Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 18:51

Як реагує Мінкульт на шквал чергової критики від митців


Міністр культури В'ячеслав Кириленко

Міністр культури В'ячеслав Кириленко

Нова стратегія популяризації української культури – розробка концепції Українського інституту Тараса Шевченка

Критика з боку митців та діячів культури роботи Міністерства культури під керівництвом В’ячеслава Кириленка стає дедалі помітнішою. Цього разу попри, як заявляють, успішне представлення України на 56-му Венеційському бієнале, митці-учасники звинуватили Міністерство у фактичному самоусуненні від підготовчо-організаційного процесу. Позиція самого Міністерства незмінна: критика є безпідставною, а робота проводиться активно лише у пріоритетних напрямках через воєнні дії на сході України, на інше – немає ресурсів.

На участь у престижній міжнародній виставці сучасного мистецтва Венеційській бієнале з бюджету Мінкульту виділили близько 60 тисяч євро, які взагалі не були надані на організацію українського павільйону. Ці кошти, за словами заступника міністра культури Андрія Вітренка, були повернуті казначейству, адже їхнє використання на міжнародну бієнале, коли у стані війни «рахується кожна копійка», є недоцільним.

«У грудні 2014 року з’ясувалось, що Мінкультури не мало ні підготовлених варіантів приміщень, ні коштів на це в загальному фонді бюджету, тому кошти було зекономлені і вилучені казначейством. Вони не витрачались на інші потреби», – коментує Андрій Вітренко.

Міністерство культури, взявши на себе роль комісара, який повинен ефективно налагодити організаційний процес у створенні українського павільйону, не виконало своїх зобов’язань,вважають художники-учасники бієнале, а також деякі куратори. Зокрема, Оксана Баршинова, одна з призначених кураторів цьогорічної бієнале, яка завчасно полишила цю позицію, зауважила, що після розробки концепції павільйону подальший стан справ було повністю перекинуто на приватну структуру PinchukArtCentre, що є власністю Віктора Пінчука.

За словами мистецтвознавця Ольги Балашової, незважаючи на те, що Україна була достойно представлена на бієнале, цьогорічний український павільйон «був здебільшого проектом PinchukArtCentre, ніж павільйоном України».

Міністерство культури назвало такі закиди «дивними», а покладені на нього зобов’язання – виконаними у повній мірі.

«Український національний павільйон відкрито, до нього був продемонстрований достатній міжнародний інтерес, це є кроком вперед, були представлені національні художники та національна концепція «Надія», що є співзвучною з сьогоднішніми умовами. Міністерство було комісаром в даному випадку, у функції якого входило забезпечення організаційних питань, які міністерство і виконало», – заявив Андрій Вітренко у коментарі для Радіо Свобода.

Присутність представників Мінкульту на бієнале назвали недоречним за теперішніх умов. Тим паче, що на відкритті був присутній український посол, а цього – достатньо.

Державна культурна політика: необхідність чи недоречність?

Доцільність державного регулювання у сфері культури залежить від успішності стратегій профільного міністерства. На думку Оксани Баршинової, в Україні проблема в тому, що держава хоч і може ініціювати дуже непогані проекти, проте вона зовсім не стежить за їхнім впровадженням. На Заході більшість рішень держави спираються на громадську думку, тобто громадськість може брати безпосередню участь у виробленні тих чи інших рішень.

«Люди не зовсім усвідомлюють, що таке культура на сьогоднішній день, і що таке інструмент сучасного мистецтва. Вони досі уявляють, що це якісь розважальні заходи, або спроба показати Україну у світі через писанки чи щось подібне… Але ще є зовнішня культурна політика. Прикладами є такі агенції як British Council, Французький інститут, які поширюють культуру однієї держави в іншій. В Україні вони організовують чи не найцікавіші події, але при цьому пропагують свою культуру. Українська культура виглядає на їхньому фоні досить бідно», – говорить Ольга Балашова.

На думку мистецтвознавця, «ніхто в державному апараті не усвідомлює значення культури як інструменту формування суспільної думки». Сьогоднішній Мінкульт є «ідеологічно контролюючим органом», тому його реструктуризація як дуже громіздкої структури, створеної за радянським зразком є першочерговим завданням.

Що робить український Мінкульт?

Наразі україньский Мінкульт, як зазначає Андрій Вітренко, зосереджує свою діяльність на заходи спрямовані на підняття бойового духу бійців, акції щодо міжнародного співробітництва, програми обміну колективами науковців та експертів. Заступник міністра повідомив, що розроблена довготривала програма розвитку української культури була позитивно оцінена програмою ЄС «Східну партнерство» «Культура» 2015-2018 роки.

Для популяризації української культури за кордоном Міністерство культури працює над розробкою концепції українського Інституту Тараса Шевченка, до обговорення якої залучили широкі кола експертів.

Натомість експерти Реанімаційного пакету реформ, які займаються питаннями культури, вважають стратегію «поверхневою» та такою, що «демонструє закритість і нездатність нинішньої команди взаємодіяти з громадянським суспільством». Про що написали у відкритому листі.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG