досить розрізнені, але це і добре, бо багато невеликих потоків важче перекрити чи дискредитувати. Українці Польщі, які працюють в цих ініціативах, залучають і поляків: колег на роботі, знайомих, членів родини.
– Нині багато говорять про те, що для європейської інтеграції України необхідні програми з обміну та співпраці між активістами обох держав. Якими тут мають бути ролі уряду України і громадськості?
Пересічному полякові важливо поспілкуватися з українцем, таким самим пересічним, у якого родичі воюють в АТО, хтось – їздить на заробітки до ЄС, хтось – втратив бізнес внаслідок правління Віктора Януковича
– Пересічному полякові важливо поспілкуватися з українцем, таким самим пересічним, у якого родичі воюють в АТО, хтось – їздить на заробітки до ЄС, хтось – втратив бізнес внаслідок правління Віктора Януковича. Програми обміну вже діють, і є досить успішними. На мою думку, тут не треба перебільшувати роль держави. Вона має менше втручатися в це питання, і більше заохочувати, щоб обмін та співпрацю налагоджувала сама ж громадськість. Щоб організації діяли в межах своїх статутних цілей, щоб було менше дозволів, менше державних повноважень, але і більше контролю.
