Чому мешканців України, які за кремлівські гроші воюють проти України й нищать українців, називають сепаратистами? Невже страшно вимовити очевидні слова «зрадники» та «колаборанти»? – обурюється дописувач «Українського тижня». Він зазначає, що «сепаратизм» – це єдиний для Кремля спосіб грати довго. Грати зі світом та з Україною. Перемогти Росія не зможе. Та й завдання перемогти, щоб узяти собі дотаційний та зруйнований регіон, не стоїть. Невигідно Кремлю й залишити все як є. Бо годувати це «як є» доведеться йому. Поганенько, як Абхазію, Осетію чи Придністров’я, але годувати. Тому, як стверджує тижневик, завдання Москви – втиснути окуповані території в Україну, але не просто втиснути, а маркувати їх як сепаратистські, підживлювати неіснуючу ідею «відокремлення» та «особливості». А з тим підігрівати ненависть і створювати внутрішній розкол в Україні. Гра в слова, де за кожним проявом зради, боягузтва, ідіотизму, грабунків слід бачити «сепаратизм», – це мінне поле для українських реформ та українського майбутнього. На цьому наголошується в статті «Сепаратизм» як універсальне заспокійливе».
Сама по собі боротьба з корупцією, якщо розглядати її в першому наближенні, набуває вигляду класової боротьби, стверджує тижневик «Коментарі». Видання переконує, що клас великих власників завжди відстоюватиме свою можливість підкупити митні (податкові, правоохоронні) органи з тієї лише причини, що в його структурі витрат хабарі складають допустимо малу частину. І умовний «олігарх» завжди матиме перевагу над середньостатистичним підприємцем: він задавить грошима та зв’язками. Саме середній і малий бізнес інвестують кошти в способи боротьби з корупцією. З іншого боку, боротьба з корупцією залишається одним із найважливіших ідеологічних ресурсів. Декларувати боротьбу з нею – «обов’язкова програма» будь-якого політика, який має намір боротися за голоси виборців. Але в тому-то й особливість української політичної системи, що подібні обіцянки нічого не варті вже через день після виборів. Говорячи словами Міхеїла Саакашвілі, жабам доручають осушити болото, зазначає видання.
Держава мусить знайти сили для перетворення олігархів у великих бізнесменів, наголошує «Дзеркало тижня». Корупція, що є природним середовищем існування олігархів, не може бути приборкана лише громадянською активністю та різноманітними театралізованими перформансами. Набагато більше важить зміна типу мислення: красти мають із прибутків, а не з витрат. Відтак, Україні необхідно демонтувати кримінальну систему перерозподілу суспільних доходів на користь вузької групи осіб, інакше кажучи – відмовитися від олігархічно-кланової системи організації суспільного життя на користь системи насправді республіканської, системи спільної справи. Якщо з цим не впорається нинішня генерація української еліти, то в боях на Сході підростають нові люди. І завдання все ж таки буде виконане, остаточна реальність у той чи інший спосіб буде сформована. Питання лише в суспільній ціні, яка, поза сумнівом, буде дуже високою, а швидше за все – захмарною.
